ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.11.2005 Справа N 20/145(39/91)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Панченко Н.П. , Плюшка І.А.,
розглянувши матеріали ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”
касаційної скарги
на постанову від 20.07.2005 Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № 20/145(39/91)
за позовом ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”
До ВАТ по газифікації та газопостачанню
“Криворіжгаз”
Про стягнення 8637291,86 грн.,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача Короленко О.М.
відповідача Кузнецов Р.В., Калінчук В.В.
В С Т А Н О В И В:
19.03.04 дочірня компанія НАК “Нафтогаз України” звернулась до
господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою
про стягнення боргу та штрафних санкцій за поставлений природний
газ з ВАТ по газопостачанню та газифікації “Криворіжгаз”.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
13.08.2004 р. у справі № 39/91 позовні вимоги ДК НАК “Нафтогаз
України” задоволено частково. Стягнуто з ВАТ по газопостачанню
та газифікації “Криворіжгаз” 6086554,79 грн. основного боргу;
620086,02 грн. –пені; 399777,09 грн. –3% річних; 582515,45
–індексу інфляції; 1649,97 грн. –державного мита, 114,52 грн.
витрат на ІТЗ. Рішення мотивовано неналежним виконанням
відповідачем зобов’язань за договором № 10/16-1460 від
25.12.2000 р.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 25.11.2004 р. у справі № 39/91 відновлено строк подання
апеляційної скарги; рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 13.08.2004 р. у справі № 39/91
змінено, у позові відмовлено; стягнуто з дочірньої компанії “Газ
України“Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України“на
користь відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та
газифікації “Криворіжгаз“850 грн. витрат по апеляційній скарзі.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2005
року у справі № 39/91 касаційна скарга ДК “Газ України” НАК
“Нафтогаз України” на постанову від 25.11.2004
Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі
№ 39/91 задоволена частково: постанова від 25.11.2004
Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі
№ 39/91 та рішення господарського суду Дніпропетровської області
від 13.08.2004 скасовані. Справу передано на новий розгляд до
господарського суду Дніпропетровської області. В постанові
зазначено, що висновок апеляційної інстанції щодо пропуску
строку позовної давності не відповідає висновкам суду першої
інстанції, який ці обставини з'ясовував. Висновок апеляційної
інстанції, що основний борг відповідача виник в січні-лютому
2001 року не достатньо обґрунтований і застосування апеляційною
інстанцією ст. 80 ч. 1 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
щодо відмови у позові
за пропуском строку позовної давності є помилковою. Не
досліджувалось умови договору щодо порядку проведення розрахунку
і фактичного їх проведення і судом першої інстанції.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
13.06.2005 року у справі № 20/145 (39/91) в позові відмовлено
(суддя Пархоменко Н.В.) на підставі того, що за договором між
сторонами природний газ передавався для потреб населення, суд
вважає за необхідне врахувати положення ст. 1 Закону України
“Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати
за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”
( 554-15 ) (554-15)
передбачена реструктуризація заборгованості з
квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за
комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги
водовідведення, електроенергії, вивезення побутового сміття та
рідких нечистот) наймачів жилих приміщень та власників жилих
будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим
Законом (1.07.2003 року) перед надавачами житлово-комунальних
послуг, реструктурується на термін до 60 місяців залежно від
суми борі у та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.
Суд вважає, що факт реструктуризації заборгованості населення за
спожитий природний газ підтверджується матеріалами справи,
відповідачем надані докази укладення договорів реструктуризації
боргу населення за спожитий природний газ в загальній кількості
- 3439 договорів на загальну суму 5217 085 грн. 82 коп.
Крім того, статтею 5 цього Закону ( 554-15 ) (554-15)
встановлено, що на
суму реструктуризованої заборгованості не нараховуються пеня
житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед
постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що
використовуються для надання послуг.
Згідно пункту 2 протоколу № 49 засідання правління Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України” від 08,06. 2004 року
заборгованість по оплаті за договором № 10/16-1466 від
25.12.2000 року за поставлений природний газ для потреб
населення підлягає реструктуризації терміном на 10 років на
умовах оплати рівномірними помісячними платежами, починаючи з
01.01.2006 року.
Отже, вважає суд, строки оплати боргу за спірним договором не
настали, таким чином відсутні підстави для задоволення позову в
частині стягнення основного боргу, а також додаткових вимог про
стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних штрафу.
Апеляційна інстанція постановою від 30.07.2005 року у справі
№ 20/145 (39/91) рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 13.06.2005 року залишила без змін з тих же підстав.
Звертаючись з касаційною скаргою на постанову апеляційної
інстанції від 30.07.2005 року, та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 13.06.2005 року у справі № 20/145
(39/91), ДК газ України НАК “Нафтогаз України” посилається на
порушення судами норм матеріального та процесуального права,
просить скасувати прийняті рішення та прийняти нове рішення про
задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм
матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд
України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав:
В постанові Вищого господарського суду України від 29.03.2005
року зверталась увага судів попередніх інстанцій на те, що
висновки суду апеляційної інстанції щодо строку виникнення
основного боргу не достатньо обгрунтовані.
Відповідно до пункту 5.1 договору № 10-16-1466 від 25.12.2000
оплата за спожитий газ здійснюється покупцем грошовими коштами
шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний
розрахунок за спожитий природний газ здійснюється на підставі
акту приймання-передачі природного газу до 10 числа наступного
за звітним місяця. Згідно п. 10.1 договору договір набирає
чинності з 1.01.2001 р. і діє в частині поставки газу до
31.12.2001 р., а в частині проведення розрахунків за газ до їх
повного здійснення.
Позивач вважає, що грошові зобов’язання відповідача щодо оплати
поставлених позивачем обсягів природного газу виникли на протязі
2001 року, строк виконання яких настав в січні 2002 року,
оскільки останнім місяцем поставки природного газу є грудень
2004 року, що підтверджується актом приймання-передачі
природного газу який був підписаний 31.12.2001.
Вищим господарським судом України зверталась увага суду на ці
обставини і необхідність застосування ст.ст. 76, 80 (ч. 2) ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
при оцінці доказів, але вказівка касаційної
інстанції належним чином не виконана. У зв’язку з викладеним
висновок суду апеляційної інстанції про пропуск строку позовної
давності не заслуговує на увагу.
Крім того, як зазначалося касаційною інстанцією, при розгляді
цього спору судом мають бути враховані положення статті 1 Закону
України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати,
плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та еле
ктроенергію”, ( 554-15 ) (554-15)
де передбачено, що заборгованість з
квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за
комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги
водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та
рідких нечистот) (далі - житлово-комунальні послуги) наймачів
жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир (далі -
громадяни), яка склалася на дату набрання чинності цим Законом
(1.07.2003 року) перед надавачами житлово-комунальних послуг,
реструктуризується на термін до 60 місяців але залежно від суми
боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.
Щодо застосування господарськими судами до спірних правовідносин
положень Протоколу засідання НАК “Нафтогаз України” № 49 від
08.06.2004 р. колегія суддів вважає, що положення вищевказаного
Протоколу вказують на обов'язок виконання певних дій по
реструктуризації заборгованості, розмір якої доведено, тобто
сума основного боргу буде вважатись реструктуризованою лише за
результатами інвентаризації та звіряння заборгованості, що
виникла у 1997-2003 р. за договорами на постачання газу для
потреб населення.
Відповідно до п. 3 Протоколу у разі наявності рішень
господарських судів про стягнення з відкритих акціонерних
товариств з газопостачання та газифікації на користь ДК “Газ
України” заборгованості за договорами на постачання природного
газу для потреб населення, бюджетних установ та організацій чи
розгляді таких позовів у судах необхідно укладати мирові угоди
на умовах реструктуризації такої заборгованості терміном на 10
років на умовах оплати рівномірними щомісячними платежами,
починаючи з 01.01.06
Судовими інстанціями фактичні обставини і матеріали справи
№ 20/145, в супереч викладеному, з'ясовані не у повному обсязі.
П. 3 статті 653 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлює
момент зміни зобов’язань за договором, а саме з моменту
досягнення домовленості про зміну до договору. На момент
винесення рішення такої домовленості про внесення змін до
договору в частині строків розрахунків за поставлений природний
газ між сторонами спору, повідомляє позивач, не досягнуто, як і
не існує угоди між сторонами про реструктуризацію
заборгованості.
Законом України № 1136-ХІV від 08.10.1999 ( 1136-14 ) (1136-14)
внесено
зміни до ст. 214 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
і ст. 214 викладена в такій редакції: боржник, який прострочив
виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних з простроченої суми, якщо законом або договором не
встановлений інший розмір процентів.
Закон України “Про внесення зміни до ст. 214 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
” ( 1136-14 ) (1136-14)
не поширюється на
правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового
зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних
послуг.
Наведена норма Закону свідчить про те, що індекс інфляції і
застосовується відносно виконання грошових зобов'язань населення
зі сплати комунальних послуг, а тому рішення судових інстанцій у
відмові щодо стягнення інфляційних та 3% річних підлягають
скасуванню.
Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд, приймаючи рішення, має право
зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу,
пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила
зобов’язання.
В порушення цієї норми закону відповідача звільнено від сплати
пені.
Враховуючи викладене постановлені судові рішення підлягають
скасуванню і в частині відмови у стягненні інфляційних, річних і
пені.
З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що справу слід
передати на новий розгляд для всебічного та повного з'ясування
всіх обставин справи, зокрема: виникнення і розмір
заборгованості за договором № 10-16-1466 від 25.12.2000 р.,
наявність актів звірки розрахунків, укладеного і підписаного
договору реструктуризації або мирової угоди, дати їм належну
юридичну оцінку.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” на
постанову від 20.07.2005 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі № 20/145(39/91) задовольнити
частково.
Постанову від 20.07.2005 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі № 20/145(39/91) та рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2005
скасувати. Справу передати на новий розгляд до господарського
суду Дніпропетровської області.