ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.11.2005 Справа N 02-02/22(1/103)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Панченко Н.П. , Плюшка І.А.,
розглянувши матеріали
касаційної скарги ВАТ “Домобудівник”
та касаційного подання першого заступника прокурора
Чернігівської області
на постанову від 07.07.2005 Київського апеляційного
господарського суду
та рішення від 13.05.2005 господарського суду
Чернігівської області
у справі № 1/103
за позовом ТОВ “Інтербуд”
до ВАТ “Домобудівник”
Про стягнення заборгованості 1168000,00 грн.,
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача –Сухоярська Л.М.,
- відповідача –Помазна С.І.,
- прокуратури –Макогон Ю.І., Веремієнко В.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 13.05.2005 р. господарського суду Чернігівської
області у справі № 1/103 (суддя В.І. Шестак) частково задоволено
позов ТОВ “Інтербуд” і стягнуто з ВАТ “Домобудівник” 700 000
грн. пені, 1 700 грн. державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою від 07.07.2005 р. Київського апеляційного
господарського суду рішення господарського суду Чернігівської
області від 13.05.2005 р. залишено без змін з тих же підстав.
З касаційною скаргою і касаційним поданням на зазначені судові
акти місцевого та апеляційного суду звернулись відповідно ВАТ
“Домобудівник” та перший заступник прокурора Чернігівської
області.
У касаційній скарзі та доповненні до неї ВАТ “Домобудівник”
ставить питання про скасування згаданих рішення та постанови
господарських судів, прийняття нового рішення про відмову у
позові повністю, посилаючись на те, що судами першої та
апеляційної інстанцій порушені норми матеріального та
процесуального права, зокрема, ст. 232 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
та ст. 218 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
У касаційному поданні першого заступника прокурора Чернігівської
області ставиться питання про скасування зазначених рішення та
постанови господарських судів, передачу справи № 1/103 на новий
розгляд до суду першої інстанції. Це подання мотивоване тим, що
господарським судом Чернігівської області і Київським
апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваних
рішень порушені норми п. 6 ст. 232 і п. 5 Заключних положень
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, відповідно до яких
нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання
зобов’язання припиняється через шість місяців з дня, коли
зобов’язання повинно було бути виконане, внаслідок чого була
стягнута пеня у занадто великому розмірі.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін,
дослідивши матеріали справи та перевіривши застосування судами
першої та апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга ВАТ “Домобудівник” та доповнення до неї
підлягають частковому задоволенню, а касаційне подання першого
заступника прокурора Чернігівської області підлягає задоволенню
повністю виходячи із таких підстав.
Як встановлено судовими інстанціями і вбачається з матеріалів
справи 11.03.2001 року між Дочірнім підприємством “Інтербуд” ЗАТ
ТЕК “Інтер” та ВАТ “Домобудівник” було укладено договір
9 11-03/01, згідно з яким відповідач (Підрядник) взяв на себе
зобов’язання по будівництву 60-тиквартирного житлового будинку
загальною площею 3 324,3 кв.м. , що по вул. Щорса, 45-а, у смт.
Куликівка, Чернігівської області.
Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 розділу 3 цього договору
Підрядник зобов’язався виконати роботи згідно з календарним
планом і здати будинок державній комісії у 3 кварталі 2001 року.
Згідно із статутом позивача, зареєстрованого в Оболонській у
м. Києві райдержадміністрації 09.09.2002 р., ТОВ “Інтербуд”
створене внаслідок перереєстрації Дочірнього підприємства
“Інтербуд” ЗАТ ТЕК “Інтер” і є правонаступником зазначеного
дочірнього підприємства в частині майнових та немайнових прав та
його зобов’язань.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від
28.10.2004 року за позовом ТОВ “Інтербуд” до ВАТ “Домобудівник”
договір № 11-03/01 від 11.03.2001 р. було розірвано.
Як зазначено у мотивувальній частині зазначеного рішення суду
відповідач на дату розгляду справи свої зобов’язання не виконав,
будинок не збудував і державній комісії не передав. Суд дійшов
висновку, що порушення за договором є істотним, а тому договір
підлягає розірванню з посиланням на ст. 651 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
. Таким чином, суд вважає, що договір
розірвано з вини відповідача –ВАТ “Домобудівник”.
Відповідно до п. 2 розділу 4 договору позивач нарахував
відповідачу пеню в розмірі 0,2% від суми невиконаного
зобов’язання, що становить 1 168 000 грн. Договором не
передбачено виконання зобов’язання частинами, тому позивачем
пеня нарахована виходячи із суми договору –1 600 000 грн.
Відповідачем надано суду додаткову угоду № 1 від 05.11.2003 р.
