ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2005 Справа N 2-20/8677-2005
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому Акціонерно-комерційного банку
судовому засіданні соціального розвитку “Укрсоцбанк” в
касаційну скаргу особі Євпаторійської філії, м. Євпаторія
на постанову від 02.08.2005
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 2-20/8677-05
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Дисм”, м. Євпаторія
До Акціонерно-комерційного банку
соціального розвитку “Укрсоцбанк” в
особі Євпаторійської філії, м. Євпаторія
Виконавчого комітету Євпаторійської
міської Ради, м. Євпаторія
Євпаторійського міжміського бюро
реєстрації та технічної інвентаризації,
м. Євпаторія
Про визнання права власності
за участю представників сторін:
від позивача – Малащенко О.М.
від відповідача - Твердохліб О.С., Кисильов М.Є.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Дисм” заявило позов до
Акціонерного комерційного банку соціального розвитку
“Укрсоцбанк”, Виконкому Євпаторійської міської ради,
Євпаторійського міжміського бюро реєстрації та технічної
інвентаризації про визнання права власності.
На обґрунтування позову зазначено про те, що ТОВ “Дисм” укладено
з “Укрсоцбанком” 01.10.93 договір купівлі-продажу частини
будівлі, а саме два поверхи з підвалом. Покупець не розрахувався
за придбану частину приміщення, отже права власності не набув, у
зв'язку з чим позивач просить визнати за ним право власності на
всю будівлю по вул. Матвєєва, 15 в м. Євпаторії.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
17.06.05, залишеним без змін постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 02.08.05 позов задоволено.
За ТОВ “Дисм” визнано право власності на триповерхову нежитлову
будівлю з підвалом, площею 1246,4 м2 по вул. Матвєєва, 15 у
м. Євпаторії.
Судові рішення вмотивовані наступним.
Договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 01.10.93
передбачалося, що правао власності на нежитлове приміщення
переходить покупцю (Банку) з моменту оплати та зарахування
коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Банком не дотримано вказаних вимог та не надано доказів щодо
виконання договору від 01.10.93, а саме передачі позивачу у
розрахунок за будинок (два поверхи) по вул. Матвєєва, 15 у
м. Євпаторії чи то грошових коштів, чи то акцій.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду АКБ
“Укрсоцбанк” просить скасувати ухвалені у справі рішення,
прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову,
посилаючись на те, що при прийнятті оскаржуваних рішень судом
порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема,
ст.ст. 128, 257, 267 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
ст.ст. 32, 35, 77, 99 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Скаржник звертає увагу касаційного суду на неправильне визнання
судом першої інстанції строку позовної давності. Договір
купівлі-продажу частини приміщення укладено 01.10.93. Акт
передачі банку частини приміщення по вул. Матвєєва, 8/15
укладено 01.10.93. За твердженням позивача, банк не розрахувався
за придбану частину приміщення. Отже, факт на виконання банком
зобов'язання за угодою купівлі-продажу був відомий позивачу вже
з 01.10.93.
Однак, суд витлумачив початок перебігу строку позовної давності,
виходячи зовсім з інших підстав.
Крім того, АКБ “Укрсоцбанк”, заперечуючи позовні вимоги
стверджував про те, що повністю розрахувався за угодами від
1.10.93 і на підтвердження цього факту звертався до суду першої
інстанції з клопотанням про звернення з офіційним запитом до
Реєстроутримувача реєстру власників інших цінних паперів АКБ
“Укрсоцбанк” на підтвердження факту отримання позивачем акцій в
оплату частини приміщення. Однак, суд ніяк не зреагував на це
клопотання, лише зазначив в рішенні про те, що відповідач не
навів доказів щодо виконання зобов'язань за угодою
купівлі-продажу.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини, що склалися між сторонами спору щодо права
власності на будівлю по вул. Матвєєва, 8/15 в м. Євпаторії, вже
були предметом розгляду судових інстанцій, що найшло своє
відображення в судових актах у справі № 2-20/6150.1 –2004.
У даному випадку, позивач заявив позов про визнання права
власності на будівлю по вул. Матвєєва, 8/15, мотивуючи свої
вимоги невиконанням АКБ “Укрсоцбанк” зобов'язань за угодою
купівлі-продажу від 01.10.93 та угодою від цієї ж дати
купівлі-продажу акцій, що стосуються розрахунків банку за
придбану частину приміщення.
