ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.11.2005 Справа N 8/322-04
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. –головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційні скарги Харківського обласного центру
зайнятості, м. Харків, та Золочівського районного центру
зайнятості, смт Золочів Харківської області,
на рішення господарського суду Харківської області від
24.02.2005
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
09.06.2005
зі справи № 38/322-04
за позовом Харківського обласного центру зайнятості
до сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю “Перше Травня”, с. Світличне Золочівського
району Харківської області,
про стягнення 17 261,69 грн.,
та зустрічним позовом сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю “Перше Травня” (далі –Товариство)
до Харківського обласного центру зайнятості (далі –Обласний
центр зайнятості),
Золочівського районного центру зайнятості (далі –Районний центр
зайнятості)
про зобов’язання вчинити дії,
за участю представників сторін:
Обласного центру зайнятості – Дідури А.М.,
Товариства –не з’явився,
Районного центру зайнятості –не з’явився,
з оголошенням у судовому засіданні перерви з 04.10.2005 по
15.11.2005,
В С Т А Н О В И В:
За змістом приписів пунктів 8 та 9 статті 3, пункту 4 частини
першої статті 17, частини четвертої статті 50, статті 104
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
до
компетенції адміністративних судів не віднесено спори, де
позивачами є органи Фонду загальнообов’язкового державного
соціального страхування на випадок безробіття. Статтею 50 цього
Кодексу ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено перелік позовів, за якими
юридичні та фізичні особи, що не є суб’єктами владних
повноважень, можуть бути відповідачами у справах за позовами
суб’єктів владних повноважень. На даний час цей перелік є
вичерпним, оскільки чинним законодавством не передбачено інших
випадків подання суб’єктами владних повноважень адміністративних
позовів до суб’єктів господарювання.
В свою чергу, даний зустрічний позов також має бути розглянутий
за правилами Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
(далі –ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
), оскільки правові
підстави для виділення його в окреме провадження відсутні, а
розгляд цих об’єднаних вимог у порядку адміністративного
судочинства заборонено згідно з частиною третьою статті 21
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Обласний центр зайнятості звернувся до господарського суду
Харківської області з позовом про стягнення з Товариства 16
424,23 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду
загальнообов’язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття (далі –Фонд) та 837,46 грн. пені, а разом
17 261,69 грн.
Товариство подало зустрічний позов про зобов’язання Районного
центру зайнятості:
- надати довідку про наявність безнадійного податкового боргу зі
страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття в сумі 16 424,23 грн. та
837,46 грн. пені за період з 01.05.2003 по 30.06.2004 за формою
згідно з додатком 1 Порядку списання безнадійного податкового
боргу платників податків (далі –Порядок ( z0016-02 ) (z0016-02)
),
затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України
від 14.03.2001 № 103 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції
України 10.01.2002 за № 16/6304 ( z0016-02 ) (z0016-02)
;
- звернутися згідно з підпунктом 5.2 Порядку ( z0016-02 ) (z0016-02)
до
податкового органу за місцем реєстрації Товариства з поданням
про списання безнадійного податкового боргу Товариства зі сплати
страхових внесків з загальнообов’язкового державного соціального
страхування на випадок безробіття в сумі 16 424,23 грн. та
837,46 грн. пені за період з 01.05.2003 по 30.06.2004.
Рішенням названого суду від 24.02.2005 (суддя Ткаченко Б.О.),
залишеним без змін постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 09.06.2005 (колегія суддів у складі:
Філатов Ю.М. –головуючий, судді Івакіна В.О., Сіверін В.І.), у
задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов
задоволено.
Прийняті судові рішення мотивовано тим, що заборгованість зі
сплати страхових внесків до Фонду є податковим боргом, який
виник внаслідок дії форс-мажорних обставин, а тому підлягає
списанню на підставі пункту 18.2 статті 18 Закону України від
21.12.2000 № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі –Закон № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
).
У касаційних скаргах до Вищого господарського суду України
Обласний центр зайнятості та Районний центр зайнятості просять
судові рішення зі справи скасувати та прийняти нове рішення про
задоволення первісного позову і відмову в позові зустрічному.
Своє прохання скаржники мотивують тим, що дія Закону № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
не поширюється на питання списання безнадійної
заборгованості зі сплати страхових внесків.
