ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.11.2005 Справа N 10/195
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботоваої –головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
Позивача Ярини І.В. дов. від 10.06.05 р.
Відповідачів Калини О.І. дов. від 25.08.05 р.
розглянувши у відкритому Дочірньої компанії “Газ України” НАК
судовому засіданні “Нафтогаз України”
касаційну скаргу
на постанову від 22.08.2005року Київського
міжобласного апеляційного
господарського суду.
у справі № 10/195 господарського суду
Полтавської області.
за позовом Дочірньої компанії “Газ України” НАК
“Нафтогаз України”
до - Обласного комунально –виробничого
підприємства теплового господарства
“Лубнитеплоенерго”
- Обласного комунально –виробничого
підприємства теплового господарства
“Полтаватеплоенерго”
про стягнення 623952,07грн.
В С Т А Н О В И В:
Дочірня компанія “Газ України“Національної акціонерної компанії
“Нафтогаз України“звернулась з позовом до господарського суду
Полтавської області про стягнення 623952,07 грн. заборгованості
за спожитий природний газ згідно договору постачання природного
газу № 3/2001 від 15.01.2001року, в тому числі 479750,87 грн. -
заборгованість за поставлений на протязі 2001 -2002 років
природний газ, 67250, 52 грн. - пеня, 33582,56 грн. - штраф в
розмірі 7% від суми заборгованості, 29835,31 грн. - збільшення
суми боргу від інфляційних процесів, 13532,81 грн. - 3% річних
за несвоєчасні розрахунки.
Рішенням господарського суду Полтавської області від
22.02.2005р. позовні вимоги задоволені частково шляхом стягнення
з Обласного комунально-виробничого підприємства теплового
господарства “Лубнитеплоенерго“на користь позивача 327287,40
грн. основного боргу. У задоволенні решти позовних вимог
відмовлено.
Мотивуючи рішення суд виходив з того, на момент подання
позивачем позовної заяви сума боргу відповідача складала
327287,40грн.
В частині стягнення пені в сумі 67250,52грн. в позові
відмовлено, оскільки відповідно до Закону України “Про
реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за
житлово-комунальні послуги, за спожиті газ та електроенергію”
відповідачем проведена реструктуризація заборгованості
населення.
В частині стягнення штрафу в розмірі 7% від суми заборгованості
за поставлений природний газ на протязі 2001-2002 років, що
складає 33582,56грн. в позові відмовлено в зв’язку з пропуском
строку позовної давності.
Позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції та 3%
річних, нарахованих позивачем відповідно до статті 214
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, також не задоволені,
оскільки відповідно до частини 2 розділу ІІ Прикінцевих положень
Закону України “Про внесення змін до статті 214 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
” від 08.10.1999року дія Закону
( 1540-06 ) (1540-06)
не поширюється на правовідносини, що виникають з
прострочення грошового зобов’язання, пов’язаного з оплатою
населенням комунальних послуг.
Постановою від 22.08.2005року Київського міжобласного
апеляційного господарського суду рішення господарського суду
Полтавської області залишено без змін з тих же підстав. Крім
того, суд зазначив, що застосування до правовідносин, які
виникли із договору, укладеного 15.01.01 року Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
є неправомірним.
Дочірня компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України” звернулась
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду, в якій просить частково скасувати рішення та постанову,
мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм
матеріального та процесуального права, а саме: статей 161, 162,
214 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, 214, 216,
258, 526, 549-551, 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
пункт 4 „Прикінцевих та перехідних положень” Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, статті ст. 4, 104, 193 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, пункт 4 „Прикінцевих положень” Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Заслухавши доповідь судді –доповідача та присутніх в судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи
та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній
справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням)
та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій та вбачається з матеріалів справи предметом спору в
частині, що у даній справі оспорюється позивачем є застосування
відповідальності за несвоєчасне виконання зобов’язання, що
виникло з договору постачання природного газу № 3/2001-Т від
15.01.2001р. та Додаткові угоди № 1 від 26.02.01, 19.04.01 та
№ 2 без дати, укладеного між Дочірньою компанією “Газ
України“Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України“та
філією ОКВПТГ “Полтаваобенерго” ВМФТГ “Лубнитеплоенерго”.
Згідно пункту 1 розділу “Прикінцеві та перехідні положення”
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
цей Кодекс набирає
чинності з 1.01.2004 року.
Пунктом 4 цього розділу передбачено, що Цивільний кодекс України
застосовується до господарських відносин, які виникли після
набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.
До цивільних відносин, що виникли до набрання чинності
відповідними положеннями Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків,
які виникли або продовжують існувати після набрання чинності
цими положеннями.
Оскільки спірний договір укладено до набрання чинності
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, то суд апеляційної
інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність
правових підстав для застосування до даної угоди положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Крім того, згідно зі статтею 5 Закону України від 20.02.2003р.
№ 554-ІV “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної
плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та
електроенергію” ( 554-15 ) (554-15)
на суму реструктуризованої
заборгованості перед постачальниками енергоносіїв, інших
матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.
Судами встановлено, що відповідачем на підставі Закону були
укладені відповідні договори з населенням про реструктуризацію
існуючої заборгованості за комунальні послуги (а.с. 165), в
зв’язку з чим в частині стягнення пені в сумі 67250,52 грн. в
позові було обґрунтовано відмовлено Обґрунтованою є відмова в
частині стягнення з відповідача штрафу відповідно до статті 180
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки угода про
неустойку (штраф, пеню) не була передбачена договором.
Позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції та 3%
річних, нарахованих позивачем відповідно до статті 214
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, не задоволені з огляду на
те, що дія частини 2 розділу другого “Прикінцеві
положення“Закону України “Про внесення змін до статті 214
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
“від 08.10.1999р. не
поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення
виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою
населенням комунальних послуг.
Судами встановлено, що питома вага витрат газу в сумі наданих
послуг становить: населенню - 0,79 за природний газ використаний
в 2001-2002 роках, іншим споживачам - 0,24. Заборгованість
населення за теплопостачання складала 658,1 тис. грн.., тоді як
по інших категоріях споживачів вона відсутня.
За вказаних обставин апеляційний господарський суд дійшов
правильного висновку про відмову у позові в цій частині.
Таким чином, касаційна інстанція зазначає, що апеляційний
господарський суд повно та всебічно з'ясував обставини, що мають
значення для справи, вірно застосував норми матеріального та
процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про
залишення рішення в силі з мотивів, викладених в постанові від
22.08.05 року, у зв'язку з чим підстави для зміни або скасування
оскарженої постанови відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Полтавської області від 22.02.05
року та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 22.08.05 року у справі № 10/195 залишити
без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач