ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2005 Справа N 4/438пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Щотки С.О.
суддів: Мележик Н.І.(доповідач), Подоляк О.А.,
розглянувши у
відкритому судовому Дочірнього підприємства “Макрос” Товариства
засіданні касаційну з обмеженою відповідальністю
скаргу “Науково-дослідне виробниче об’єднання”
на рішення господарського суду Херсонської області від
16.12.2004р.
та постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 26.04.2005р.
у справі № 4/438-ПД
за позовом Херсонської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю
“Науково-дослідне виробниче об’єднання”
Дочірнього підприємства “Макрос” Товариства
з обмеженою відповідальністю
“Науково-дослідне виробниче об’єднання”
про визнання недійсним договору купівлі-продажу
за участю представників:
позивача –не з’явились,
відповідача 1 –не з’явились,
відповідача 2 –Парицька Н.О.,
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2004р. Херсонська міська рада звернулася до
господарського суду Херсонської області з позовною заявою про
визнання недійсним в порядку ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договору купівлі-продажу від 03.09.2004р., укладеного
товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-дослідне
виробниче об’єднання” з дочірнім товариством “Макрос” товариства
з обмеженою відповідальністю “Науково-дослідне виробниче
об’єднання”, згідно з яким було продано нежилі приміщення
загальною площею 148,0 кв. м. , що знаходяться за адресою:
м. Херсон, вул Карла Маркса, 29.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на
невідповідність зазначеного договору нормам чинного
законодавства.
Рішенням господарського суду Херсонської області від
16.12.2004р. (суддя Ємленінова З.І.), залишеним без змін
постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
26.04.2005р. (судді Антонік С.Г., Кагітіна Л.П. , Юхименко
О.В.), позов задоволено повністю.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення
загальною площею 148,0 кв. м. , що знаходиться за адресою:
м. Херсон, вул. Карла Маркса, 29, укладений 03.09.2004р. між
товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-дослідне
виробниче об’єднання” та дочірнім товариством “Макрос”
товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-дослідне
виробниче об’єднання”.
З товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-дослідне
виробниче об’єднання” та дочірнього товариства “Макрос”
товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-дослідне
виробниче об’єднання” на користь Херсонської міської ради
стягнуто витрати по сплаті державного мита та на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вказаними судовими актами, дочірнє товариство
“Макрос” товариства з обмеженою відповідальністю
“Науково-дослідне виробниче об’єднання” звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної
інстанції скасувати, та постановити нове рішення про відмову в
позові.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши
пояснення представника відповідача - 2, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального
права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
від 29.12.76 № 11 із змінами, внесеними
постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13,
( v0013700-92 ) (v0013700-92)
рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і
змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення
повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх
доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це
обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також
посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права,
на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних
правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду
стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні
висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних
обставин, викладених у його мотивувальній частині, та
відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.
Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова зазначеним вимогам
не відповідають.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, згідно з договором купівлі-продажу від
03.09.2004р. товариство з обмеженою відповідальністю
“Науково-дослідне виробниче об’єднання”, як власник приміщення
на підставі рішення господарського суду Херсонської області від
10.08.2004р. по справі № 3/226пд, продало дочірньому
підприємству “Макрос” товариства з обмеженою відповідальністю
“Науково-дослідне виробниче об’єднання” нежитлове приміщення
загальною площею 148,0 кв. м. на першому поверсі будинку № 29 по
вул. Карла Маркса у м. Херсоні.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, господарський суд першої
інстанції, позицію якого підтримав і суд апеляційної інстанції,
виходив з того, що дійсним власником нежитлових приміщень
загальною площею 135,5 кв. м. на першому поверсі будинку № 29 по
вул. Карла Маркса у м. Херсоні є Херсонська міська рада, що
підтверджується рішенням виконавчого комітету Херсонської
міської ради від 26.07.1952р. № 649 та свідоцтвом про право
власності на нерухоме майно від 23.06.2004р., виданого на
підставі розпорядження міського голови Херсонської міської ради
№ 948-р від 23.06.2004р. “Про видачу свідоцтв про право
власності”. Таким чином, на момент укладення спірного договору
об’єкт купівлі-продажу знаходився у комунальній власності
територіальної громади.
Проте, вирішуючи зазначений спір, судами першої та апеляційної
інстанцій не в повному обсязі з’ясовані обставини справи щодо
характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами.
Стаття 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлює, що підставою
недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину
стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -
третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
.
У ст. 216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що у разі
недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути
другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього
правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема
тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній
роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що
одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За змістом ст. 388 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
якщо майно за
відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його
відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати
(добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно
від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником
або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у
власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з
володіння власника або особи, якій він передав майно у
володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають
захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди,
стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням
правового механізму, встановленого ст. 203 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, незалежно від того чи відповідає спірна угода
закону.
Результатом задоволення заявленого позову стало застосування
судом наслідків недійсності угоди, які стосуються сторін угоди і
не поширюються на права позивача, який вважає себе власником
спірного майна, не будучи стороною угоди.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суди при
розгляді справи на дані вимоги закону уваги не звернули, що
потягло за собою ухвалення судових рішень, які не відповідають
вимогам закону.
Відповідно до вимог ст. 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підставами для скасування або зміни
рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або
постанови апеляційного господарського суду є порушення або
неправильне застосування норм матеріального чи процесуального
права.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що
при прийнятті рішення та постанови у даній справі, суди першої
та апеляційної інстанцій не повно з’ясували обставини справи та
невірно застосували норми матеріального та процесуального права,
що призвело до прийняття необґрунтованих судових актів.
Враховуючи вимоги ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно
до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, рішення та постанова, прийняті у даній
справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий
розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене,
всебічно, повно, об’єктивно з’ясувати всі обставини справи,
надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення
для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального
права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір
відповідно до вимог закону.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Макрос” Товариства з
обмеженою відповідальністю “Науково-дослідне виробниче
об’єднання” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Херсонської області від 16.12.2004р.
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
26.04.2005р. у справі № 4/438-ПД скасувати, справу направити на
новий розгляд до господарського суду Херсонської області.