ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.11.2005 Справа N 13/76
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В.
Черкащенко М.М.
розглянув Ужгородського виробничого підприємства “Синевір
касаційну скаргу УТОГ”
на постанову від 24.12.2004
Львівського апеляційного господарського суду
у справі № 13/76 господарського суду Закарпатської
області
за позовом приватного підприємця Рацин Н.Й. м. Ужгород
до Ужгородського виробничого підприємства “Синевір
УТОГ”
про стягнення 65 323,71 грн.
за зустрічним позовом
про стягнення 87 006,13 грн. та зобов’язання відповідача
надати можливість позивачеві завершити підрядні роботи за
договором
за участю представників сторін:
від позивача не з’явилися
від відповідача Шевчук Є.В. дов. від 08.11.2005
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2004 року приватний підприємець Рацин Н.Й. пред’явив
в суді позов до Ужгородського виробничого підприємства “Синевір
УТОГ” про стягнення 69283 грн., з яких 17056 грн. вартість
виробів з алюмінію, 1265 грн. пеня, 5060 грн. штрафу за поставку
неякісного товару, 38625 грн. неотриманого прибутку, 2277 грн.
відсотків за користування кредитом, 1000 грн. вартість юридичних
послуг, 4000 грн. моральна шкода.
В обгрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до
укладеного між сторонами договору від 22.09.2003 № 10/9-03
позивач у визначений строк і у повному обсязі перерахував
відповідачу кошти на суму 25300 грн. (100% попередню оплату), а
відповідач в свою чергу в порушення умов договору у встановлений
договором термін не передав позивачу продукцію, а саме вікна та
двері із профілю ПВХ та алюмінієвого профілю власного
виробництва і не завершив роботи по їх встановленню на
виробничому об’єкті позивача. При цьому якість поставленої
продукції є настільки низькою, що встановлення її на об’єкті не
видається можливим.
В травні 2004 року позивач уточнив позовні вимоги і просив
стягнути з відповідача кошти в сумі 64405 грн.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від
28.05.2004 залучено до участі у справі державне підприємство
“Закарпаттястандартметрологія” для надання пояснень з питань,
які виникали у ході судового розгляду та потребували спеціальних
знань у сфері стандартизації, метрології, підтвердження
відповідності.
В червні 2004 року Ужгородське виробниче підприємство
“Синевір УТОГ” пред’явило в суді зустрічний позов до приватного
підприємця Рацин Н.Й. про стягнення 65897,58 грн.
Ухвалою господарського суду від 09.06.2004 прийнято зустрічну
позовну заяву до провадження, приєднавши її до матеріалів справи
№ 13/76 грн. для спільного розгляду з первісним позовом.
В липні Ужгородське виробниче підприємство уточнило зустрічні
позовні вимоги і просило дати можливість підряднику закінчити
монтажні робот виробів з алюмінію згідно договору № 10/9-03 від
22.09.2003 та передати замовнику за актом приймання-передачі
виконані роботи, призначити експертизу та стягнути 87150,12
грн., з яких 59773,12 грн. відшкодування за простій монтажної
бригади на протязі 176 днів, 3975,58 грн. вартість переробки
трьох алюмінієвих виробів зіпсованих з вини приватного
підприємця, 13401,42 грн. вартість дев’яти виробів з
алюмінієвого профілю та вартість їх монтажу, 10000 грн.
моральної шкоди завданої позивачеві неправомірними діями
відповідача.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
09.09.2004 (суддя Ушак І.Г.) первісний позов задоволено
частково.
Стягнуто з виробничого підприємства “Синевір УТОГ” штраф в
сумі 923,45 грн. та 24,13 судових витрат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов задоволено частково.
Зобов’язано приватного підприємця надати можливість
виробничому підприємству завершити підрядні роботи згідно
укладеного договору від 22.09.03.
В іншій частині зустрічного позову відмовлено.
Задовольняючи первісний позов частково та стягуючу пеню в
сумі 923,45 грн. господарський суд виходив з того, що
відповідачем порушено договірні зобов’язання в частині
дотримання встановлених строків виготовлення виробів.
Відмовляючи в іншій частині первісних позовних вимог,
господарський суд виходив з їх необґрунтованості.
Задовольняючи зустрічний позов в частині зобов’язання
приватного підприємця надати можливість виробничому підприємству
завершити підрядні роботи за договором, господарський суд
виходив з того, що одностороння відмова від зобов’язань або
одностороння зміна його умов цивільним законодавством не
допускається.
Відмовляючи в іншій частині зустрічних позовних вимог,
господарський суд виходив з їх необґрунтованості.
Ухвалою від 24.09.2004 року господарський суд Закарпатської
області роз’яснив абзац 1 резолютивної частини рішення
господарського суду за зустрічним позовом який належить розуміти
так: строк виконання зобов’язання приватного підприємця Рацин
Н.Й. –надання можливості позивачеві завершити підрядні роботи за
договором від 22.09.03 –настає з моменту набрання рішенням суду
законної сили.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
24.12.2004 (судді: Р.Марко –головуючий, О.Мирутенко, Т.Бонк)
рішення скасовано частково.
Прийнято нове рішення яким первісний позов задоволено
частково.
Стягнуто з ВП “Синевір УТОГ” штраф в сумі 923,45 грн., 17377
грн. вартість виробів із алюмінієвого профілю та 24,13 грн.
відшкодування судових витрат.
В іншій частині в позові відмовлено.
В задоволені зустрічного позову відмовлено повністю.
Задовольняючи первісний апеляційний господарський суд виходив
з того, що підрядником були порушені строки виконання
замовлення, встановлені договором підряду.
Відмовляючи в задоволені зустрічного позову апеляційний
господарський суд виходив з його необґрунтованості.
В касаційній скарзі Ужгородське виробниче підприємство
“Синевір УТОГ” просить скасувати постанову апеляційного
господарського суду та залишити в силі рішення господарського
суду, посилаючись на порушення норм матеріального і
процесуального права.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши
повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну
оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.09.03 між приватним
підприємцем Рацин Н.Й. (Замовник) та Ужгородським виробничим
підприємством “Синевір УТОГ” (Виконавець) укладеного договір №
10/9-03, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець
виконує послуги з виготовлення, танспортування та монтажу на
об’єкті позивача виробів з алюмінієвого профілю та профілю ПВХ.
Господарськими судами встановлено, що укладений між сторонами по
справі договір за своєю юридичною природою є договором підряду,
оскільки зобов’язання сторін випливають з виконання підрядником
певних робіт за завданням замовника.
Згідно зі ст.ст. 4-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судове рішення
приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин
справи.
Відповідно до п. 1, п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду
України № 11 від 29.12.1976 року із змінами та доповненнями
“Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
рішення є законним тоді,
коли суд виконавши всі вимоги цивільного процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в яком повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом
обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а
також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при
задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і
відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Проте постановлені судові рішення цим вимогам закону в повній
мірі не відповідають.
Як вбачається з матеріалів справи спір виник щодо стягнення
попередньої оплати за вироби алюмінієвого профілю у зв’язку з
відмовою позивача від цих виробів, штрафу за поставку неякісного
товару, штраф за прострочку виготовлення виробів, та за
прострочку виконання монтажних робіт по виробах з ПВХ, а також
збитків, пов’язаних із залученням кредитних коштів, моральної
шкоди, неодержаних прибутків.
Тобто, основним предметом цього спору є стягнення вартості
неякісної продукції, поставка якої здійснювалась відповідачем
згідно договору № 10/9-03 від 22.09.2003 року.
Звертаючись з позовом приватний підприємець Рацин Н.Й. в
обгрунтування своїх вимог посилався на порушення строків
виготовлення та поставки продукції з алюмінієвого профілю (вікна
та двері), а також на ті обставини, що якість виробів не
відповідає вимогам, оскільки на вироби не надано сертифікат
відповідності та інші належні документи.
Разом з тим, звертаючись з зустрічним позов Ужгородське
виробниче підприємство “Синевір УТОГ” просило дати можливість
підряднику завершити монтажні роботи виробів з алюмінію та
передати їх замовнику, зазначаючи, що позивач навмисно створює
умови відповідно до яких виконання підрядних робіт підрядником
стає неможливим. Поставлена продукція за договором відповідає
державним стандартам, паспорт та інструкція по експлуатації
вікон та дверей не видано приватному підприємству у зв’язку з
тим, що не підписано акт приймання-передачі та об’єкт не здано
до експлуатації.
Проте, господарські суди належним чином не перевірили як вимоги
позивача, так і заперечення відповідача.
Дослідження господарськими судами питання якості продукції та
умови її виготовлення Ужгородським виробничим об’єднанням
потребують спеціальних знань, а тому господарським судам треба
було призначити експертизу.
У відповідності з ч. 1 ст. 41 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
для
роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського
спору і потребують спеціальних знань, господарський суд
призначає експертизу.
Не зважаючи на неодноразові заяви Ужгородського виробничого
підприємства “Синевір УТОГ” про призначення документальної і
будівельно-технічної експертиз та посилання позивача щодо
виготовлення неякісної продукції суди в порушення ст. 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, щодо
всебічного, об’єктивного і повного з’ясування обставин справи,
не з’ясували належним чином питання щодо відповідності
виготовленої продукції якості та своєчасності виконання її
підрядником.
З урахуванням викладеного, постановлені судові рішення не можна
визнати законними й обґрунтованими, а тому вони підлягають
скасуванню.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене,
більш ретельніше з’ясувати вимоги позивача і заперечення
відповідача, всім доказам дати оцінку в їх сукупності і
відповідно до вимог закону і обставинами справи вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9–111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Ужгородського виробничого підприємства “Синевір
УТОГ” задовольнити частково.
Постанову від 24.12.2004 Львівського апеляційного господарського
суду та рішення від 09.09.2004 господарського суду Закарпатської
області у справі № 13/76 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Н.Кочерова
Судді В.Рибак
М.Черкащенко