ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
10.11.2005                                     Справа N 35/250-05
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді        Муравйова О.В.,
суддів:                   Полянського А.Г.,
                          Фролової Г.М..,
розглянувши у відкритому  Відкритого акціонерного товариства
судовому засіданні        “Харківський тракторний завод
касаційну скаргу          ім. С.Орджонікідзе”
на                        рішення господарського суду Харківської
                          області від 04.08.2005р. та постанову
                          Харківського апеляційного господарського
                          суду від 22.09.05р.
у справі                  № 35/250-05
господарського суду       Харківської області
за позовом                Закритого акціонерного товариства
                          Комерційний банк “Кредит-Дніпро”
до                        Відкритого акціонерного товариства
                          “Харківський тракторний завод
                          ім. С.Орджонікідзе”
                          Корпорація “Науково-виробнича
третя особа - 1           інвестиційна група “Інтерпайп”
 
про   стягнення 29 596 429, 94грн.
 
за зустрічним позовом     Відкритого акціонерного товариства
                          “Харківський тракторний завод
                          ім. С.Орджонікідзе”
до                        Закритого акціонерного товариства
                          Комерційний банк “Кредит-Дніпро”
третя особа - 2           Відкрите акціонерне товариство
                          “Державний ощадний банк України”
 
про   визнання недійсним договору про надання  кредитної лінії
 
 
за участю представників від:
позивача                  Рублінської О.В.,
відповідача               Бородая Р.В.,
третьої особи-1           Шмалько Ю.О.,
третьої особи-2           не з’явились,
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Рішенням    господарського   суду   Харківської   області    від
04.08.2005р.  у  справі  № 35/250-05 (судді:  Швед  Е.Ю.,  Тихий
П.  В., Світличний Ю.В.) позов Закритого акціонерного товариства
Комерційний  банк “Кредит-Дніпро” (далі позивач)  до  Відкритого
акціонерного    товариства   “Харківський    тракторний    завод
ім.  С.Орджонікідзе” (далі відповідач) про стягнення 29 596 429,
94грн. задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 28  584
833,  45грн., з урахуванням інфляції та 3% річних, 25 500,00грн.
держмита  та  118,00грн. витрат послуг за  інформаційно-технічне
забезпечення   судового   процесу.  В   іншій   частині   позову
відмовлено.  Задоволено  клопотання  позивача  про  забезпечення
позовних вимог, накладено арешт на грошові кошти у сумі  28  584
833, 45грн.
 
В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
 
Постановою  Харківського  апеляційного господарського  суду  від
22.09.2005р. (судді: Афанасьєв В.В., Бухан А.І., Шепітько  І.І.)
зазначене рішення місцевого суду залишено без змін.
 
ВАТ “Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе” звернулося
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та  з
доповненням   до   неї,   в  якій  просить   скасувати   рішення
господарського  суду  Харківської області  від  04.08.2005р.  та
постанову  Харківського  апеляційного  господарського  суду  від
22.09.2005р.  у  справі № 35/250-05, передати  справу  на  новий
розгляд до господарського суду Харківської області.
 
Третя  особа-2  не реалізувала процесуальне право  на  участь  у
судовому засіданні касаційної інстанції.
 
У  відзиві на касаційну скаргу позивач та третя особа-1  просять
залишити  рішення місцевого суду та постанову апеляційного  суду
без змін.
 
Розглянувши    матеріали    справи   та    касаційної    скарги,
проаналізувавши  на  підставі  встановлених  фактичних  обставин
справи  правильність застосування судами норм  матеріального  та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
 
Як  вбачається з матеріалів справи, 19.09.2003р. сторони  уклали
договір  про надання кредитної лінії № 190903-Л (далі  Договір),
згідно   якого  позивач  відкрив  відповідачу  кредитну   лінію.
Відповідачем   кошти  були  отримані  у  повній  сумі.   Сторони
обумовили  кінцевий  строк  повернення  кредиту,  з  урахуванням
додаткових угод, 03.03.2005р.
 
Як   встановлено   судами   першої  та  апеляційної   інстанції,
відповідач зобов’язання за Договором належним чином не  виконав,
кредитні  кошти  не повернув, відсотки частково  не  сплатив,  з
огляду  на  що  позивач  просив стягнути з  відповідача  кошти  з
урахуванням  індексу інфляції та 3% річних, пеню, нараховану  на
прострочену заборгованість згідно умов договору.
 
У   зустрічному   позові  ВАТ  “Харківський   тракторний   завод
ім.  С.Орджонікідзе” просив визнати зазначений Договір недійсним
з  підстав його невідповідності законодавству, зокрема порушення
порядку   затвердження  договорів  правлінням  ВАТ  “Харківський
тракторний   завод   ім.  С.Орджонікідзе”   встановленого   його
Статутом, а також у зв’язку з порушенням умов договору № 43  від
27.12.2002р.  укладеного між ВАТ “Харківський  тракторний  завод
ім.  С.Орджонікідзе”  та  ВАТ  “Державний  ощадний  банк”,  щодо
заборони укладати кредитні договори без погодження з останнім.
 
Колегія  суддів  вважає,  що попередні судові  інстанції  дійшли
вірного   висновку  щодо  відсутності  підстав  для  задоволення
зустрічного позову виходячи з такого.
 
