ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.11.2005 Справа N 8/580
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І. М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу Київського міського центру зайнятості
- робочого органу виконавчої дирекції Фонду
загальнообов’язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття, м. Київ (далі –Центр зайнятості)
на рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2005
та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
15.06.2005
зі справи № 8/580
за позовом прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах
держави в особі Центру зайнятості
до приватного підприємства “Онікс –К”, м. Київ (далі –ПП “Онікс
–К”)
про стягнення зайво сплачених дотацій у сумі 8 592,84 грн. на
створення додаткових робочих місць для працевлаштування
безробітних.
Судове засідання проведено за участю представників:
прокурора відділу Генеральної прокуратури –Громадського С.О.,
позивача –Паливоди Н.П. (за довіреністю Центру зайнятості),
відповідача –Кисильова В.Л., Бриндака П. А. (за довіреністю ПП
“Онікс –К”).
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2005 (суддя
Катрич В.С.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 15.06.2005 (колегія суддів
у складі: Зеленін В.О. –головуючий, судді Репіна Л.О. і Синиця
О.Ф.), у задоволенні позову відмовлено. Рішення судових
інстанцій з посиланням на приписи статті 33 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі –ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
), статті 30 Закону України “Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття”
( 1533-14 ) (1533-14)
, пункту 7 Порядку надання роботодавцю дотації на
створення додаткових робочих місць для працевлаштування
безробітних, затвердженого наказом Міністерства праці та
соціальної політики України від 10.01.2001 № 1 ( z0075-01 ) (z0075-01)
(далі
- Порядок надання роботодавцю дотації на створення додаткових
робочих місць для працевлаштування безробітних ( z0075-01 ) (z0075-01)
),
мотивовано тим, що прокурором і Центром зайнятості не доведено
наявності обставин, за яких не могло бути надано ПП “Онікс –К”
дотацію, або нецільове використання останнім відповідних коштів.
У касаційній скарзі від 14.07.2005 Центр зайнятості просить
Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського
суду міста Києва від 10.02.2005 та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 15.06.2005, а справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу з
посиланням на приписи статті 84 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
мотивовано тим,
що судовими інстанціями неповно з’ясовано обставини справи,
оскільки ними не перевірено поданих скаржником письмових доказів
незаконного одержання ПП “Онікс –К” державних коштів у сумі 8
592,84 грн., а також проігноровано докази, що суперечать
висновкам судових інстанцій про відсутність претензій Центру
зайнятості до відповідача стосовно сплати останнім страхових
внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття (далі –Фонд).
У судовому засіданні 04.10.2005 оголошувалась перерва.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
належним
чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної
скарги.
Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- Центром зайнятості як робочим органом виконавчої дирекції
Фонду та ПП “Онікс –К” укладено договір від 20.05.2002 № 388 про
надання роботодавцю дотацій на створення додаткових робочих
місць для працевлаштування безробітних (далі –договір № 388);
- згідно з умовами договору № 388 Центр зайнятості надає ПП
“Онікс –К” як роботодавцю дотацію на створення додаткових
робочих місць для працевлаштування безробітних у розмірі витрат
на заробітну плату прийнятих за направленням державної служби
зайнятості осіб, а роботодавець зобов’язується прийняти за
направленням Центру зайнятості 35 безробітних за професіями,
переліченими в договорі;
- додатком від 02.07.2002 до договору № 388 було внесено зміни,
відповідно до яких роботодавець зобов’язався прийняти за
направленням Центру зайнятості 41 безробітного;
- пунктом договору № 388 визначено розмір фактичних витрат на
заробітну плату прийнятих безробітних, що включає встановлену
ним тарифну ставку (посадовий оклад) з доплатами за умови праці,
але не вище за середній рівень “у галузях національної економіки
міста, що склалась за минулий місяць”;
- листом Центру зайнятості від 20.08.2004 повідомлено, що на
рахунок ПП “Онікс –К” відповідно до умов договору № 388
перераховано 68 853,01 грн. на відшкодування витрат останнього
зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;
- за період з.05.2002 року по 20.05.2004 ПП “Онікс –К” здійснило
оплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування у сумі
60 260,17 грн.;
- за актом перевірки правильності нарахування, своєчасності та
повноти перерахування страхових внесків до Фонду та виконання
вимог пункту 5 статті 20 Закону України “Про зайнятість
населення” ( 803-12 ) (803-12)
встановлено, що у період з 01.01.2003 по
01.02.2005 ПП “Онікс –К” нараховувались страхові внески вчасно і
в повному обсязі.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про
правомірність отримання і використання ПП “Онікс –К” коштів
дотації.