Матеріалами справи встановлено, що 01.10.93 Асоціацією “Дисм” та
АКБ “Укрсоцбанк” укладено договір купівлі-продажу, за яким
Асоціація “Дисм” зобов'язалася передати у власність банку
двоповерхову кам'яну будівлю по вул. Матвєєва, 8/15, а покупець,
прийняти цю будівлю і сплатити обумовлену ціну.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що загальна вартість будівлі
складає 600000000 карбованців.
В цей же день, сторони уклали ще одну угоду, угоду
купівлі-продажу акцій АКБ “Укрсоцбанк”, за якою банк
зобов'язався продати Асоціації “Дисм” 60000 простих акцій,
номінальною вартістю 10000 крб., на загальну суму 600000000 крб.
Згідно пункту 3.2 договору купівлі-продажу акцій з моменту
підписання цього договору право власності на будівлю по вул.
Матвєєва, 8/15 переходить до АКБ “Укрсоцбанк” (продавцю акцій),
а покупець Асоціація “Дисм” стає акціонером банку “Укрсоцбанк”.
Згідно акта передачі приміщення по вул. Матвєєва, 8/15 від
01.10.93 підписаного представниками АКБ “Укрсоцбанк” та
Асоціації “Дисм”, Асоціація “Дисм” передала, а банк прийняв на
свій баланс приміщення по вул. Матвєєва, 8/15, вартістю 600 млн.
крб.
У своєму клопотанні до суду (том. ІІ арк. спр. 18) АКБ
“Укрсоцбанк” вказує на те, що факт виконання банком зобов'язань
за угодами від 01.10.93 вже досліджувався судами у інших
справах, однак Банк може і бажає надати знову докази про
виконання своїх зобов'язань за вказаними угодами і по даній
справі, для чого просить суд здійснити офіційний запит до
Реєстроутримувача реєстру власників інших цінних паперів АКБ
“Укрсоцбанк” про те, на якій підставі ТОВ “Дисм” придбало акції
“Укрсоцбанка” і з якого часу та якою кількістю і вартістю.
Суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 22 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не розглянув це
клопотання, а приймаючи рішення у справі послався на положення
статті 33 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, зобов'язуючого сторони надавати докази на
підтвердження своїх вимог і заперечень.
Між тим, порядок отримання зазначеної інформації визначений
чинним законодавством і в даному випадку така інформація є
конфідеціальною і може бути отримана лише на запит суду.
Крім того, ухвалюючи рішення про визнання права власності
позивача на всю будівлю по вул. Матвєєва, 8/15 судові інстанції
не надали належної оцінки рішенням Євпаторійської міської Ради
за № 326 від 15.07.94, яким на підставі угоди сторін від
01.10.93 визначено долі сторін у спірній будівлі і на підставі
цього рішення здійснена правова реєстрація права власності за
АКБ “Укрсоцбанк” на 87/100 частин, а Асоціацією “Дисм” 13/100
частин будівлі.
Зазначене рішення міськради не скасовано і не змінено. Угода
купівлі-продажу частини будівлі по вул. Матвєєва, 8/15 у
м. Євпаторії та угода купівлі-продажу акцій від 01.10.93 не
визнані такими, що не відповідають вимогам чинного
законодавства, тобто такими, що не породжують правових наслідків
для сторін.
Зважаючи на те, що господарські суди першої та другої інстанцій
не з'ясували всіх обставин справи, не встановили дійсні права та
обов'язки сторін, не надали обставинам справи належної оцінки,
ухвалені ними рішення не можуть вважатися законними і
обґрунтованими у зв'язку з чим підлягають скасуванню, а справа
передачі на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним у тому
разі, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і
всебічно перевіривши обставини, вирішив спір відповідно до норм
матеріального права. а обґрунтованим визнається рішення, в якому
повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи,
а висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності, підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими у судовому засіданні.
При цьому суду необхідно встановити права та обов'язки сторін і
залежно від встановленого вирішити спір відповідно до вимог
закону.
Керуючись ст. ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
02.08.05 та рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим від 17.06.05 скасувати, справу № 20/8677 передати на новий
розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим в
іншому складі суддів.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська