ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2005                                         Справа N 22/55

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                   Дерепи В.І. –головуючого,

                   Грека Б.М.,

                   Стратієнко Л.В.,

за участю повноважних представників:

позивача 

відповідачів       Зайцевої Е.М., Шамарова Т.О.

розглянувши у      Відкритого акціонерного товариства “Макрохім”

відкритому

засіданні

касаційну скаргу

на рішення         від 10.02.2005 року

                   господарського суду Дніпропетровської області

та постанову       від 24.05.2005 року

                   Дніпропетровського апеляційного господарського

                   суду

у справі за        Відкритого акціонерного товариства

позовом            “Запорізький завод феросплавів”

до                 Державного підприємства “Придніпровська

                   залізниця”, ВАТ “Макрохім”

Про   стягнення 1327,45 грн.,

                       В С Т А Н О В И В:

У  січні 2005 року ВАТ “Запорізький завод феросплавів” звернувся

до  господарського суду Дніпропетровської області з  позовом  до

Державного   підприємства   “Придніпровська   залізниця”,    ВАТ

“Макрохім”  про стягнення 1327,45 грн., посилаючись  на  те,  що

шкода  завдана підприємству, внаслідок неправильного  зазначення

ВАТ  “Макрохім” ваги порожнього вагону та недостачі вантажу  при

транспортуванні залізницею.

Рішенням  господарського  суду  Дніпропетровської  області   від

10.02.2005   року  (суддя  Пуппо  Л.Д.)  позов   задоволено   та

постановлено   стягнути   на  користь  позивача   з   Державного

підприємства  “Придніпровська  залізниця”  864   грн.   та   ВАТ

“Макрохім” 463,45 грн. заподіяної шкоди.

Постановою  Дніпропетровського апеляційного господарського  суду

від  24.05.2005  року  рішення господарського  суду  змінено  та

постановлено  стягнути з Державного підприємства “Придніпровська

залізниця”  347  грн.  62  коп. та ВАТ  “Макрохім”  979,83  грн.

заподіяної шкоди на користь позивача.

В іншій частині рішення залишено без змін.

У    касаційній   скарзі   ВАТ   “Макрохім”   просить    рішення

господарського суду та постанову апеляційної інстанції в частині

стягнення   з  нього  на  користь  позивача  вартості  недостачі

продукції скасувати, прийнявши в даній частині нове рішення  про

стягнення вартості недостачі продукції з залізниці.

Відзиви  на  касаційну  скаргу від позивача  та  Придніпровської

залізниці до суду не надходили.

Заслухавши   пояснення  представників  відповідача,  перевіривши

матеріали  справи та на підставі встановлених  в  ній  фактичних

обставин,      проаналізувавши     правильність     застосування

господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових  рішень

норм  матеріального  і  процесуального  права,  суд  вважає,  що

касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Розглядаючи  даний  спір, господарський суд, з  яким  погодилась

апеляційна  інстанція  прийшов до  обгрунтованого  висновку,  що

недостача коксового горішку у кількості 1670 кг на суму  1327,45

грн.  виникла  з  вини  як  вантажовідправника,  яка  утворилася

внаслідок   неправильного  визначення  маси  тари   вагону   ВАТ

“Макрохім”  на 440 кг так і перевізника Державного  підприємства

“Придніпровська  залізниця” за рахунок  незбереження  залізницею

вантажу в процесі перевезення у кількості 1230 кг.

Проте,  приймаючи  рішення  у справі за  відсутності  будь-якого

розрахунку    відшкодування   заподіяної   шкоди   відповідачами

відповідно  до  зазначених  вище  обставин,  господарський   суд

допустився помилки у визначенні розміру відшкодування заподіяної

шкоди кожним з відповідачів.

Перевіряючи  законність і обгрунтованість рішення господарського

суду,   апеляційний  господарський  суд  не  звернув  увагу   на

наявність  в матеріалах справи розрахунку на недостачу коксового

горіха відвантаженого на адресу позивача в вагоні № 67860973  по

залізничній  накладній  №  49017326  та  прийняв  рішення,   яке

суперечить  як матеріалам справи так і обставинам,  встановленим

господарським судом.

При цьому, мотивувальна частина постанови протирічить прийнятому

апеляційним  судом  рішенню, викладеному у резолютивній  частині

постанови,  що  визнати  законним  і  обгрунтованим  не   можна,

оскільки при прийнятті постанови апеляційною інстанцією порушено

вимоги ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

Окрім    того,   прийняття   даної   постанови   не   відповідає

роз’ясненням,  викладеним в постанові  Пленуму  Верховного  Суду

України   №   11  від  29.12.1976  року  “Про  судове   рішення”

( v0011700-76 ) (v0011700-76)
         з відповідними змінами і доповненнями.

За  вказаних обставин, рішення господарського суду та  постанова

апеляційної   інстанції,   як   прийняті   з   порушенням   норм

матеріального  і процесуального права не можуть  залишатись  без

змін і підлягають скасуванню.

При   новому  розгляді  справи  господарському  суду   необхідно

врахувати наведене та відповідно до вимог закону вирішити спір.

На  підставі  наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,  111-9,

111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення  господарського  суду  Дніпропетровської  області  від

10.02.2005  року  та  постанову Дніпропетровського  апеляційного

господарського  суду  від  24.05.2005 року  скасувати,  частково

задовольнивши касаційну скаргу.

2.Справу  передати  на  новий  розгляд  до  господарського  суду

Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Головуючий, суддя  В.Дерепа

Судді              Б.Грек

                   Л.Стратієнко