Судовими інстанціями з достатньою повнотою встановлено обставини
справи, що входять до предмету доказування, та ним дано
правильну юридичну оцінку.
Відповідно до вимог статті 30 Закону України “Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття” ( 1533-14 ) (1533-14)
Фондом може надаватися дотація
роботодавцям на створення додаткових робочих місць для
працевлаштування безробітних у розмірі витрат на заробітну плату
прийнятих за направленням державної служби зайнятості осіб (але
не вище за середній рівень у галузях національної економіки
відповідної області) в розрахунку на рік. Порядок ( z0075-01 ) (z0075-01)
надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих
місць для працевлаштування безробітних встановлюється спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці
та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.
У Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових
робочих місць для працевлаштування безробітних визначено умови,
механізм надання роботодавцю дотації на створення додаткових
робочих місць для працевлаштування безробітних (далі - дотація)
та відповідальність за порушення умов порядку її надання та
використання.
Так, у пункті 3 Порядку ( z0075-01 ) (z0075-01)
визначено термін “дотація”,
під якою розуміються кошти Фонду для покриття витрат на
заробітну плату осіб, працевлаштованих за направленням державної
служби зайнятості, надані роботодавцю, що створює додаткові
робочі місця для працевлаштування безробітних.
Пунктом 6 цього Порядку ( z0075-01 ) (z0075-01)
передбачено, що дотація не
надається роботодавцям, які не зареєстровані як платники внесків
на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття, мають заборгованість за страховими внесками на дату
звернення та якщо до них застосовувалися фінансові санкції за
порушення норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття” ( 1533-14 ) (1533-14)
та
Закону України “Про зайнятість населення” ( 803-12 ) (803-12)
протягом 6
місяців, що передували місяцю розгляду питання про надання
дотації.
У пункті 7 Порядку ( z0075-01 ) (z0075-01)
визначено, що дотація надається
щомісячно протягом року в розмірі фактичних витрат на заробітну
плату прийнятих за направленням державної служби зайнятості
осіб, але не вище за середній рівень заробітної плати в галузях
національної економіки відповідної області за минулий місяць.
З огляду на викладені приписи чинного на час спірних
правовідносин сторін у справі законодавства України про порядок
надання дотацій скаржником не наведено достатньо переконливих
доводів про порушення ПП “Онікс –К” правил отримання та
використання коштів дотації.
Так, довід скаржника про ігнорування судовими інстанціями у
справі поданих ним доказів незаконного одержання відповідачем
коштів для сплати збору на обов’язкове державне пенсійне
страхування не може бути взято до уваги, оскільки він суперечить
приписам матеріального права про цільове призначення дотації.
Відповідно до пункту 3 Порядку ( z0075-01 ) (z0075-01)
надання роботодавцю
дотації на створення додаткових робочих місць для
працевлаштування безробітних кошти дотації надаються
роботодавцеві для покриття витрат на заробітну плату осіб,
працевлаштованих за направленням державної служби зайнятості.
Тому умови договору № 388 повинні відповідати приписам цього
Порядку ( z0075-01 ) (z0075-01)
, які мають імперативний характер.
Скаржником не наведено конкретних фактів щодо наявності у справі
обставин, визначених у пункті 6 Порядку ( z0075-01 ) (z0075-01)
надання
роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для
працевлаштування безробітних, які свідчили б про незаконність
отримання ПП “Онікс –К” дотації, або про отримання дотації у
сумі, що перевищує її дозволений розмір, визначений за правилами
пункту 7 цього Порядку ( z0075-01 ) (z0075-01)
.
На підставі викладеного касаційна інстанція дійшла висновку про
дотримання попередніми судовими інстанціями у справі вимог
статей 33 та 43 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо розподілу тягаря
доказування між сторонами та оцінки доказів.
Відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
За змістом приписів пунктів 8 та 9 статті 3, пункту 4 частини 1
статті 17, частини 4 статті 50, статті 104 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
до компетенції
адміністративних судів не віднесено спори, де позивачами є
установи Фонду загальнообов’язкового державного соціального
страхування. На даний час статтею 50 цього Кодексу ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено вичерпний перелік позовів, за якими юридичні та
фізичні особи, що не є суб’єктами владних повноважень, можуть
бути відповідачами у справі за позовами суб’єктів владних
повноважень. Отже спір з цієї справи відноситься до
підвідомчості господарських судів.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2005 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
15.06.2005 зі справи № 8/580 залишити без змін, а касаційну
скаргу Київського міського центру зайнятості - без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь