ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
 
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
15.11.2005                                      Справа N 32/186
 
Вищий  господарський  суд  України у складі:  суддя  Селіваненко
В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І. М. і Джунь В.В.
розглянув    касаційну    скаргу    товариства    з    обмеженою
відповідальністю  “Укрстар ЛТД”, м. Дніпропетровськ  (далі  –ТОВ
“Укрстар ЛТД”)
на  рішення  господарського суду Дніпропетровської  області  від
25.04.2005
та
постанову  Дніпропетровського апеляційного  господарського  суду
від 05.07.2005
зі справи № 32/186
за   позовом  Дніпропетровського  обласного  центру  зайнятості,
м. Дніпропетровськ (далі –Центр зайнятості)
до ТОВ “Укрстар ЛТД”
 
про   стягнення штрафу в сумі 3 400 грн. за використання  праці
іноземців без дозволу Державної служби зайнятості Україні.
 
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача –Ткаченка В.М. (за довіреністю Центру зайнятості),
відповідача –не з’явилися.
За  результатами розгляду касаційної скарги Вищий  господарський
суд України
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Рішенням  господарського  суду  Дніпропетровської  області   від
25.04.2005  (суддя Васильєв О.Ю.), залишеним без змін постановою
Дніпропетровського   апеляційного   господарського   суду    від
05.07.2005  (колегія  суддів у складі:  Ясир  Л.О.  –головуючий,
судді  Прудніков  В.В.,  Герасименко  І.М.),  позов  задоволено:
стягнуто з ТОВ “Укрстар ЛТД” на користь Центру зайнятості  штраф
у  сумі  3  400  грн.  Зазначені  рішення  судових  інстанцій  з
посиланням  на  приписи  статей 8  та  18  Закону  України  “Про
зайнятість  населення” ( 803-12 ) (803-12)
        , пунктів 4 та 8 Положення  про
державну  службу  зайнятості  та  Положення  про  інспекцію   по
контролю  за додержанням законодавства про зайнятість населення,
затверджених  постановою Кабінету Міністрів УРСР від  24.06.1991
№ 47 ( 47-91-п ) (47-91-п)
        , мотивовано тим, що Центром зайнятості доведено
використання  ТОВ  “Укрстар  ЛТД” праці  іноземців  без  дозволу
державної  служби  зайнятості  і  позивач  має  повноваження  на
стягнення з відповідача штрафу за це порушення.
 
У касаційній скарзі від 04.08.2005 до Вищого господарського суду
України  ТОВ  “Укрстар  ЛТД” просить скасувати  рішення  судових
інстанцій  по  суті  спору з цієї справи і  залишити  позов  без
розгляду. Скаргу з посиланням на приписи статей 1, 2, 12, 43  та
80  Господарського процесуального кодексу України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        
(далі  –  ГПК  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ), статті 3  Господарського  кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
         (далі –ГК ( 436-15 ) (436-15)
        ), статей 8 та 18  Закону
України  “Про  зайнятість населення” ( 803-12 ) (803-12)
         мотивовано  тим,
що,   по-перше,  у  даному  спорі  Центр  зайнятості  є  органом
державної   влади,   а   відносини  між   сторонами   не   мають
господарського  характеру, по-друге,  Центр  зайнятості  не  має
статусу юридичної особи, а отже не може бути позивачем у справі,
і,  по-третє,  позивачем  не доведено використання  відповідачем
праці іноземців без дозволу державної служби зайнятості.
 
У судовому засіданні 04.10.2005 оголошувалась перерва.
 
Усіх  учасників судового процесу відповідно до статті 111-4  ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
        належним чином повідомлено про час і місце  розгляду
касаційної  скарги.  Представники ТОВ  “Укрстар  ЛТД”  в  судове
засідання не з’явилися.
 
Перевіривши    повноту    встановлення   попередніми    судовими
інстанціями  обставин  справи та правильність  застосування  ним
норм  матеріального і процесуального права, Вищий  господарський
суд   України  дійшов  висновку  про  відсутність  підстав   для
задоволення касаційної скарги.
 
