ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.11.2005 Справа N П11/2437
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий),
Харченка В.М.,
Борденюк Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
касаційне подання прокурора міста Новомосковська
на постанову від 03.08.2005
Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № П11/2437
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом прокурора міста Новомосковська в
інтересах держави в особі Державного
комітету природних ресурсів України в
особі Казенного підприємства
“Південукргеологія”
До Фермерського господарства “Агрофірма
“Віктор”
третя особа Самарська геологорозвідувальна
експедиція Казенного підприємства
: “Південукргеологія”
Про стягнення 2171,76 грн.
В судове засідання представники прокурора та сторін не
з'явилися, про час і місце слухання справи сторони були
повідомлені належним чином.
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2005 року прокурор міста Новомосковська звернувся в
інтересах держави в особі Управління житлово-комунального
господарства облдержадміністрації в особі Державного комітету
природних ресурсів України в особі казенного підприємства
“Південукргеологія” з позовом до Фермерського господарства
“Агрофірма “Віктор” за участю третьої особи - Самарської
геологорозвідувальної експедиції казенного підприємства
“Південукргеологія” про стягнення з відповідача 1678,00 грн.
основного боргу, 136,64 грн. пені, 288,71 грн. інфляційних та
68,41 грн. річних.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
28.04.2005 у справі № П11/2437 позов прокурора міста
Новомосковська в інтересах держави в особі Державного комітету
природних ресурсів України в особі Казенного підприємства
“Південукргеологія” повернуто без розгляду на підставі п. 1
ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 03.08.2005, за тією ж справою, вищезазначена ухвала залишена
без змін.
У касаційному поданні прокурор м. Новомосковська просить
скасувати постанову апеляційного суду від 03.08.2005, а справу
направити до апеляційного суду на новий розгляд. Скарга
мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з
порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема,
ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого господарського
суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування
апеляційним судом норм процесуального та матеріального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить
касаційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
на
прокуратуру України покладається представництво інтересів
громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Такі випадки визначені зокрема і ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
яка передбачає обов'язок господарського суду порушувати справи
за позовними заявами прокурорів та їх заступників які
звертаються до господарського суду в інтересах держави.
При цьому ч. 2 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
зобов'язує
прокурора самостійно визначати, в чому полягає порушення
інтересів держави та обґрунтовувати необхідність їх захисту, а
також визначати орган, уповноважений державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах.
Отже за змістом п. 2 ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, обсягу наданих прокурору
ст. 29 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
прав, представництво прокуратурою
інтересів держави у господарському суді є одним із видів
представництва в суді, яке за своєю правовою природою є
правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі
певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і
виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи
(змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Але
представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється
від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом
представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони
представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.
З огляду на це, обґрунтовуючи у позовній заяві необхідність
захисту інтересів держави та зазначаючи орган, уповноважений
державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах
прокурор, а вирішуючи питання про порушення справи за позовними
заявами прокурора і суд, повинні враховувати, що закріплені
нормами Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та іншими правовими
актами інтереси держави у своїй основі потребують здійснення
загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших)
дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної
цілісності, державного кордону України, гарантування її
державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки,
охорону землі як національного багатства тощо і можуть збігатися
повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами
державних органів та організацій чи з інтересами господарських
товариств з часткою державної власності у статутному фонді або
держава може вбачати свої інтереси і в діяльності приватних
підприємств, товариств.
Проте інтереси держави є відмінними від інтересів інших
учасників суспільних відносин і даючи офіційне тлумачення
положень ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Конституційний Суд
України у рішенні від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99
зазначив, що підставою для порушення справи у суді є заява, у
якій прокурор обґрунтовує порушення чи загрозу порушення
інтересів держави, зазначає орган, уповноважений державою
здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, під яким
відповідно до ст.ст. 6, 7, та 143 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
потрібно розуміти орган державної влади чи орган
місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження
органу виконавчої влади, а не підприємства, установи і
організації, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Казенне підприємство “Південукргеологія” є самостійним
господарюючим суб'єктом, управління господарською діяльністю
здійснює через свої органи та посадові особи (ст. 89 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
) у порядку, визначеному ст.ст. 41-49 Закону України
“Про господарські товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
, і не є органом
державної влади чи органом місцевого самоврядування.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли
об4рунтованого висновку, що прокурором пред'явлено позов не в
інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта
господарської діяльності.
Отже, оскільки прокурор звернувся до господарського суду в
інтересах особи, яка не є органом державної влади чи органом
місцевого самоврядування, а також неправильно визначив позивача
у даній справі, позов не може бути розглянутий господарським
судом з урахуванням вимог, визначених статтями 1 і 2
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а
тому судами правомірно позовну заяву повернуто без розгляду.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9-111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання прокурора міста Новомосковська залишити без
задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 03.08.2005 та ухвалу господарського суду Дніпропетроської
області від 28.04.2005 у справі № П11/2437 залишити без змін.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.