до договору № 11-03/01 від 11.03.2001 р., укладену між
позивачем, відповідачем та ТОВ “Алігор ЛТД”, зі змісту якої
вбачається таке. Між позивачем (Замовником) та ТОВ “Алігор ЛТД”
(Повіреним) 05.11.2003 р. укладено договір доручення № 22/11-П,
предметом якого є представництво повіреним інтересів замовника
перед підрядником, а також перед усіма юридичними та фізичними
особами, у т.ч. державними органами, підприємствами та
організаціями щодо будівництва 60-тиквартирного житлового
будинку по вул. Щорса, 45-а, в смт. Куликівка, Чернігівської
області. Цей договір доручення є невід’ємною частиною договору
№ 11-03/01 від 11.03.2001 р.
Відповідачем також надано довідку про вартість виконаних
підрядних робіт за грудень 2003 р. на суму 140 000 грн.
Довідка підписана та скріплена печаткою ВАТ “Домобудівник” та
ТОВ “Алігор ЛТД”. Зазначена сума коштів перерахована ТОВ “Алігор
ЛТД” на рахунок відповідача із зазначенням призначення платежу
–оплата за підрядні роботи згідно з договором № 11-03/01 від
11.03.2001 р.
Таким чином, вважає місцевий суд, з яким погоджується і суд
апеляційної інстанції, що сума невиконаного зобов’язання
становить 1 460 000 грн., а відповідно розмір пені –1 065 800
грн.
У відповідності із п. 6 Прикінцевих положень ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
правила ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
про позовну давність
застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений
законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності
цим кодексом ( 435-15 ) (435-15)
. Отже судом застосована позовна
давність, встановлена ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, тобто в межах
одного року.
Вищий господарський суд України із таким висновком погодитися не
може.
Згідно з абзацом 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
відносно цивільних
відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом
України, ( 435-15 ) (435-15)
положення цього кодексу застосовуються до
тих прав та обов’язків, що виникли або продовжують існувати
після набрання ним чинності.
Відповідно до п. 10 згаданих Прикінцевих та перехідних положень
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
відносно відповідальності за порушення
договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні
порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом,
( 435-15 ) (435-15)
крім випадків, коли в договорах, укладених до
1.01.2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі
порушення.
У п. 6 Заключних положень Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що положення цього кодексу відносно
відповідальності за порушення господарських зобов’язань
застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчиненні після
набрання чинності цим положенням.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно визначено судом
першої інстанції, що до правовідносин між сторонами треба
застосовувати положення Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, а відносно відповідальності за порушення договірних
зобов’язань –положення Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
У зв’язку із цим до цивільно-правової відповідальності за
порушення зобов’язань за договором в частині стягнення неустойки
(штрафу, пені) згідно із приписами ч. 2 ст. 72 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
застосовується строк позовної давності у шість
місяців. Проте судами, що ухвалювали судові акти по першій та
апеляційній інстанції, не обговорено питання щодо скорочених
строків позовної давності за ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1
розділу 3 договору № 11-03/01 від 11.03.2001 р. Підрядчик
зобов’язаний виконати роботи і здати їх державній комісії у 3
кварталі 2001 р. На порушення ст. 43 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
судами не надано правової оцінки зазначеній обставині, хоча її
дослідження може мати безпосередній причинний зв’язок із
позовними вимогами.
Разом із тим, судами не в повному обсязі з’ясовані фактичні
обставини справи, зокрема, момент виникнення права на позов із
вимогою про стягнення неустойки (штрафу, пені) та строку його
застосування, виходячи із положень, передбачених главою 5 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. Вирішення цих питань може прямо вплинути на
ухвалення рішення по суті заявлених позивачем вимог, у т.ч. й на
правильність проведених розрахунків ціни позову.
Згідно до п. 3 ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
має право зменшувати у вийняткових випадках розмір неустойки
(штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила
зобов’язання, на що суд увагу не звернув.
З огляду на викладене, враховуючи повноваження Вищого
господарського суду України, а саме, що касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Домобудівник” на постанову від 07.07.2005
Київського апеляційного господарського суду та рішення від
13.05.2005 господарського суду Чернігівської області у справі
№ 1/103 задовольнити частково.
Касаційне подання першого заступника прокурора Чернігівської
області на постанову від 07.07.2005 Київського апеляційного
господарського суду та рішення від 13.05.2005 господарського
суду Чернігівської області у справі № 1/103 задовольнити.
Постанову від 07.07.2005 Київського апеляційного господарського
суду та рішення від 13.05.2005 господарського суду Чернігівської
області у справі № 1/103 скасувати. Справу передати на новий
розгляд до господарського суду Чернігівської області.