ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2005 Справа N 6/61
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Мележик Н.І., Подоляк О.А.,
розглянувши у
відкритому судовому
засіданні в м. Києві
касаційну скаргу ТОВ “Оріс-Нива”
на рішення рішення господарського суду Запорізької
області від 28.03.2005 року
у справі № 6/61
за позовом ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі
Запорізького району електричних мереж
до ТОВ “Оріс-Нива”
Про стягнення 6887,84 грн.,
за участю представників:
позивача - Ремига О.В.,
відповідача - Єгорушкін В.В.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.03.2005
року у справі № 6/61 (суддя Місюра Л.С.) залишеним без змін
постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
15.06.2005 року (судді: Коробка Н.Д., Юхименко О.В., Яценко
О.М.) позовні вимоги ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі
Запорізького району електричних мереж до ТОВ “Оріс-Нива” про
стягнення 6887,84 грн. задоволено частково: стягнуто з
відповідача на користь позивача штрафні санкції в сумі 4000
грн., витрати по сплаті державного мита та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті
позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції
відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду
Запорізької області від 28.03.2005 року скасувати та прийняти
нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В
обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що судом
першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права, що призвело до прийняття незаконного
судового акту.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального
права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає,
що рішення або постанова господарського суду прийняті з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Матеріали справи свідчать про те, що господарські суди першої та
апеляційної інстанцій в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 101 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
повно та об’єктивно розглянули в судовому
процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані
сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази,
зокрема: договір користування електричною енергією № 0468 від
20.07.2002 року (далі –Договір від 20.07.2002 року), угоду про
зміни і доповнення до Договору від 20.07.2002 року, лімітні
повідомлення № 5/468 від 13.04.2004 року та № 6/468 від
11.05.2004 року, платіжні вимоги-доручення № 2032 від 11.06.2004
року та № 2586 від 14,07.2004 року.
Згідно умов укладеного між сторонами договору від 20.07.2002
року № 0468 та вимог ч. 2 ст. 26 Закону України “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
споживач енергії зобов’язаний
додержуватися вимог нормативно-правових документів та договору
про постачання енергії.
У даному випадку відповідним нормативно-правовим документом є
Порядок постачання електроенергії споживачам (далі –Порядок
( 475-2002-п ) (475-2002-п)
), затверджений постановою Кабінету Міністрів
України від 09.04.02 р. № 745 ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
.
Відповідно до п. 11 Порядку ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
за підсумками місяця
гранична величина споживання електроенергії для споживачів
коригується до рівня фактично оплаченої за цей місяць величини
її споживання. В зв’язку з неоплатою відповідачем використаної
електроенергії у встановлений договором строк, позивач
відповідно до п. 3.8 Договору здійснив коригування граничної
величини споживання відповідачем електроенергії у травні-червні
2004 року до нульового рівня.
Пунктом 13 Порядку ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
передбачено, що споживачі у
разі перевищення встановлених як договірні граничних величин
споживання електроенергії та потужності несуть відповідальність,
зокрема, згідно з ч. 5 ст. 26 Закону України “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, тобто у вигляді сплати
енергопостачальникові п’ятикратної вартості різниці спожитої і
договірної величини, на підставі чого позивач пред’явив вимогу
про оплату 6 887,84 грн. (чотирикратної вартості різниці
спожитої і договірної величини).
Крім того, господарський суд першої інстанції обґрунтовано
скористався наданим ст. 233 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
правом зменшити суму стягуваної неустойки, оскільки
неустойка, що підлягає сплаті надмірно велика порівняно із
збитками кредитора.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій розглянули в
судовому процесі всебічно, повно і об'єктивно всі обставини
справи та позовні вимоги задовольнили частково у розмірі 4000
грн.
Враховуючи наведене, судова колегія прийшла до висновку про
правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішення та
постанови, які відповідають положенням ст.ст. 84, 105 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями.
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних
рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з
чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих
судових актів колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Оріс-Нива” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 28.03.2005
року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 15.06.2005 року у справі № 6/61 залишити без змін.
Головуючий, суддя С.Щотка
С у д д і Н.Мележик
О.Подоляк