ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2005 Справа N 9/492-7/161
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Полякова Б.М.
Суддів - Ткаченко Н.Г.
Бур’янової С.С.
за участю: представника ДП НАЕК “Енергоатом” в особі
відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” - Мариніч Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Державного підприємства НАЕК “Енергоатом” в особі
відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС”
на рішення господарського суду Запорізької області від
30.05.2005 р. та постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 10.08.2005 р. по справі № 9/492-7/161 за
позовом Об’єднання підприємств “Електротехнічна корпорація
“ЕлКор” до Державного підприємства НАЕК “Енергоатом” в особі
відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС”
про стягнення 42 112,86 грн.
В С Т А Н О В И В:
06.09.2004 р. позивач - Об’єднання підприємств „Електротехнічна
корпорація “ЕлКор” звернувся до господарського суду Запорізької
області з позовом до ДП НАЕК “Енергоатом” в особі відокремленого
підрозділу “Запорізька АЕС” про стягнення 38497,91 грн.
основного боргу, 2556,26 грн. –інфляційних витрат та 1058,69
грн. –відсотків річних, а всього на суму 42 112,86 грн.
–заборгованості по договору поставки продукції № 44/01 від
05.04.2003 р.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Запорізької області від
30.05.2005 р. по справі № 9/492-7/161 /суддя Кутищева Н.С./
позовні вимоги було задоволено, стягнуто з відповідача на
користь позивача 38497,91 грн. основного боргу, 2556,26 грн. -
інфляційних витрат, 1058,69 грн. - 3%
річних, 402,65 грн. –державного мита, 118 грн. –витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 4300 грн.
–витрат на оплаті адвоката.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
10.08.2005 р. по справі № 9/492-7/161 /судді: Антонік С.Г.,
Радченко О.П. , Мірошниченко М.В./ рішення господарського суду
Запорізької області від 30.05.2005 р. було залишено без змін, а
апеляційна скарга ДП НАЕК “Енергоатом” в особі відокремленого
підрозділу “Запорізька АЕС” без задоволення.
В касаційній скарзі відповідач –Державне підприємство НАЕК
“Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС”
просить скасувати рішення господарського суду Запорізької
області від 30.05.2005 р. та постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 10.08.2005 р. посилаючись на те, що вони
постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального
права, та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити в
задоволенні позовних вимог.
У відзиві на касаційну скаргу позивач - Об’єднання підприємств
“Електротехнічна корпорація “ЕлКор”, просить залишити скаргу без
задоволення, а оскаржувані судові рішенння - без змін,
посилаючись на те, що висновки суду відповідають вимогам чинного
законодавства.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, про день та
час розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника
відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, і було встановлено
господарськими судами попередніх інстанцій, між позивачем та
відповідачем 05.04.2003 р. укладено договір поставки № 44/01,
відповідно до якого, Об’єднання підприємств “Електротехнічна
корпорація “ЕлКор” зобов’язався поставити продукції на суму
–148497,91 грн., а ДП НАЕК “Енергоатом” в особі відокремленого
підрозділу “Запорізька АЕС” сплатити зазначену суму. Згідно з
п. 4.5. договору, в редакції протоколу розбіжностей, позивач
зобов’язався поставити продукцію не пізніше 30.05.2003 р.
Відповідно до умов вищезазначеного договору, оплата продукції
здійснюється у такому порядку: 30% вартості на протязі 20 днів
після підписання договору, а останні 70% сплачуються на протязі
20 днів після повної поставки продукції. 30.05.2003 р., згідно
накладної № 47/54 та довіреності серії НАЇ № 106849 від
28.05.2003 р. позивач поставив на адресу відповідача, а останній
прийняв продукцію на загальну суму 148 497, 91 грн. Відповідач
частково розрахувався за поставлену продукцію на сумі 110 000
грн., сума боргу, що залишилась складає 38497,91 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди як першої так
апеляційної інстанції виходили з того, що згідно зі ст. 275 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
(в редакції від 1963 р.) за договором
поставки організація - поставщик зобов'язується передати у певні
строки або строк організації-покупцеві (замовникові) у власність
(в оперативне управління) певну продукцію згідно з обов'язковим
для обох організацій плановим актом розподілу продукції, а
організація-покупець зобов'язується прийняти продукцію і
оплатити її за встановленими цінами;
- взяті на себе зобов’язання щодо поставки продукції позивач
виконав належним чином, що підтверджується матеріалами справи
(накладною № 47/54 від 30.05.2003 р., яку підписано та скріплено
печатками підприємств), відповідач зобов’язання по сплаті
продукції виконав частково, лише в сумі 110 000 грн.;
- відповідно до ст.ст. 161, 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(в
редакції 1963 р.) зобов'язання повинні виконуватися належним
чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту
планування, договору, а при відсутності таких вказівок -
відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння
відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов
договору не допускається, за винятком випадків, передбачених
законом;
- отже, оскільки доказів здійснення розрахунків за отриману
продукцію у повному обсязі за договором поставки № 44/01 від
05.04.2003 р. відповідачем не надано, то позовна вимога
Об’єднання підприємств “Електротехнічна корпорація “ЕлКор” по
стягнення основної суми боргу – 38497, 91 грн. підлягає
задоволенню.
