ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.11.2005 Справа N 10/101
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Палій В.М.,
судді Васищака І.М.
судді Грека Б.М.,
розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства “ЮДВ
Секьюріті”
на рішення господарського суду Одеської області від
26.05.2005р. та постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 02.08.2005р.
у справі № 10/101
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Юг-Марін”
до 1) Дочірнього підприємства “ЮДВ Секьюріті”;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю “МАІМ”
про усунення перешкод у здійсненні права власності,
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився,
від відповідача 1: не з’явився,
від відповідача 2: не з’явився,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Юг-Марін” 11.04.2005р.
звернулося до господарського суду Миколаївської області з
позовом до Дочірнього підприємства “ЮДВ Секьюріті” і просило суд
зобов’язати останнього усунути перешкоди у здійсненні ТОВ
“ЮГ-Марін” права власності на земельну ділянку загальною площею
6270 кв.м. , що знаходиться за адресою: м. Миколаїв,
вул.Поштова, 2в.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником вказаної
земельної ділянки, що підтверджується договором купівлі-продажу
№ 3106 від 03.06.2004р. Співробітники ДП “ЮДВ Секьюріті”, які
здійснюють охорону об’єктів нерухомості, розташованих на
території зазначеної земельної ділянки, не допускають
працівників позивача на дану земельну ділянку, у зв’язку з чим
позивач позбавлений права здійснювати користування нею.
Заперечуючи заявлений позов, ДП “ЮДВ Секьюріті” посилається на
договір № 1022/4-2 “О” “Про охорону виробничих (господарських)
об’єктів від 22.10.2004р., укладений з ТОВ “МАІМ”, і стверджує,
що власником охоронюваного об’єкта є ТОВ “МАІМ”, тому ДП “ЮДВ
Секьюріті” не може бути відповідачем у справі, оскільки є
виконавцем вказаного договору про охорону. Доповідач: Палій В.М.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від
11.05.2005р. залучено до участі у справі в якості другого
відповідача ТОВ “МАІМ”.
До ухвалення рішення у даній справі позивач уточнив позовні
вимоги і просить суд зобов’язати відповідачів усунути будь-які
перешкоди у здійсненні ним права власності на земельну ділянку
загальною площею 6270 кв.м. , що знаходиться за адресою:
м. Миколаїв, вул.Поштова, 2-в, заборонити відповідачам
користуватися зазначеною земельною ділянкою та знаходитися на її
території.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
26.05.2004р. (суддя Горобченко Д.М.), залишеним без змін
постановою Одеського апеляційного господарського суду від
02.08.2005р. (головуючий, суддя Михайлов М.В., судді Тофан В.М.,
Журавльов О.О.), позов задоволено частково: зобов’язано ТОВ
“МАІМ” та ДП “ЮДВ-Секьюріті” усунути будь-які перешкоди у
здійсненні ТОВ “Юг-Марін” права власності на земельну ділянку
загальною площею 6270 кв.м. , що знаходиться за адресою:
м. Миколаїв, вул.Поштова, 2-в.; заборонено ТОВ “МАІМ” та ДП
“ЮДВ-Секьюріті” знаходитися на території вказаної земельної
ділянки. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення та постанова мотивовані тим, що діями відповідачів
порушено право власності позивача, зокрема, така його складова,
як право користування земельною ділянкою, яка належить
останньому на праві власності, що підтверджується державним
актом серії МК № 080251 від 08.07.2004р. Вказаний акт не визнано
недійсним, тому суди двох інстанцій дійшли висновку про
наявність у позивача прав, передбачених ст.ст. 316, 317, 319,
321, 391 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 152
Земельного кодексу України ( 561-12 ) (561-12)
.
У задоволенні позовних вимог у частині заборони користуватися
спірною земельною ділянкою позивачеві відмовлено, оскільки факт
користування відповідачами цією ділянкою не встановлений.
Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, ДП
“ЮДВ-Секьюріті” звернулося до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, як такі,
що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального
права, та ухвалити нове рішення по суті справи.
У своїй касаційній скарзі скаржник стверджує, зокрема, що
укладений між відповідачами договір про охорону об’єктів є
дійсним, а оскаржуваними рішенням та постановою судом фактично
вимагається від ДП “ЮДВ-Секьюріті” не виконувати своїх
зобов’язань за цим договором, що є втручанням у господарську
діяльність і може призвести до збитків підприємства.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи
застосування судом норм матеріального та процесуального права
при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.
В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
правосуддя у
господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх
учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та
інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої
вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення
ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин
справи.
