ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.11.2005 Справа N 9/90-04-3391
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В.
Черкащенко М.М.
розглянув державного підприємства “Агат” Уманського
касаційну скаргу центрального ремонтного заводу МОУ військова
та частина А1731
касаційне подання військового прокурора Черкаського гарнізону
на рішення від 24.05.2004 господарського суду Одеської
та додаткове області
рішення від 08.06.2004
у справі № 9/90-04-3391
за позовом приватного підприємства “Вік-Ас”
до Затоківської селищної ради
3-тя особа без Регіональне відділення Фонду державного майна
самостійних вимог України в Одеській області
на предмет спору
Про визнання права власності
за участю представників сторін:
від позивача Шнякіна О.Д. дов. від 26.05.2005
від відповідача Форос А.В. дов. від 07.11.2005 №
1747/01-24-3/07
від третьої особи не з’явилися
від прокуратури Бондаренко О.В. дов. від 23.09.2005 № 1767
від військової частини Боковенко А.І. дов. від 12.07.05 №
104/544
Комаров С.Г. дов. від 11.07.05 № 101/540
В С Т А Н О В И В:
В травні 2004 року приватне підприємство “ВІК-АС” пред'явило в
суді позов до Затоківської селищної ради про визнання за ним
права власності на самочинне будівництво спального корпусу № 1
літ. ”Ю”, їдальні літ. “Я”, будинку відпочинку літ. 3”, будинку
охорони літ “Ч”, навісу літ. 1Б”, підсобної будівлі літ. 1А”,
вбиральні літ. 1В”, мансарди літ. “Ю 1” душу літ. “Щ”, вбиральні
літ. “а”, “б”, “г”, “е”, “ж” бази відпочинку “Сова”,
розташованої за адресою: с.м. т.Затока м.
Білгород-Дністровський Одеської області , Лиманський курортний
район.
Зобов'язати Білгород-Дністровське МБТІ здійснити державну
реєстрацію права власності приватного підприємства “ВІК-АС” на
нерухомі об'єкти цілісного майнового комплексу бази відпочинку
“Сова”.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 17.07.2002 року між
приватним підприємством “ВІК-АС” та Затоківською селищною радою
було укладено договір оренди земельної ділянки будинку
відпочинку “Софіївка” з правом зведення будівель та споруд, які
і було побудовано.
25.12.2002 рішенням виконавчого комітету Затоківської селищної
ради будинок відпочинку “Софіївка” було перейменовано в будинок
відпочинку “Сова”.
09.11.2000 військова частина А - 1731 уклала договір оренди №
998 нерухомого майна бази відпочинку “Софіївка”.
Рішенням господарського суду Одеської області від 24.05.2004
позов задоволено.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з обґрунтованості
вимог позивача.
08.06.2004 господарським судом Одеської області було прийнято
додаткове рішення, яким доповнено резолютивну частину рішення
господарського суду Одеської області від 24.05.2004 р.
Визнано за ПП “ВІК-АС” право власності на об'єкти нерухомості
цілісного майнового комплексу бази відпочинку “Сова”,
розташованої за адресою: Одеська область м.
Білгород-Дністровський с.м. т Затока, Лиманський курортний
район, б/в “Сова”, а саме: будинок відпочинку літ.”А”, будинок
відпочинку літ. ”Б”, будинок відпочинку літ. “В”, будинок
відпочинку літ. “Г”, будинок відпочинку літ. “Д”, будинок
відпочинку літ. “Е”, будинок відпочинку літ. “Є”, будинок
відпочинку літ. “Ж”, будинок відпочинку літ. “И”, будинок
відпочинку літ. “І”, будинок відпочинку літ.”Ї”, будинок
відпочинку літ. “К”, будинок відпочинку літ. “Л”, будинок
відпочинку літ. “М”, будинок відпочинку літ. “Н”, будинок
відпочинку літ. “О”, будинок відпочинку літ. “П”, будинок
відпочинку літ. “Р”, будинок відпочинку літ. “С”, будинок
відпочинку літ. “Т”, будинок відпочинку літ. “У”, будинок
відпочинку літ. “Ф”, будинок відпочинку літ. “Х” , будинок
відпочинку літ. “Ц”, будинок відпочинку літ. “Ш”.
