ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2005 Справа N 2/142
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П. ,
розглянувши
матеріали
касаційної Закритого акціонерного товариства
скарги “Камвольно-суконна компанія “Чексіл”
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 31.08.2005р.
у справі господарського суду Чернігівської області
за позовом Чернігівського природоохоронного міжрайонного
прокурора в інтересах держави в особі
комунального підприємства “Чернігівський
водоканал”
До Закритого акціонерного товариства
“Камвольно-суконна компанія “Чексіл”
Про стягнення 14851,53 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
Позивач - Богаєвська З.В. (дов. від 10.08.2005 № 37),
Відповідач - Гречко М.М. (дов. від 31.12.2004 № 4)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 15.07.2005 господарського суду Чернігівської
області позов Чернігівського природоохоронного міжрайонного
прокурора, заявлений в інтересах держави в особі комунального
підприємства “Чернігівський водоканал” задоволено. З ЗАТ
“Камвольно-суконна компанія” “Чексіл” стягнуто: на користь
Комунального підприємства “Чернігівводоканал” 14851,53
грн. боргу, на користь державного бюджету - 148,52 грн.
державного мита та 118 грн. витрат за інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу до Державного підприємства
“Судовий інформаційний центр”.
Рішення суду мотивовано тим, що 24.06.2004р. позивач направив
відповідачеві рахунок від 23.06.2004р. № 7/6-1098/12 на суму
14851,53 грн. плати за перевищення ГДК забруднюючих речовин в
стічних водах, який мав бути сплачений в 10-денний термін після
отримання, як це передбачено п. 6.2.16. Правил приймання стічних
вод підприємств в систему каналізації м. Чернігова, затверджених
рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 290
від 20.10.2003р (далі Правила). Оскільки на час розгляду справи
в суді першої інстанції докази оплати були відсутні, суд дійшов
висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає
стягненню 14851,53 грн. боргу за перевищення гранично
допустимого скидання забруднюючих речовин.
Постановою від 31.08.05 вказане вище рішення господарського суду
Чернігівської області залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ЗАТ “Камвольно-суконна
компанія” “Чексіл” звернулась до Вищого господарського суду з
касаційною скаргою і просить їх скасувати, прийняти нове рішення
посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального
права, зокрема, ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 2
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, п.п. 7.6, 7.10 Правил.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм процесуального права при
винесенні оспореного судового акту знаходить необхідним
задовольнити частково касаційну скаргу з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
на
прокуратуру України покладається представництво інтересів
громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Такі випадки визначені зокрема і ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
яка передбачає обов'язок господарського суду порушувати справи
за позовними заявами прокурорів та їх заступників які
звертаються до господарського суду в інтересах держави.
При цьому ч. 2 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
зобов'язує
прокурора самостійно визначати, в чому полягає порушення
інтересів держави та обґрунтовувати необхідність їх захисту, а
також визначати орган, уповноважений державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах.
Отже за змістом п. 2 ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, обсягу наданих прокурору
ст. 29 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
прав, представництво прокуратурою
інтересів держави у господарському суді є одним із видів
представництва в суді, яке за своєю правовою природою є
правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі
певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і
виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи
(змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Але
представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється
від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом
представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони
представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.
З огляду на це, обґрунтовуючи у позовній заяві необхідність
захисту інтересів держави та зазначаючи орган, уповноважений
державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах
прокурор, а вирішуючи питання про порушення справи за позовними
заявами прокурора і суд, повинні враховувати, що закріплені
нормами Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та іншими правовими
актами інтереси держави у своїй основі потребують здійснення
загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших)
дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної
цілісності, державного кордону України, гарантування її
державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки,
охорону землі як національного багатства тощо і можуть збігатися
повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами
державних органів та організацій чи з інтересами господарських
товариств з часткою державної власності у статутному фонді або
держава може вбачати свої інтереси і в діяльності приватних
підприємств, товариств.
Проте інтереси держави є відмінними від інтересів інших
учасників суспільних відносин і даючи офіційне тлумачення
положень ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Конституційний Суд
України у рішенні від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99
зазначив, що підставою для порушення справи у суді є заява, у
якій прокурор обґрунтовує порушення чи загрозу порушення
інтересів держави, зазначає орган, уповноважений державою
здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, під яким
відповідно до ст. ст. 6, 7, та 143 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
потрібно розуміти орган державної влади чи орган
місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження
органу виконавчої влади, а не підприємства, установи і
організації, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
При цьому поза увагою судових інстанцій залишився той факт, що
комунальне підприємство “Чернігівський водоканал” є самостійним
господарюючим суб’єктом та здійснює управління своєю
господарською діяльністю через свої органи та посадових осіб в
порядку, визначеному ст.ст. 41-49 Закону України “Про
господарські товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
і не є органом державної
влади чи органом місцевого самоврядування.
Отже, в даному випадку Чернігівським природоохоронним
міжрайонним прокурором позов заявлено не в інтересах держави, а
в інтересах господарюючого суб’єкта.
З огляду на викладене прийняті у справі судові рішення
підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої
інстанції на новий розгляд зі стадії порушення справи у
господарському суді..
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 15.07.05 господарського суду Чернігівської області
та постанову від 31.08.05 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 2/142 скасувати.
Справу № 2/142 направити до господарського суду Чернігівської
області на новий розгляд зі стадії порушення справи у
господарському суді
Головуючий В.Божок
Судді: Т.Костенко
Г.Коробенко