При цьому, господарські суди попередніх інстанцій, відхилили
доводи відповідача щодо неможливості стягнення заборгованості в
силу введеного у справі про банкрутство Державного підприємства
“НАЕК “Енергоатом” мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Суди попередніх інстанцій також вихилили з того, що відповідач
не надав суду доказів здійснення публікації оголошення про
порушення справи про банкрутство Державного підприємства “НАЕК
“Енергоатом” в офіційному друкованому органі відповідно до ч. 5
ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, і прийшли до
висновку, що позивач - ОП “Електротехнична корпорація “ЕлКор” не
є конкурсним кредитором по відношенню до заявленої суми
заборгованості.
Таким чином, господарський суд Запорізької області та
Запорізький апеляційний господарський суд дійшли до висновку, що
порушене відповідачем право підлягає судовому захистові та суд
вправі вирішувати спір по суті в позовному проваджені до
опублікування відповідного оголошення у справі про банкрутство
відповідача.
Але з такими висновками суду погодитись не можна.
Згідно ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює
докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на
всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним
тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на
підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із
загальних засад і змісту законодавства України.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції та апеляційна
постанова зазначеним вище вимогам не відповідають.
Так, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги,
належним чином не з’ясував дійсні обставини справи, не дав
належної оцінки всім зібраним по справі доказам, доводам та
запереченням сторін та належним чином законодавчо не обґрунтував
свої висновки.
Крім того, залишаючи рішення господарського суду Запорізької
області без змін, в порушення вимог ст. 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Запорізький господарський апеляційний суд вказані
вище обставини не врахував, що призвело до порушення норм
процесуального права при прийнятті постанови.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
грошове зобов'язання - зобов'язання боржника
заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до
цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених
цивільним законодавством України. Конкурсні кредитори -
кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення
провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не
забезпечені заставою майна боржника.
Як вбачається із матеріалів справи, грошове зобов'язання
відповідача перед ОП “Електротехнічна корпорація “ЕлКор” виникли
на підставі договору поставки від 05.04.2003 р. № 44/01, отже,
до порушення справи про банкрутство ДП НАЕК “Енергоатом”
–02.12.2003 р.
Таким чином, судами попередніх інстанцій належним чином не
з”ясовано питання щодо визначення заборгованості Державного
підприємства НАЕК “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу
„Запорізька АЕС” перед ОП “Електротехнічна корпорація “ЕлКор”,
тобто не визначено чи не є вона конкурсною.
Крім того, судами попередніх інстанцій не виконані вимоги, які
зазначені в постанові Вищого господарського суду України від
30.03.2005 р. по справі № 9/492, оскільки вищезазначені судові
рішення розглянуті без врахування вимог Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Таким чином, судами попередніх інстанції було порушено статтю
111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої вказівки, що
містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для
суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
За таких обставин, рішення господарського суду Запорізького
області від 30.05.2005 р. та постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 10.08.2005 р. по справі № 9/492-7/161,
не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам
справи і вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а справа
направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене,
більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати
належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та
запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог
закону постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7
–111-12, Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства НАЕК “Енергоатом” в
особі відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” задовольнити
частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 30.05.2005
р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 10.08.2005 р. по справі № 9/492-7/161 скасувати, справу
направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької
області.
Головуючий - Б.М. Поляков
Судді - Н.Г. Ткаченко
С.С.Бур’янова