Між тим, судами двох інстанцій не використано у повному обсязі
свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо
повного та всебічного з’ясування обставин справи, пов’язаних з
предметом доказування у даній справі, а тому оскаржувані рішення
та постанову не можна визнати законними та обґрунтованими.
Так, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин (роз’яснення Пленуму Верховного Суду України,
викладені у п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
).
Утім, ухвалені у даній справі рішення та постанова цим вимогам
не відповідають.
Так, заперечуючи даний позов, відповідачі посилаються на те, що
на спірній земельній ділянці знаходиться майно та нерухомість
ТОВ “МАІМ”, охорону якого здійснює ДП “ЮДВ Секьюріті” на
підставі укладеного з ТОВ “МАІМ” договору № 1022/4-2 “О” “Про
охорону виробничих (господарських) об’єктів від 22.10.2004р.
Вказані обставини, в порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суди двох інстанцій не перевірили, і не з’ясували, які саме
майно та нерухомість знаходяться на території земельною ділянки
позивача, з якого часу і у власності якої особи вони
перебувають. Встановленню також підлягає факт того, на якій
правовій підставі знаходиться майно та нерухомість ТОВ “МАІМ” на
земельній ділянці позивача, як на час подання даного позову, так
і до того моменту, коли вона перейшла у власність позивача.
Дослідження вказаних обставин має суттєве значення для вирішення
даного спору по суті заявлених вимог, оскільки позов власника
може бути задоволений лише за умови неправомірності дій
відповідачів, тобто у разі встановлення факту безпідставного
знаходження на земельній ділянці позивача майна і нерухомості,
що належать на праві власності іншій особі. У противному випадку
ухвалення рішення про заборону знаходитися на території спірної
земельної ділянці може призвести до порушення права власності
особи, майно якої правомірно знаходиться на ній.
Також суди двох інстанцій повинні були з’ясувати позовні вимоги,
а саме: які перешкоди повинні були усунути відповідачі що б
позивач мав змогу користуватися земельною ділянкою.
Окрім того, задовольняючи частково позовні вимоги, суди двох
інстанцій не врахували, що у даному випадку переважне
застосування має спеціальне законодавство - Земельний кодекс
України ( 561-12 ) (561-12)
, що поширюється на земельні правовідносини.
Так, відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України ( 561-12 ) (561-12)
право
власності або право постійного користування на земельну ділянку
виникає після одержання її власником або користувачем документа,
що посвідчує право власності чи право постійного користування
земельною ділянкою, та його державної реєстрації. При цьому,
приступати до використання земельної ділянки до встановлення її
меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує
право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право
власності на земельну ділянку і право постійного користування
земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди
землі оформляється договором, який реєструється відповідно до
закону.
Однак, як зазначалось, суди двох інстанцій не з’ясували правову
підставу знаходження нерухомості іншої особи на спірній
земельній ділянці. Не доведено матеріалами справи і факт
самовільного зведення цієї нерухомості.
На підставі викладеного касаційна інстанція дійшла висновку, що
судами двох інстанцій неповно встановлені обставини, що мають
суттєве значення для розгляду спору, що не дає можливості надати
належну юридичну оцінку всім обставинам справи.
Окрім того, суди двох інстанцій не звернули уваги на твердження
ДП “ЮДВ-Секьюріті” відносного того, що перший відповідач виконує
виключно договірні зобов’язання щодо охорони майна, яке наче
належить ТОВ “МАІМ”, свого майна підприємство на спірній
земельній ділянці не має, що свідчить про відсутність підстав
вважати його належним відповідачем.
Обґрунтованим також є твердження скаржника про те, що
оскаржуваними рішенням та постановою в частині заборони
“ЮДВ-Секьюріті” знаходитися на території спірної земельної
ділянки, фактично заборонено останньому виконувати свої
зобов’язання за договором охорони, що є втручанням у
господарську діяльність “ЮДВ-Секьюріті”, при тому, що вказаний
договір є дійсним, а тому підлягає обов’язковому виконанню
сторонами.
Враховуючи викладене, оскаржувані рішення та постанова
підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд для
достовірного з’ясування обставин, які мають істотне значення для
правильного вирішення даного спору.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства “ЮДВ Секьюріті”
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 26.05.2005р.
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
02.08.2005р. у справі № 10/101 скасувати.
3. Справу передати до господарського суду Одеської області на
новий розгляд.
Головуючий, суддя В.М.Палій
Суддя І.М.Васищак
Суддя Б.М.Грек