ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.11.2005 Справа N 14/343
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Чабана В.В.
суддів: Семчука В.В., Козир Т.П.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
Приватного
сільськогосподарського
підприємства “Промінь” Савченко А.Г., Архипенко В.М.
ТОВ “Решетилівський
комбікормовий завод” Євстігєєв А.С.
розглянувши касаційну Приватного сільськогосподарського
скаргу підприємства “Промінь”
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 27.07.2005
у справі № 14/343
господарського суду Полтавської області
за позовом Приватного сільськогосподарського
підприємства “Промінь”
до ТОВ “Решетилівський комбікормовий завод”
Про стягнення 21 426, 95 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.05.2005
(суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено частково –стягнуто з
Товариства з обмеженою відповідальністю “Решетилівський
комбікормовий завод” на користь Приватного
сільськогосподарського підприємства “Промінь” 14 705 грн. 20
коп. боргу, 503 грн. 58 коп. річних та 1 176 грн. 42
коп. інфляційних. Провадження у справі в частині стягнення 5 041
грн. 75 коп. припинено.
В зустрічному позові відмовлено.
Київський міжобласний апеляційний господарський суд (судді:
Федорова М.О., Міщенко П. К., Рудченко С.Г.) переглянув вказане
рішення і постановою від 27.07.2005 в частині задоволення позову
скасував його, а в іншій частині залишив без змін.
Приватне сільськогосподарське підприємство “Промінь”, не
погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду,
подало касаційну скаргу в якій просить її скасувати, а рішення
місцевого господарського суду залишити без змін.
На думку скаржника, судом апеляційної інстанції не правильно
застосовані норми матеріального та процесуального права, що і
призвело до прийняття помилкової постанови.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін,
Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Приватне сільськогосподарське підприємство “Промінь” звернулось
до господарського суду Полтавської області з позовом до
Товариства з обмеженою відповідальністю “Решетилівський
комбікормовий завод” про стягнення 21 426 грн. 95 коп. , в тому
числі 15 548 грн. боргу та 5 878 грн. 95 коп. пені
В подальшому позивач уточнив свої вимоги і просив суд стягнути з
відповідача на його користь 14 705 грн. 20 коп. боргу, 2 423
грн. 35 коп. пені, 503 грн. 58 коп. річних та 1 176 грн. 42
коп. інфляційних.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач стверджує, що на підставі
договору купівлі-продажу № 29-10 від 29.10.2003 (уточненням до
позовної заяви позивач просив суд вважати підставою для
заявлення позову також договори від 02.11.2003, 03.11.2003 та
04.11.2003), він поставив відповідачу кукурудзу товарну, однак
останній розрахувався за неї лише частково і станом на день
заявлення позову заборгованість відповідача складає 14 705 грн.
20 грн.
Крім того, відповідачу нараховано пеню, згідно п. 7.1 Договорів
та інфляційні і річні, згідно ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Товариство з обмеженою відповідальністю “Решетилівський
комбікормовий завод”, не погоджуючись з заявленим позовом,
заявило зустрічну вимогу про визнання недійсним договору
купівлі-продажу від 01.10.2003, посилаючи на його
невідповідність вимогам чинного законодавства.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову місцевий
господарський суд виходив з того, що наявність заборгованості в
сумі 14 750 грн. 20 коп. , за поставлену згідно договорів
купівлі-продажу, кукурудзу товарну доведена позивачем в ході
розгляду спору та підтверджена належними доказами. Крім того,
оскільки, за висновками суду, відповідач припустився
прострочення грошового зобов’язання, то відповідно визнано
правомірним нарахування інфляційних і 3% річних, згідно ст. 625
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Стосовно ж зустрічного позову, то як зазначено в рішенні суду, з
посиланням на ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно якої кожна
сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як
на підставу своїх вимог і заперечень, позовні вимоги в цій
частині визнані не обґрунтованими.
Переглядаючи рішення в апеляційному порядку, Київський
міжобласний апеляційний господарський суд, погодився з
висновками місцевого суду в частині відмови як в первісному так
і зустрічному позові, тому рішення в цій частині залишено без
змін.
Однак, дослідивши подані у справі докази та заслухавши
представників сторін, апеляційний господарський суд встановив,
що фактично між сторонами не виникло правовідносин, які б
випливали з договорів купівлі-продажу, на підставі яких заявлено
позов, тому дійшов висновку про необґрунтованість позову в
частині стягнення боргу та, відповідно, інфляційних і річних.
Що стосується повернення кукурудзи або стягнення її вартості у
випадку її відсутності, то в постанові апеляційної інстанції
хоча і не зазначено, що це не є предметом даного судового
розгляду, але із її змісту це випливає.
Вказані висновки апеляційного господарського суду відповідають
вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, тому колегія
суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для
задоволення касаційної скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9-111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 27.07.2005 у справі № 14/343 господарського суду
Полтавської області залишити без змін, а касаційну скаргу
Приватного сільськогосподарського підприємства “Промінь” –без
задоволення.
Головуючий, суддя В.Чабан
Судді В.Семчук
Т.Козир