ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.11.2005 Справа N 6/38
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченка О.С.
суддів: Яценко О.В. (доповідач у справі)
Панової І.Ю.
розглянувши касаційну Ліквідатора товариства з обмеженою
скаргу відповідальністю “Ліоз”,
м. Івано–Франківськ
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 13.07.2005р.
у справі № 6/38 господарського суду Івано
–Франківської області
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Ліоз”,
м. Івано–Франківськ
до Відкритого акціонерного товариства
“Стиль ВД”,
м. Івано–Франківськ
Акціонерно-комерційний банк
третя особа без самостійних соціального розвитку “Укрсоцбанк”,
вимог м. Київ в особі Івано–Франківської
філії акціонерно-комерційного банку
“Укрсоцбанк”, м. Івано–Франківськ
про витребування майна з чужого незаконного володіння
в судовому засіданні взяли
участь представники сторін
арбітражний керуючий Городчук Ю.Д.
Кисельов М.Є. дов. № 02-04/951 від
від АКБ “Укрсоцбанк” 14.10.2003р.
Добрянського І.В. дов. б/н від
від ВАТ “Стиль ВД” 22.03.2005р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
20.05.2005р. у справі № 6/38 (суддя Грица Ю.І.) позов Товариства
з обмеженою відповідальністю “Ліоз” м. Івано–Франківськ до
Відкритого акціонерного товариства “Стиль ВД”,
м. Івано-Франківськ про повернення круглов’язальних та
плосков’язальних машин задоволений.
Не погодившись з даним рішенням ВАТ “Стиль ВД” подало апеляційну
скаргу в якій просило рішення господарського суду
Івано-Франківської області від 20.05.2005р. у справі № 6/38
скасувати.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
13.07.2005р. у справі № 6/38 (судді: Зданкевич З.І.; Дубник
О.П. ; Дух Я.В.) апеляційну скаргу ВАТ “Стиль ВД” задоволено.
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від
20.05.2005р. у справі № 6/38 скасовано. Прийнято нове рішення. У
позові відмовлено. Судові витрати по апеляційній скарзі в сумі
850грн. віднесено на ТОВ “Ліоз”.
Не погоджуючись з даною постановою Ліквідатор товариства з
обмеженою відповідальністю “Ліоз”, м. Івано-Франківськ подав до
Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій
просить скасувати постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 13.07.2005р. по даній справі, як
прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального
права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального
права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для
задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, 03.06.1998р. між ВАТ
“Івано-Франківська трикотажна фабрика” правонаступником якої є
ВАТ “Стиль ВД” та ТОВ “Ліоз” укладено договір купівлі-продажу
товару в кількості 75 одиниць, згідно специфікації.
ВАТ “Івано-Франківська трикотажна фабрика” по накладних
№№ 602,603,608,609 від 04.06.1998р. відпущено товар ТОВ “Ліоз”.
Відповідно до п. 4 договору оплата за товари підлягала
проведенню протягом 60 календарних днів з моменту отримання, але
не пізніше 03.08.1998р.
Як зазначено в п. 5.3 договору на складі правових товар
зберігається до повного розрахунку покупцем.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що вартість відпущеного
по названих накладних товару покупцем не оплачена, що
підтверджується актом ДПІ у м. Івано-Франківськ № 282/23-5-205
від 26.02.1999р..
Апеляційний суд встановив, що у зв’язку з невиконанням покупцем
зобов'язань по оплаті, продавець Листом від 03.08.1998р. № 15
повідомив позивача про розірвання договору.
Суд попередньої інстанції вірно зазначив, що в розумінні
ст. .213 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
який діяв на час виникнення
зобов'язань, кредитор має право відмовитися від прийняття
виконання зобов'язання, якщо втрачено інтерес.
За своїм змістом назване повідомлення належить вважати відмовою
кредитора від виконання зобов'язань боржником.
Відповідно до ст. ,128 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
право власності у
набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі,
якщо інше не передбачено законом або договором.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що пунктом 5.2 договору
обумовлено, що перехід права власності на товар відбувається в
момент оформлення документів, згідно чинного законодавства.
У пункті 5.2.договору умови, щодо визначення моменту з якого
переходить право власності до покупця виписані неконкретно.
Позивач вважає, що перехід права власності відбувся з моменту
оформлення накладних на відпуск, а відповідач також оформленням
платіжних документів на оплату.
Висновок суду апеляційної інстанції, що виконання відповідачем
зобов'язань по договору підтверджується накладними
№ 601,602,608,09 від 03.06.1998р. на відпуск, які відповідно до
п. 5.2 договору не визнаються доказом набуття позивачем права
власності на обладнання.
Суд апеляційної інстанції дослідив, що позивач зобов'язання по
платі вартості обладнання не виконав, тим самим відсутні
встановлені п. 5.2 договору підстави набуття ним права
власності.
Висновок суду попередньої інстанції, що додатковим підтвердженим
відсутності у позивача правових підстав для витребування
обладнання є умови п. 5.3 договору, згідно якого зберігання
товару можливе до повного розрахунку, є вірним і відповідає
нормам права.
Отже, за умови невиконання зобов'язань по оплаті, позивачем не
виконано вимоги ст. .ЗЗ ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо доведення
права власності на обладнання, оскільки у встановленому п. 5.2
договору перехід права власності не відбувся, тим самим позовні
вимоги не мають правового обгрунтування.
Апеляційним судом також правомірно враховано, що довідка ТОВ
“Ліоз”, яка підписана головою правління ВАТ “Івано-Франківська
трикотажна фабрика”, щодо відповідального збереження станом на
10.06.1998р. машин кругов’зальних та плосков'язальних в
кількості 75 одиниць, то відповідно до ст. 34 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
названа довідка не може вважатися належним і
допустимим доказом в підтвердження цього факту. Свідченням
недостовірності довідки щодо знаходження обладнання на складі
ВАТ “Івано-Франківська трикотажна фабрика” є акт ДПІ в
м. Івано-Франківськ від 26.02.1999р., згідно якого основні
засоби, котрі підлягали реалізації ТОВ “Ліоз” знаходились в
технологічному виробництві і з балансу фабрики не знімались.
Таким чином, суд попередньої інстанції у повному обсязі з'ясував
матеріали справи та вірно застосував чинне законодавство.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що Львівським апеляційним
господарським судом вірно застосовані норми матеріального та
процесуального права, у зв’язку з чим підстав для скасування
постанови Львівського апеляційного господарського суду від
13.07.2005р. не вбачається.
Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Ліквідатора товариства з обмеженою
відповідальністю “Ліоз”, м. Івано–Франківськ на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2005р. у
справі № 6/38 залишити без задоволення.
2.Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
13.07.2005р. у справі № 6/38 залишити без змін.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді О.В. Яценко
І.Ю. Панова