Відзиви на касаційні скарги не надходили.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної
скарги.
Перевіривши повноту встановлення судами першої і апеляційної
інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представника Обласного центру зайнятості, Вищий господарський
суд України дійшов висновку про необхідність часткового
задоволення касаційних скарг з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- Товариство зареєстроване як платник страхових внесків
(реєстраційний № 80) до Фонду в Золочівському районному центрі
зайнятості;
- Районним центром зайнятості 13.07.2004 проведено перевірку
правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування
страхових внесків з загальнообов’язкового державного соціального
страхування на випадок безробіття за період з 01.05.2003 по
30.06.2004, за результатами якої складено акт від 13.07.2004
№ 30, в якому відображено наявність у відповідача заборгованості
в сумі 16 424,23 грн. і нараховано пеню в сумі 837,46 грн.;
- в господарстві Товариства мали місце форс-мажорні обставини,
які спричинили загибель сільськогосподарських культур, що
підтверджено висновком Торгово-промислової палати України від
20.12.2004 № 5854/05.4 та від 18.08.2004 № 3613/05-4;
- позивач звертався до Районного центру зайнятості з листом від
22.12.2004 № 139, в якому просив списати прострочену
заборгованість у сумі 16 424,23 грн. і пеню в сумі 837,46 грн.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового
державного соціального страхування на випадок безробіття
визначаються Законом України від 02.03.2000 № 1533-ІІІ “Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття” ( 1533-14 ) (1533-14)
(далі –Закон № 1533 ( 1533-14 ) (1533-14)
), який
набрав чинності з 01.01.2001.
Відповідно до статті 34 цього Закону ( 1533-14 ) (1533-14)
забезпечення
збору страхових внесків, контроль правильності їх нарахування та
своєчасності сплати віднесено до обов’язків Фонду.
Стаття 35 названого Закону ( 1533-14 ) (1533-14)
передбачає обов’язок
роботодавця своєчасно та в повному обсязі сплачувати страхові
внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
України на випадок безробіття.
Статтею 38 Закону № 1533 ( 1533-14 ) (1533-14)
передбачено, що у разі
несвоєчасної або неповної сплати страхових внесків
страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом
страхових внесків та пеню.
Частиною четвертою цієї статті Закону ( 1533-14 ) (1533-14)
право
накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи від імені
Фонду надано керівнику виконавчої дирекції Фонду, його
заступникам, керівникам робочих органів виконавчої дирекції
Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і
Севастополі та їх заступники.
Попередні судові інстанції рішення зі справи обґрунтували
посиланням на необхідність застосування до спірних правовідносин
приписів Закону № 2181 (2181-14 ). Проте цей їх висновок є
помилковим, оскільки страхові внески до Фонду не є податком чи
збором у розумінні законів України про оподаткування і не можуть
стягуватися в іншому порядку, ніж це передбачено Законом № 1533
( 1533-14 ) (1533-14)
.
Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду
України від 13.09.2005 зі справи № 3/199 ( v3_19700-05 ) (v3_19700-05)
.
Разом з тим фактичні обставини щодо наявності у Товариства
заборгованості зі сплати страхових внесків, її розміру та
періоду виникнення, а також прийняття уповноваженою особою
рішення про застосування до Товариства фінансових санкцій за
результатами проведеної перевірки не були належним чином
встановлені та досліджені ні місцевим, ані апеляційним
господарськими судами. Поза увагою та без оцінки господарських
судів залишилося й рішення Районного центру зайнятості від
16.09.2003 № 2 про списання Товариству безнадійного податкового
боргу в сумі 33 207,60 грн. на підставі висновку “Про
форс-мажорні обставини” від 14.07.2003 № 8842/05-4 (а.с. 62).
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій у розгляді даної
справи припустилися неправильного застосування приписів частини
першої статті 47 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового
рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи
та частини першої статті 43 цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини
першої статті 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для
скасування судових рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий судовий
розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно
встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та
доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно
до закону.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційні скарги Харківського обласного центру зайнятості та
Золочівського районного центру зайнятості задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Харківської області від
24.02.2005 та постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 09.06.2005 зі справи № 38/322-04 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Харківської області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя В.Джунь
Суддя Б.Львов