Крім того, в мотивувальній частині рішення зазначено, що позивач
виключив свої вимоги до Білгород-Дністровської МБТІ.
Приймаючи додаткове рішення, суд зазначив, що позивач уточнив
перелік об'єктів нерухомості, що увійшли до складу цілісного
майнового комплексу бази відпочинку “Сова”.
В касаційному поданні військовий прокурор Черкаського гарнізону
в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі
військової частини А-1731 просить скасувати рішення
господарського суду від 24.05.2004 та додаткове рішення від
08.06.2004, посилаючись на порушення норм матеріального права.
В касаційній скарзі Державне підприємство “Агат” Уманський
центральний ремонтний завод Міністерства оборони України
просить рішення господарського суду
скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і
процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлення судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційне подання та
касаційна скарга підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 107 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторони у справі мають
право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на
рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили,
та постанову апеляційного господарського суду. Касаційну скаргу
мають право подати також особи, яких не було залучено до участі
у справі і якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується
їх прав і обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарським
судом 09.11.2000 року між військовою частиною А-1731
(Орендодавцем) та приватним підприємством “ВІК-АС” (Орендарем)
було укладено договір оренди бази відпочинку “Софіївка”, що
знаходиться на балансі в/ч А-1731, вартість якого визначена
відповідно 105100,00 грн.
Термін дії договору до 10.11.2005 року.
Оскаржуючи рішення господарського суду, в/ч А-1731 зазначила, що
вона є власником майна, а саме будинку відпочинку “Софіївка”,
входить до загальнодержавної власності, якою держава наділила
Міністерство оборони, а воно в свою чергу військову частину.
Як у господарського суду так і Затокської селищної ради були
відсутні підстави позбавити військову частину будинку відпочинку
“Софіївка”.
Про прийняте рішення стало відомо лише 14.06.2005 в засіданні
господарського суду Одеської області.
В касаційному поданні військовий прокурор вказує, що військова
частина є власником спірного майна, яким його наділила держава,
прийнятими судом рішеннями порушені права держави в особі
Міністерства оборони України.
Вказані обставини потребують перевірки як такі, що не були
досліджені судом.
Відповідно до ст. 14 Закону “України "Про Збройні Сили України”
( 1934-12 ) (1934-12)
земля, води інші природні ресурси, а також майно,
закріплені за військовими частинами, є державною власністю,
належить їм на праві оперативного управління.
Згідно ст. 3 цього Закону ( 1934-12 ) (1934-12)
Міністерство оборони є
центральним органом виконавчої влади і військового управління, у
підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Статтею 3 Указу Президента України № 888/97 від 21.08.1997 “Про
затвердження положень про Міністерство оборони України та
Генеральний штаб збройних сил України” ( 888/97 ) (888/97)
визначено, що
Міністерство оборони, як центральний орган виконавчої влади і
військового управління, здійснює управління військовим майном і
майном підприємств, установ та організацій, які належать до
сфери його управління.
Наказом Міністерства оборони України № 188 від 28.10.1992 року
“Про функціональне управління майном Міністерства оборони
України” право функціонального управління майном житлового та
казарменого фонду, загальновійськового, комунального фонду і
споруд спеціального призначення, а також другого майна, яке
знаходиться в сфері діяльності будівельно-квартирних органів
Міністерства оборони закріплено за начальником капітального
будівництва і розквартирування військ Міністерства оборони
України.
Відповідно до вимог ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України №
8-92 від 15.12.1992 “Про управління майном, що є у
загальнодержавній власності” ( 8-92 ) (8-92)
на міністерства покладено
функції здійснення управління майном, що є у загальнодержавній
власності”.
Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції
передбачені ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та викладене вище, судові рішення не можна
визнати законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають
скасуванню.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і
вирішити спір у відповідності з вимогами закону і обставин
справи.
Керуючись ст.ст. 107, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу державного підприємства “Агат” Уманського
центрального ремонтного заводу Міністерства оборони України
(військова частина А-1731) та касаційне подання військового
прокурора Черкаського гарнізону задовольнити.
Рішення від 24.05.2004 та додаткове рішення від 08.06.2004
господарського суду Одеської області у справі № 9/90-04-3391
скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Головуючий Н.Кочерова
С у д д і В. Рибак
М.Черкащенко