ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.11.2005 Справа N 11/131
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю “Добрівка”, с. Добрівка Приазовського
району Запорізької області (далі –СТОВ “Добрівка”)
на рішення господарського суду Запорізької області від
07.04.2005
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
24.05.2005
зі справи № 11/131
за позовом Запорізького обласного територіального відділення
Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя (далі
–відділення Фонду)
до СТОВ “Добрівка”
про спонукання до виконання мирової угоди.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
Відділення Фонду звернулося з позовом про спонукання відповідача
до виконання мирової угоди від 07.04.2004 зі справи № 11/161.
За змістом приписів пунктів 8 та 9 статті 3, пункту 4 частини
першої статті 17, частини четвертої статті 50, статті 104
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
до
компетенції адміністративних судів не віднесено спори, де
позивачами є відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Статтею 50 цього Кодексу ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено перелік
позовів, за якими юридичні та фізичні особи, що не є суб’єктами
владних повноважень, можуть бути відповідачами у справах за
позовами суб’єктів владних повноважень. На даний час цей перелік
є вичерпним, оскільки чинним законодавством не передбачено інших
випадків подання суб’єктами владних повноважень адміністративних
позовів до суб’єктів господарювання.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.04.2005
(суддя Гончаренко С.А.), залишеним без змін постановою
Запорізького апеляційного суду від 24.05.2005 (колегія суддів у
складі: суддя Антонік С.Г. –головуючий, судді Кагітіна Л.П. ,
Юхименко О.В.), позов задоволено: зі СТОВ “Добрівка” стягнуто на
користь відділення Фонду 6406,68 грн. штрафних санкцій за
невиконання нормативу забезпечення працевлаштування інвалідів.
Названі судові акти з посиланням на приписи статті 45
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі
–ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) мотивовано обов’язковістю виконання
ухвал господарського суду, зокрема ухвал про затвердження
мирової угоди.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
СТОВ “Добрівка” просить скасувати рішення місцевого та
апеляційного господарських судів з даного спору та прийняти нове
рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на
неправильне застосування судовими інстанціями норм матеріального
права та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про
те, що питання стосовно стягнення зі СТОВ “Добрівка” штрафних
санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу
робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів було
предметом розгляду у справі № 11/161, а тому оскаржувані судові
акти є, по суті, новими рішеннями з розглянутого спору між тими
ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Крім того,
на думку відповідача, оскільки обов’язок безпосереднього
працевлаштування інвалідів покладено на органи соціального
захисту інвалідів, СТОВ “Добрівка” не може бути суб’єктом
відповідальності за недодержання названого нормативу.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце
розгляду скарги.
Представники сторін у судове засідання не з’явились.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи та правильність
застосування ними норм матеріального і процесуального права,
Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність
правових підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням
такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що ухвалою
господарського суду Запорізької області від 07.04.2004 у справі
№ 11/161 затверджено мирову угоду, укладену відділенням Фонду та
СТОВ “Добрівка”, за умовами якої відповідач зобов’язався
сплатити штрафні санкцій за невиконання у 2002 році
встановленого нормативу робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів у сумі 6406,68 грн. до 31.12.2004.
Зі змісту статті 78 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
випливає, що одним
із засобів вирішення господарського спору є мирова угода сторін,
яка визначає права і обов’язки сторін щодо предмета позову та
затверджується ухвалою суду.
У підпункті 3.9.6 пункту 3 роз’яснення президії Вищого
арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 “Про деякі
питання практики застосування Господарського процесуального
кодексу України" ( v_289800-97 ) (v_289800-97)
зазначено, що у разі ухилення
однієї із сторін від виконання мирової угоди наказ про примусове
виконання не може бути видано, оскільки провадження зі справи
господарським судом припинено. Однак інша сторона у цьому
випадку не позбавлена права звернутися на загальних підставах з
позовом про спонукання до виконання мирової угоди.
Відтак, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, в даному
разі названа мирова угода є за своєю юридичною природою
двостороннім правочином, яким учасниками спору узгоджено порядок
виконання обов’язку СТОВ “Добрівка” щодо сплати штрафних
платежів до відділення Фонду. Тому зазначена мирова угода
підлягає обов’язковому виконанню відповідно до загальних умов
виконання зобов’язання.
Посилання скаржника на фактичний повторний розгляд
господарськими судами позовних вимог, які є тотожними з
предметом позову у справі № 11/161, є необґрунтованими, оскільки
предметом розгляду у справі № 11/161 були обставини, пов’язані з
підставами та правомірністю застосування до відповідача заходів
майнової відповідальності за недодержання зазначеного нормативу,
у той час коли предметом спору з даної справи є питання
невиконання СТОВ “Добрівка” укладеної сторонами мирової угоди.
Відтак доводи відповідача щодо неправомірності накладення на
СТОВ “Добрівка” стягнень в порядку статті 20 Закону України “про
основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
також не можуть бути взяті до уваги Вищим господарським судом
України.
За таких обставин оскаржувані рішення і постанову прийнято
попередніми судовими інстанціями з дотриманням норм
матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим
передбачених законом підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Запорізької області від 07.04.2005
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
24.05.2005 зі справи № 11/131 залишити без змін, а касаційну
скаргу сільськогосподарського підприємства з обмеженою
відповідальністю “Добрівка” –без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь