ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.11.2005 Справа N 02/425
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи
В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
за участю представників сторін: позивача – Вершкова Є.І.,
відповідача –Приватного підприємства “Дюбек-2” –Григоревського
В.В.,
розглянувши касаційну скаргу ТзОВ “Ефкон-Плюс” на рішення
господарського суду Черкаської області від 17.02.2005 року та
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 9.06.2005 року у справі за позовом ТзОВ “Ефкон-Плюс” до
Акціонерного банку “Київська Русь”, Приватного підприємства
“Дюбек-2”
про визнання недійсними договорів застави,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору
на стороні позивача Приватне підприємство “Дюбек”, Приватне
підприємство “Табак-Інформ”, третя особа ВАТ комерційний банк
“Надра”,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Черкаської області від 17.02.2005
року в позові відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 9.06.2005 року рішення суду залишене без змін.
У касаційній скарзі ТзОВ “Ефкон-Плюс” просить скасувати вказані
судові рішення, посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням
норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин,
проаналізувавши правильність застосування господарськими судами,
при прийнятті оскаржуваних судових рішень, норм матеріального
права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 3.11.2004 року між
Акціонерним банком “Київська Русь” в особі Черкаської філії та
приватним підприємством “Дюбек-2” було укладено договір застави
№ 2562-12-04/11/03 та договір про повторну заставу
№ 2628-12-04/11/11 від 11.11.2004 року, за умовами яких ПП
“Дюбек-2” передав у заставу та у повторну заставу банку
“Київська Русь” торгівельні кіоски: “Акцент-106” в кількості 1
шт., “Акцент-112” в кількості 1 шт., „Акцент-107С” в кількості 1
шт., „Акцент-115С” в кількості 3 шт., “Акцент-106С” в кількості
2 шт.
Вказані договори застави укладені сторонами для забезпечення
виконання ПП “Дюбек” та ПП “Табак-Інформ” своїх зобов'язань
перед банком по кредитних договорах, укладених з банком, які
підписані від імені банку керуючою філією Корякіною В.В., діючою
на підставі довіреності та від імені приватного підприємства
“Дюбек-2” Добровольською О.Г., на той час директором
підприємства.
Відповідно до ч. 1 ст. З Закону України “Про заставу”
( 2654-12 ) (2654-12)
, заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна
існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству
України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту,
купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 11 Закону України “Про заставу”
( 2654-12 ) (2654-12)
, заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя
особа (майновий поручитель). Заставодавцем при заставі майна
може бути його власник, який має право відчужувати заставлене
майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій
власник у встановленому порядку передав майно і право застави на
це майно.
Як правильно встановлено судами, ПП “Дюбек-2” придбало у
власність у ПП “Дюбек” за договором купівлі-продажу від
21.10.2004 року вищевказані торгівельні кіоски і прийняло їх за
актом прийому-передачі від 21.10.2004 року та поставило собі на
баланс як основні засоби.
Відповідно до пунктів 1.3., 3.2. договору купівлі-продажу від
21.10.2004 року, право власності та ризики переходять від
продавця - ПП „Дюбек” до покупця - ПП „Дюбек-2” з моменту
підписання акту прийому-передачі.
З матеріалів справи вбачається, що ПП “Дюбек-2” перерахувало ПП
“Дюбек” кошти за торгівельні кіоски 25.10.2004 року платіжним
дорученням № 2, що відповідає умовам пункту 2.1 договору
купівлі-продажу, в якому вказано, що покупець проводить
розрахунки з продавцем протягом 10 банківських днів після
підписання договору.
При вирішенні спору місцевий та апеляційний господарські суди
всебічно дослідили надані сторонами докази і дійшли правильного
висновку про недоведеність позивачем належним чином того факту,
що вказані у договорі купівлі-продажу торгівельні кіоски
придбані за рахунок позивача, оскільки з платіжного доручення
№ 362 від 25.10.2004 року вбачається, що кошти в сумі 112 000
грн. перераховані позивачем як „предоплата за метал згідно
договору № 25-10/04 від 25.10.2004 року”, а предметом придбання
за договором комісії є металоконструкції - торгові кіоски і дата
договору у платіжному дорученні не відповідає даті договору
комісії.
Посилання на договір комісії відсутнє у договорі купівлі -
продажу торгівельних кіосків від 21.10.2004 року, у договорі
№ 173 страхування майна, за яким ПП „Дюбек-2” застрахувало
передані у заставу торгівельні кіоски як свої власні, що
свідчить про волевиявлення ПП “Дюбек-2” щодо придбання
торгівельних кіосків у власність, а не для позивача.
Виходячи з викладеного, суди першої та апеляційної інстанцій
дійшли правильного висновку про те, що ПП “Дюбек-2” на час
укладення спірних договорів застави було власником торгівельних
кіосків, які воно придбало у ПП “Дюбек” за договором
купівлі-продажу від 21.10.2004 року і прийняло у власність за
актом прийому-передачі від 21.10.2004 року.
Враховуючи відсутність правових підстав для визнання недійсними
спірних договорів, місцевий господарський суд, з яким погодився
апеляційний господарський суд, обгрунтовано відмовив в
задоволенні позову.
Касаційною інстанцією перевірені обставини справи і їх
відповідність викладеним судом нормам матеріального права.
Наведені висновки господарських судів відповідають матеріалам
справи та вимогам діючого законодавства.
Доводи касаційної скарги про необґрунтованість оскаржуваних
судових рішень помилкові і не відповідають матеріалам справи.
З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної
скарги немає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Черкаської області від 17.02.2005
року та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 9.06.2005 року залишити без змін, а
касаційну скаргу ТзОВ “Ефкон-Плюс” –без задоволення.
Головуючий, суддя В. Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко