ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.11.2005 Справа N 2-26/4752-03
Виший господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. –головуючого у засіданні
(доповідач),
Панченко Н.П. , Плахотнюк С.О.
розглянувши
касаційну
скаргу управління “Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки
на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим
від 18.03.2005р.
та постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 27.04.2005р.
зі справи № 2-26/4752-2005
за позовом управління “Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки
до товариства з обмеженою відповідальністю
“Кримторгбудматеріали”
Про стягнення 65 078,80 грн.
за участю представників:
- Позивач: Мясоєдова Н.В. (дов. від 14.11.2005р., б/н);
- Відповідач: Попович І.Я. (дов. від 17.02.2005р., б/н)
В С Т А Н О В И В:
Управління “Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки (надалі
–“Позивач”) звернулось до господарського суду Автономної
Республіки Крим з позовом про стягнення з товариства з обмеженою
відповідальністю “Кримторгбудматеріали” (надалі –“Відповідач”)
сум недоотриманої орендної плати за договором оренди в розмірі
65078,80 грн.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилався на Обґрунтовує
свої вимоги тим, що після закінчення терміну дії договору оренди
від 29.12.2001р. № 9 Відповідач не звільнив нежилі приміщення
домоволодіння № 11/1 по вул. Козлова літ. “У” на Центральному
ринку, загальною площею 170 кв. м. , а відповідно до п. 5.6.
вказаного договору орендна плата за користування даними
приміщеннями сплачується орендарем по день фактичної здачі
приміщень.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
18.03.2005р. у справі № 2-26/4752-2005 у позові відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що у Відповідача відсутній обов'язок
сплачувати орендну плату за відсутності відповідних підстав,
передбачених законом або договором, тоді як у Позивача відсутнє
право вимагати від відповідача виконання зобов'язання, яке
припинилося у зв'язку з розірванням договору, з якого таке
зобов'язання виникало.
Не погоджуючись з зазначеним вище рішенням суду, Позивач
звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду
зі скаргою, в якій просив рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 18.03.2005р. у справі № 2-26/4752-2005
скасувати, позов задовольнити.
В обґрунтування поданої скарги Позивач зазначив, що факт
припинення дії договору оренди не звільняє Відповідача від
обов'язку сплати орендної плати, оскільки відповідно до ст. 193
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
(надалі –“ГК України”
( 436-15 ) (436-15)
( 436-15 ) (436-15)
) та ст. 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
(надалі –“ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
”) зобов'язання
повинні виконуватися належним чином.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 27.04.2005р.у справі № 2-26/4752-2005 апеляційна скарга
Позивача залишена без задоволення, а рішення господарського суду
Автономної Республіки Крим від 18.03.2005р. у справі
№ 2-26/4752-2005 залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, у разі розірвання договору, зобов'язання
сторін припиняються, а отже, зважаючи на встановлений рішенням
суду факт припинення договору оренди від 29.12.2001р. № 9 між
сторонами внаслідок його розірвання Позивачем, судова колегія
вважає безпідставними посилання Позивача на п. 5.6. цього
договору оренди та норми ст. ст. 525, 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
оскільки зобов'язання Відповідача сплачувати орендну плату за
відсутністю договору оренди також відсутнє.
Не погоджуючись з зазначеною постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду, Позивач звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 27.04.2005р.у справі № 2-26/4752-2005р.
та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги
Позивача.
Подану скаргу Позивач обґрунтовує тим, що при ухвалені
оскаржуваної постанови, Севастопольським господарським судом
порушено вимоги ст. ст. 526, 529 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 183
ГК України, ( 436-15 ) (436-15)
ст. ст. 35, 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(надалі –“ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
”).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм
матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного
судового акту, знаходить що касаційна скарга не підлягає
задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(надалі –“ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
”)
касаційна інстанція, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, перевіряє застосування судом першої чи апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі
встановлених фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.12.2001р. між
структурним підрозділом Позивача (Сімферопольський
Міськкоопринкторг) та Відповідачем укладений договір оренди № 9
нежилих приміщень домоволодіння № 11/1 по вул. Козлова/ пр-т
ім. Кірова, загальною площею 170 кв. м. (82,6 кв. м - під
склади, 87,4 кв. м - під магазин), терміном дії до 31.12.2002р.
(надалі –“Договір”).
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що після
закінчення дії Договору, Відповідач не звільнив орендоване
приміщення не звільнив.
Відповідно до ст. 764 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо наймач
продовжує користуватися майном після закінчення строку договору
найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного
місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше
встановлений договором.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що рішенням
господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.08.2003р.
у справі № 2-8/8072-2003 позов Позивача до про виселення
Відповідача з незаконно займаних приміщень загальною площею
170м2, розташованих в м. Сімферополі по вул. Козлова, 11,
(надалі – “спірні приміщення”) задоволено повністю.
01.10.2003 року виданий наказ суду про примусове виконання
рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
11.08.2003р у справі № 2-8/8072-2003.
Пороте, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач звільнив
спірні приміщення поетапно, тільки 11.01.2005р. та 19.01.2005р.
Отже, керуючись п. 5.6. Договору, яким передано, що орендна
плата за користування даними приміщеннями сплачується орендарем
(Відповідачем) по день фактичної здачі приміщень, а також
п. 4.1. Договору, відповідно до якого розмір орендної плати за
користування наземними площами передбачено у розмірі 20,00 грн.
за 1 кв. м, а за користування підвальними приміщеннями у розмірі
11,00 грн. за 1 кв. м. , Позивач розрахунок недоотриманої
орендної плати, сума якої за період з 01.01.2003р. (моменту
розірвання договору) до 18.01.2005р. (моменту фактичної передачі
нежилих приміщень) склала 65078,80 грн.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та
ст. 283 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
за договором
найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати
наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з нормами ст. 759 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 284 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
за користування майном з наймача справляється
плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до п. 1 ст. 631 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(“Строк дії
договору”) строком договору є час, протягом якого сторони можуть
здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до
договору.
З огляду на положення п. 1 ст. 631 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
Відповідач був зобов'язаний сплачувати орендну плату до
31.12.2002р.
Водночас, відповідно до п. 1 ст. 785 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у
разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно
повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана,
з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було
обумовлено в договорі.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, у випадку,
якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі,
наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у
розмірі подвійної плати за користування річчю за час
прострочення.
Згідно зі ст. 193 ГК України( 436-15 ) (436-15)
та ст. 526 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином.
За загальним правилом, встановленим ст. 611 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, у разі порушення зобов'язання настають правові
наслідки, встановлені договором або законом, серед яких сплата
неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Отже, колегія суддів вважає, Правильним висновок судів
попередніх інстанцій, що у Відповідача відсутній обов'язок
сплачувати орендну плату за відсутності відповідних підстав,
передбачених законом або договором, тоді як у Позивача відсутнє
право вимагати від відповідача виконання зобов'язання, яке
припинилося у зв'язку з розірванням договору, з якого таке
зобов'язання виникало.
Таким чином суди попередніх інстанцій правомірно відмовили
Позивачу у задоволенні вимог про стягнення орендної плати за
договором, строк дії якого закінчився.
Водночас, Позивач не позбавлений захистити порушене право у
спосіб, передбачений чинним законодавством України.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова
колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи
господарським судом Автономної Республіки Крим та
Севастопольським апеляційним господарським судом фактичні
обставини справи встановлено на основі всебічного, повного і
об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду
відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична
оцінка.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7
111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Управління “Кримкоопринкторг”
Кримспоживспілки залишити без задоволення.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 27.04.2005р.зі справи № 2-26/4752-2005 залишити без змін.