Підставою для визнання договору недійсним є його невідповідність
вимогам  законодавства, тобто відповідно до  ч.  1  ст.  203  ЦК
України  ( 435-15  ) (435-15)
        , зміст правочину не може суперечити  цьому
Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним
засадам суспільства.
 
Договори  між  суб’єктами господарювання не є актами  цивільного
законодавства,  а  тому  місцевий  та  апеляційний  суди  дійшли
правомірного  висновку, що порушення позивачем  умов  кредитного
договору  з третьою особою-2 щодо заборони укладати без  дозволу
останнього  інші  кредитні  договори,  є  порушенням  договірних
зобов’язань по відношенню до банку, але не суперечить вимогам ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
         та іншим актам цивільного законодавства.
 
Щодо  тверджень  відповідача  про порушення  під  час  укладення
Договору вимог Статуту позивача за зустрічним позовом,  то  такі
твердження  спростовуються матеріалами справи  та  встановленими
попередніми   судовими  інстанціями  фактами,  оскільки   вимоги
п.  8.4.3  Статуту та положень ст.ст. 4,47 Закону  України  “Про
господарські   товариства”   ( 1576-12   ) (1576-12)
           №   1576-ХІІ   від
19.09.1991р.,  щодо зазначеного договору (в редакції  додаткової
угоди  №  7  від 19.04.2004р. до договору про надання  кредитної
лінії  №  190903-Л  від  19.09.2003р.), були  виконані  належним
чином,  а  саме шляхом підписання протоколів засідання Правління
ВАТ  “Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе” №  9/2004
від 20.09.2004р. та № 9/2004 від 21.09.2004р.
 
Враховуючи,  що  підстав  для  визнання  договору  про   надання
кредитної   лінії   недійсним  немає,   вимога   про   стягнення
заборгованості   за   дійсним  договором  є   обґрунтованою,   а
застосування судами, при цьому, норм ст.ст. 625, 1050 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
         правомірним.
 
Також  колегія  суддів  вважає правомірним  висновок  судів  про
відмову  у задоволенні позову в частині стягнення пені, оскільки
судовими  рішеннями по справі про банкрутство  ВАТ  “Харківський
тракторний  завод ім. С.Орджонікідзе” було введено мораторій  на
задоволення вимог кредиторів та заборонено нарахування неустойки
(штрафу, пені) та інших фінансових санкцій.
 
Не  знайшли  свого  підтвердження й доводи  заявника  касаційної
скарги  стосовно порушення судом першої та апеляційної інстанції
вимог  законодавства  при визнанні припиненим  договору  поруки,
оскільки   відповідно   до   ст.ст.  111-5,111-7   ГПК   України
( 1798-12  ) (1798-12)
          касаційна інстанція на підставі вже  встановлених
судом  обставин  перевіряє судові рішення  виключно  на  предмет
правильності  юридичної оцінки обставин  справи  та  повноти  їх
встановлення та немає права вирішувати питання про достовірність
того чи іншого доказу або про перевагу одних доказів над іншими,
збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
 
До  того  ж,  договір  поруки, його  чинність  та  дія  не  були
предметом  позовних  вимог  ні за  основним,  ні  за  зустрічним
позовом,  а  резолютивні частини як рішення так і  постанови  не
ґрунтуються  на  правовідносинах поруки і не зачіпають  відносин
сторін за вказаним договором. Зазначений договір був розглянутий
та  оцінений  судами лише як один з наявних в матеріалах  справи
письмових доказів.
 
З  огляду на наведене, колегія не має процесуальних підстав  для
додаткової  перевірки та оцінки договору  поруки,  як  доказу  у
справі.
 
Щодо застосування судом першої інстанції заходів до забезпечення
позову  шляхом накладення арешту на грошові кошти із зазначенням
цього  у  резолютивній частині рішення, то колегія зазначає,  що
ч.  2  ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , встановлено вичерпний
перелік  порушень норм процесуального права, які є в  будь-якому
випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови
апеляційного  господарського суду,  а  тому  в  даному  випадку,
колегія  дійшла висновку, що зазначене порушення не дає  підстав
для скасування рішення.
 
Беручи   до   уваги   вище  викладене,  постанова   Харківського
апеляційного господарського суду та рішення господарського  суду
Харківської  області є такими, що відповідають  вимогам  чинного
законодавства та фактичним обставинам справи, а касаційна скарга
не  підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на довільному  та
неправильному тлумаченні положень чинного законодавства.
 
Відповідно  до  ст.ст.  85, 111-5 Господарського  процесуального
кодексу  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         в судовому  засіданні  за  згодою
представника  позивача оголошена вступна та резолютивна  частини
постанови.
 
Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-9,  111-7,
111-11Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
Вищий господарський суд України,
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Харківський
тракторний завод ім. С.Орджонікідзе” залишити без задоволення.
 
Постанову    від    22.09.2005р.    Харківського    апеляційного
господарського   суду   у   справі  №   35/250-05   та   рішення
господарського   суду  Харківської  області   від   04.08.2005р.
залишити без змін.
 
Поновити   виконання  рішення  господарського  суду  Харківської
області від 04.08.2005р. у справі № 35/250-05.
 
Головуючий суддя   Муравйов О.В.
 
Судді              Полянський А.Г.
 
                   Фролова Г.М.