Судовими інстанціями зі справи встановлено, що:
 
-  Центром зайнятості разом з співробітниками Бабушкінського  РВ
ДМУ  УМВС  України в Дніпропетровській області та спецпідрозділу
по  боротьбі  з  корупцією та організованою злочинністю  УСБУ  у
Дніпропетровській   області   проведено   18.11.2004   перевірку
діяльності  кафе  “Райський куточок”, що належить  ТОВ  “Укрстар
ЛТД”;
 
-  за даними акта перевірки додержання вимог Закону України “Про
зайнятість  населення”  ( 803-12  ) (803-12)
          від  18.11.2004   виявлено
використання   ТОВ  “Укрстар  ЛТД”  праці  іноземців   –чотирьох
громадян Узбекистану без дозволу державної служби зайнятості;
 
-  факт  використання  ТОВ  “Укрстар ЛТД”  праці  іноземців  без
відповідного    дозволу   підтверджується   також    поясненнями
працівників   кафе   “Райський  куточок”  на   ім’я   начальника
Бабушкінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області;
 
-  актом  Центру зайнятості від 18.11.2004 про порушення  Закону
України “Про зайнятість населення” ( 803-12 ) (803-12)
         запропоновано  ТОВ
“Укрстар ЛТД” протягом десяти днів сплатити штраф у сумі  3  400
грн.  на  підставі  статті  8 цього  Закону  ( 803-12  ) (803-12)
        ,  який
відповідачем не було сплачено.
 
Причиною   виникнення  спору  зі  справи   стали   питання   про
підвідомчість  цього  спору  господарським  судам,  наявність  у
Центру зайнятості права на стягнення штрафу з ТОВ “Укрстар  ЛТД”
на  підставі статті 8 Закону України “Про зайнятість  населення”
( 803-12 ) (803-12)
        та доведення позивачем факту використання відповідачем
праці іноземців без дозволу державної служби зайнятості.
 
Судовими інстанціями з достатньою повнотою встановлено обставини
справи та ним дано правильну юридичну оцінку.
 
У статті 238 ГК ( 436-15 ) (436-15)
         визначено:
“За   порушення   встановлених   законодавчими   актами   правил
здійснення  господарської діяльності до суб'єктів господарювання
можуть бути застосовані уповноваженими органами державної  влади
або          органами          місцевого          самоврядування
адміністративно-господарські     санкції,      тобто      заходи
організаційно-правового або майнового характеру,  спрямовані  на
припинення  правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію
його наслідків (частина 1).
 
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок  їх
застосування  визначаються  цим  Кодексом  ( 436-15  ) (436-15)
        ,  іншими
законодавчими   актами.   Адміністративно-господарські   санкції
можуть бути встановлені виключно законами (частина 2)”.
 
Відповідно   до   статті   239  ГК   ( 436-15   ) (436-15)
           до   видів
адміністративно-господарських  санкцій   відноситься,   зокрема,
адміністративно-господарський штраф.
 
Згідно   з  частиною  третьою  статті  8  Закону  України   “Про
зайнятість  населення”  ( 803-12 ) (803-12)
         у  разі  використання  праці
іноземців або осіб без громадянства без дозволу державної служби
зайнятості   України  з  підприємств,  установ  і   організацій,
незалежно від форм власності, державна служба зайнятості  стягує
штраф   за   кожну  таку  особу  у  п'ятдесятикратному   розмірі
неоподатковуваного   мінімуму   доходів   громадян.   Ці   кошти
спрямовуються до державного фонду сприяння зайнятості населення.
 
Відповідно  до  частини  другої статті  1  ГПК  ( 1798-12  ) (1798-12)
          у
випадках,   передбачених  законодавчими   актами   України,   до
господарського  суду  мають право також звертатися  державні  та
інші  органи,  громадяни,  що  не є  суб'єктами  підприємницької
діяльності.
 
Згідно  з частиною першою статті 21 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
         сторонами  в
судовому  процесі  - позивачами і відповідачами  -  можуть  бути
підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього  Кодексу
( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
У  постанові  від  30.11.2004 зі справи № 18-62 Верховним  Судом
України  з посиланням на приписи статті 124 Конституції  України
( 254к/96-ВР  ) (254к/96-ВР)
        ,  статті  22 Закону  України  “Про  судоустрій”
( 3018-14  ) (3018-14)
        ,  статей 24, 236 та 254 Цивільного  процесуального
кодексу  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        , статей 1 та 21 ГПК  ( 1798-12  ) (1798-12)
        
викладено  правову  позицію,  відповідно  до  якої  сторонами  у
господарському   судочинстві   можуть   бути   підприємства   та
організації, зазначені у статті 1 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  а  отже  усі
спори  між  юридичними  особами підвідомчі господарським  судам,
крім винятків, прямо визначених законом.
 
З  огляду  на  суб’єктний склад сторін спору,  характер  спірних
правовідносин та судову практику Верховного Суду України  судові
інстанції  дійшли  правильного висновку, що  цей  спір  підлягає
вирішенню господарськими судами.
 
Судові інстанції у розгляді цієї справи також дійшли правильного
висновку  про  наявність  у  Центру  зайнятості  повноважень  на
здійснення  стягнення  штрафу, передбаченого  статтею  8  Закону
України “Про зайнятість населення” ( 803-12 ) (803-12)
        .
 
Відповідно  до  статті  4 Положення  ( 47-91-п  ) (47-91-п)
          про  державну
службу  зайнятості  Державна  служба  зайнятості  відповідно  до
покладених на неї завдань:
 
видає  дозволи  на  працевлаштування  іноземцям  та  особам  без
громадянства,  які  прибули  в  Україну  на  визначений   термін
(підпункт “у“);
 
здійснює  контроль за дотриманням підприємствами, установами  та
організаціями  усіх форм власності законодавства про  зайнятість
населення.    Вживає   заходів   до   запобігання    незаконному
використанню робочої сили (підпункт “ф“).
 
Згідно  з  підпунктом “л” пункту 8 Положення  ( 47-91-п  ) (47-91-п)
          про
державну службу зайнятості Державна служба зайнятості має право,
зокрема,  стягувати відповідно до Закону України “Про зайнятість
населення”   ( 803-12  ) (803-12)
          штрафи  з  підприємств,  установ   та
організацій  усіх  форм  власності  у  разі  використання  праці
іноземців або осіб без громадянства без дозволу державної служби
зайнятості.
 
Скаржником  стверджується про недоведеність  Центром  зайнятості
факту використання ТОВ “Укрстар ЛТД” праці іноземців без дозволу
державної  служби зайнятості, проте ним не наведено у касаційній
скарзі  достатньо  переконливих доводів про  порушення  судовими
інстанціями визначених у статті 43 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
         правил оцінки
доказів.
 
Відповідно  до  частини  другої статті 111-7  ГПК  ( 1798-12  ) (1798-12)
        
касаційна  інстанція  не  має права  встановлювати  або  вважати
доведеними  обставини,  що  не були встановлені  у  рішенні  або
постанові  господарського  суду  чи  відхилені  ним,  вирішувати
питання  про  достовірність того чи іншого доказу, про  перевагу
одних  доказів  над  іншими, збирати нові докази  або  додатково
перевіряти докази.
 
За змістом приписів пунктів 8 та 9 статті 3, пункту 4 частини  1
статті   17,   частини   4  статті  50,   статті   104   Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
         до компетенції
адміністративних  судів  не віднесено  спори,  де  позивачами  є
органи  державної  служби зайнятості. На даний  час  статтею  50
цього Кодексу ( 2747-15 ) (2747-15)
         встановлено вичерпний перелік позовів,
за  якими юридичні та фізичні особи, що не є суб’єктами  владних
повноважень,  можуть  бути відповідачами у  справі  за  позовами
суб’єктів   владних  повноважень.  Отже  спір  з   цієї   справи
відноситься до підвідомчості господарських судів.
 
На  підставі викладеного, керуючись статтями 111-9 - 111-11  ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Рішення   господарського  суду  Дніпропетровської  області   від
25.04.2005    та   постанову   Дніпропетровського   апеляційного
господарського  суду від 05.07.2005 зі справи № 32/186  залишити
без   змін,   а   касаційну   скаргу  товариства   з   обмеженою
відповідальністю “Укрстар ЛТД” - без задоволення.
 
Суддя В. Селіваненко
 
Суддя І. Бенедисюк
 
Суддя В. Джунь