ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.11.2005 Справа N 16-08/930
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової –головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
Позивача Крижанівського С.В. дов.від 14.11.05
голови Коваленко В.Ф.
Відповідачів Полякової О.В. дов. від 10.01.05 р.
розглянувши у відкритому Малого приватного підприємства
судовому засіданні “Лізингово –інноваційна компанія “ЛІК”
касаційну скаргу
на постанову від 08.09.2005року Київського
міжобласного апеляційного господарського
суду.
у справі № 16-08/930 господарського суду
Черкаської області.
за позовом Малого приватного підприємства
“Лізингово –інноваційна компанія “ЛІК”
до ВАТ “Черкаське управління механізації
будівництва”
третя особа - Регіональне відділення Фонду
державного майна України по Черкаській
області.
- Черкаське обласне кооперативно
за зустрічним –державне об’єднання “Облагробуд”
ВАТ “Черкаське управління механізації
позовом будівництва”
до Малого приватного підприємства
“Лізингово –інноваційна компанія “ЛІК”
про визнання права власності.
В судовому засіданні 08.11.05 року оголошувалась перерва до
15.11.05 року.
В С Т А Н О В И В:
Мале приватне підприємство „Лізингово-іноваційна компанія „ЛІК”
звернулось до господарського суду Черкаської області з позовною
заявою до Відкритого акціонерного товариства „Черкаське
управління механізації будівництва” про визнання права власності
на будівлі - гараж, кузню, склад по вул. Сурікова, 12.
Відкрите акціонерне товариство „Черкаське управління механізації
будівництва” звернулося до господарського суду Черкаської
області із зустрічним позовом до Малого приватного підприємства
„Лізингово-іноваційна компанія „ЛІК” про визнання недійсним
договору купівлі-продажу від 11.05.1998 року.
МПП „Лізингово-іноваційна компанія „ЛІК” до прийняття рішення у
справі в порядку ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
заявою (т. 1 а.
с. 118) уточнило позовні вимоги та просило визнати право
власності на такі об'єкти: кислотна під літерою „Г-2”, кузню під
літерою „Д-1” та майстерню під літерою „В”.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.06.2005
року первісний позов задоволено повністю, в задоволенні
зустрічного позову про визнання недійсним договору
купівлі-продажу від 11.05.1998 року відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позивач за первісним позовом набув
право власності відповідно статті 128 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, згідно з якою право власності у набувача за
договором виникає з моменту передачі речі. Спірне майно було
передано позивачу по акту прийому-передачі від 18.11.99 року на
підставі договору від 11.05.98 року, який виконано обома
сторонами.
Стосовно зустрічного позову суд зазначив, що договір
купівлі-продажу від 11.05.98 року був укладений уповноваженою
особою за згодою БО “Облагробуд” та весь час визнавався
Управлянням механізації будівництва Черкаського облагробуду та
ВАТ “Черкаське управляння механізації будівництва”.
Крім того, суд зазначив, що позивач за зустрічним позовом
пропустив строк позовної давності та з клопотанням про його
поновлення не звертався.
За апеляційною скаргою ВАТ “Черкаське управляння механізації
будівництва” постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 08.09.05 року рішення господарського
суду Черкаської області скасовано і прийнято нове рішення, яким
визнано недійсним договір купівлі-продажу від 11.05.1998р.,
договір бартеру від 09.03.1999 р. та договір бартеру від
29.09.1999 р., укладені між Малим приватним підприємством
„Лізингово-іноваційна компанія „ЛІК” та Управлінням механізації
будівництва об'єднання „Черкасоблагробуд”.
Зобов'язано Мале приватне підприємство „Лізингово-іноваційна
компанія„ЛІК” повернути Відкритому акціонерному товариству
„Черкаське управління механізації будівництва” кислотну під
літерою „Г-2”, кузню під літерою „Д-1” та майстерню під літерою
„В”, що знаходяться за адресою: м. Черкаси, вул. Сурікова, 12.
Постанова мотивована тим, що частка державного майна у майні
Черкаського УМБ становить 19,8%, у зв’язку з чим порядок
відчуження такого майна регулювався Положенням про порядок
відчуження засобів виробництва, що є державною власністю,
затвердженим наказом ФДМ України № 1020 від 07.08.95 р., згідно
з яким продаж об’єктів міг здійснюватися лише з дозволу органу
державного управління майном. Такого дозволу на спірний об’єкт
немає.
Крім того, апеляційний суд вказав, що строк позовної давності до
недійсних угод не застосовується.
МПП “Лік” звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду
Черкаської області залишити без змін, а постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду скасувати у
зв’язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального та
процесуального права.
Заявник вважає, що апеляційний суд послався на неіснуючий наказ
Фонду державного майна України № 98 від 22.01.95р., оскільки
наказ Фонду державного майна України з аналогічною назвою
прийнято лише 14.08.2000р. № 1494, тобто після укладення
спірного договору.
Крім того, апеляційний суд розглянув скаргу без участі позивача,
чим порушив приписи ст. 22,98 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та присутніх в судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи
та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній
справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням)
та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій та вбачається з матеріалів справи.
Предметом спору у даній справі є визнання права власності на
майно та зустрічні вимоги про визнання договору від 11.05.98р.
недійсним.
Відповідно статті 75 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
позовна
давність застосовується незалежно від заяв сторін.
Приймаючи постанову, апеляційний суд виходив з того, що недійсні
угоди, як правило, не породжують для сторін прав та обов’язків,
тому до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної
давності не застосовуються.
Касаційна інстанція не може погодитися із таким твердженням,
оскільки у статті 80 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
встановлений перелік вимог, на які позовна давність не
поширюється.
Вимога щодо визнання угоди недійсною як випадок, на який не
поширюється позовна давність, як Цивільним кодексом УРСР, так і
іншим чинним законодавством не передбачена, про що правильно
зазначив господарський суд Черкаської області у рішенні від
29.06.05р.
Одночасно господарський суд Черкаської області в рішенні вказав,
що клопотання про поновлення пропущеного строку позовної
давності не надійшло, що є додатковою підставою для відмови у
позові.
З таким висновком касаційна інстанція також не може погодитися,
оскільки відповідно до статті 76 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
перебіг строку позовної давності починається з дня
виконання права на позов. Право на позов виникає з дня, коли
особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого
права.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 64) позивач у
зустрічному позові вказує, що він дізнався про існування угоди
купівлі-продажу від 11.05.98р. лише з позовної заяви.
Господарськими судами при розгляді справи цим обставинам
належної оцінки надано не було.
Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлює, що доказами у справі є будь-які
фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному
законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на
яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші
обставини, які мають значення для правильного вирішення
господарського спору.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими
судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та
прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної
правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що,
враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх
обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення
господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму
Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від
29.12.1976 № 11 “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи,
вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для
справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових
рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені
попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи
господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і
повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи,
об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її
розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від
встановленого правильно визначити норми матеріального права, що
підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти
обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 25.06.05р. господарського суду Черкаської області та
постанову від 08.09.2005р. Київського міжобласного апеляційного
господарського суду у справі № 16-08/930 господарського суду
Черкаської області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Черкаської області.
Касаційну скаргу МПП “Лізингова інноваційна компанія “Лік”
задовольнити частково.
Головуючий Т.Дроботова
Судді: Н.Волковицька
Л.Рогач