ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.11.2005 Справа N 4/71-1447
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
за участю представників
сторін котрі
позивача Лисенко М.М. дов. від 10.11.2005
року
відповідача не з’явились
розглянувши у відкритому Товариства з обмеженою
судовому засіданні відповідальністю
касаційну скаргу “Відона”
у справі № 4/71-1447
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду
від 20.09.2005 року
за позовом Закритого акціонерного товариства
“Науково - виробниче об’єднання
“Агрокомплекс”
До Товариства з обмеженою
відповідальністю
“Відона”
Про стягнення заборгованості в сумі 57534,16грн.
Закрите акціонерне товариство “Науково - виробниче об’єднання
“Агрокомплекс” звернулося до господарського суду Тернопільської
області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю
“Відона” про стягнення 57534,16грн., серед яких 41712,60грн.
боргу за виготовлену та поставлену згідно з умовами договору
№ 13669236/59-2004 від 20.10.2004 року продукцію, 13765,16грн.
пені, 0,3% річних від неоплаченої вартості поставленої продукції
за кожен день прострочення оплати в розмірі 377,13грн., 1679,27
грн. інфляційних витрат.
Доповідач Гоголь Т.Г.
Господарський суд Тернопільської області рішенням від 23.06.2005
року (суддя Бурда Н.М.) позов задовольнив, стягнув з Товариства
з обмеженою відповідальністю “Відона” 41712,60грн. боргу за
виготовлену та поставлену згідно з умовами договору
№ 13669236/59-2004 від 20.10.2004 року продукцію, 13765,16грн.
пені, 0,3% річних від неоплаченої вартості поставленої продукції
за кожен день прострочення оплати в розмірі 377,13грн., 1679,27
грн. інфляційних витрат. Рішення вмотивоване обґрунтованістю
позовних вимог.
Львівський апеляційний господарський суд постановою від
20.09.2005 року (судді Кузь В.Л., Юркевич М.В., Городечна М.І.)
перевірене рішення господарського суду Тернопільської області
залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “Відона” без
задоволення.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Відона” звернулось з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України в якій
просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської
області від 23.06.2004 року та постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 20.09.2005 року в частині
стягнення 0,3% річних від неоплаченої вартості поставленої
продукції за кожен день прострочення оплати в розмірі 377,13грн.
посилаючись на те, що в цій частині рішення та постанова
прийняті з порушенням норм матеріального права, а саме статті 61
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, частини 2 статті 549,
частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Скаржник зазначає, що за своєю правовою природою три проценти
річних є штрафною санкцією за прострочення виконання грошового
зобов’язання, яка застосовується у випадку, якщо договором не
встановлено іншої відповідальності сторін, проте договором
№ 13669236/59-2004 від 20.10.2004 року встановлено, що у випадку
прострочення розрахунку замовник (Товариство з обмеженою
відповідальністю “Відона”) сплачує постачальнику (Закрите
акціонерне товариство “Науково - виробниче об’єднання
“Агрокомплекс”) пеню в розмірі 0,3% від неоплаченої вартості
поставленої продукції за кожен день прострочення оплати до
повного виконання зобов’язання. Таким чином стягнувши пеню та
три відсотки річних від неоплаченої вартості поставленої
продукції за кожен день прострочення оплати суд двічі притягнув
Товариство з обмеженою відповідальністю “Відона” до
відповідальності за порушення зобов’язань за згаданим
договором.
Закрите акціонерне товариство “Науково - виробниче об’єднання
“Агрокомплекс” не скористалося своїм правом на надання відзиву
на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Відона”.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г. та пояснення представника
відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет
правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх
встановлення в рішенні господарського суду Тернопільської
області та постанові Львівського апеляційного господарського
суду у даній справі, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи в касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування
судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права.
Господарським судом Тернопільської області з’ясовано та
підтверджено під час здійснення апеляційного провадження, що між
Закритим акціонерним товариством “Науково - виробниче об’єднання
“Агрокомплекс” (Постачальник) та Товариством з обмеженою
відповідальністю “Відона” (Замовник) укладений договір поставки
від 20.10.2004 р. № 13669236/59-2004, відповідно до якого
Постачальник зобов’язався виготовляти та постачати продукцію
згідно з умовами цього договору, а Замовник в свою чергу
зобов’язаний прийняти на оплатити поставлений товар. Ціна та
умови оплати передбачені розділом 5 договору.
Постачальник (позивач) на виконання своїх зобов’язань за
вказаним договором виготовив та поставив продукцію на загальну
суму 79458, 60 грн. Проте, Замовник (відповідач) здійснив лише
часткову проплату отриманої продукції в розмірі 37746 грн.,
таким чином його заборгованість перед позивачем становить 41712,
60 грн., що сторонами не оспорюється.
Положеннями статті 265 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
встановлено, що за договором поставки одна сторона –постачальник
зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк)
другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець
зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за
нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
суб’єкти господарювання та інші учасники
господарських відносин повинні виконувати господарські
зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових
актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо
виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах
звичайно ставляться.
Крім того у статті 193 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
зазначено, що до виконання господарських договорів
застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей, передбачених цим
Кодексом.
У частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового
зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму
боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,
якщо інший розмір процентів не встановлений договором або
законом.
Вказані річні не є пенею (неустойкою) і за своєю правовою
природою вони відрізняються від правової природи останньої.
Пеня є самостійним способом захисту цивільних прав і одним із
видів забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань.
Зі змісту статті 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
вбачається, що сплата трьох процентів річних, яка встановлена за
неналежне виконання грошових зобов’язань, за своїм характером є
платежем за користування грошовими коштами, тобто є самостійним
способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання
цивільних зобов’язань.
Наведене спростовує доводи, викладені в касаційній скарзі
Товариства з обмеженою відповідальністю “Відона”.
Зважаючи на викладене, попередні судові інстанції вірно
застосували приписи чинного законодавства, що регулюють спірні
правовідносини до встановлених обставин справи, а відтак у
касаційної інстанції відсутні підстави для зміни чи скасування
ухвалених у справі судових рішень.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Тернопільської області від
23.06.2005 року та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 20.09.2005 року у справі № 4/71-1447 -
залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Відона” –без задоволення.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л. Продаєвич