ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.11.2005 Справа N 4/17
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Грека Б.М. –(доповідача у справі)
суддів: Жаботиної Г.В.
Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому Громади Християн Віри Євангельської
судовому засіданні П'ятидесятників
касаційну скаргу
на постанова Львівського апеляційного господарського
суду від 06.07.05
у справі № 4/17
господарського суду Закарпатської області
за позовом Громади Християн Віри Євангельської
П'ятидесятників
до Товариства з обмеженою відповідальністю
“Форум”
Про стягнення 142012 грн.
за участю представників від:
позивача Патрев О.Д., Шатрук В.В. (довіреності
від 09.11.05)
відповідача не з’явилися, були належно повідомлені
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Громада Християн Віри Євангельської П'ятидесятників,
звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом
про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Форум”
142012 грн. поліпшень нерухомого майна відповідача, які були
зроблені під час перебування майна у володінні позивача.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.03.05
(суддя Журавчак Л.С) позов задоволено частково, стягнено з ТОВ
„Форум”, 92507 грн. витрат на ремонт будівлі, 925 грн. держмита,
76,86 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення
судового процесу, 83,40 грн. витрат на проведення експертизи, в
задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що добросовісним володільцем-позивачем
зроблені поліпшення майна відповідача на загальну суму 92507
грн., що підтверджено висновком експертизи, а тому в силу
ст. 148 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, під дію якого підпадають
правовідносини сторін, відповідач зобов'язаний відшкодувати
позивачу зроблені ним витрати на поліпшення майна, але не більше
розміру збільшення вартості речі.
За результатом апеляційного перегляду справи Львівським
апеляційним господарським судом (колегія суддів у складі:
головуючого-судді Кордюк Г.Т., суддів Дух Я.В., Зданкевич З.І.)
ухвалена постанова від 06.07.05, якою рішення місцевого
господарського суду скасовано, в позові відмовлено. В
обґрунтування постанови суд послався на те, що з матеріалів
справи не вбачається, що поліпшення були зроблені саме
позивачем, оскільки будівля придбавалася не ним, а громадянином
Куцин П. П.
Не погодившись з постановою, позивач звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 06.07.05, рішення господарського суду Закарпатської області
від 24.03.05 залишити без змін. Касаційна скарга мотивована тим,
що суд апеляційної інстанції фактично позбавив позивача права на
відшкодування вартості поліпшень, які були ним зроблені під час
перебування нерухомого майна відповідача у користуванні Громади
Християн Віри Євангельської П'ятидесятників. Також скаржник
звертає увагу на те, що громадянин Куцин П. П. при купівлі майна
діяв від імені позивача, а ремонтні роботи фактично виконані
Громадою, що підтверджується дозволом на виконання будівельних
робіт.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи
касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування
судами норм матеріального та процесуального права, колегія
суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами було встановлено, що 26.02.01 між громадянкою
Аспаповою Н.М. (продавець) та гр. Куцин П. П. (покупець)
укладено договір купівлі-продажу основної будівлі заготпункту,
що знаходиться в с. Калини, вул.Шевченка, 1 “а”.
Рішенням Тячівського районного суду від 13.05.02, яке набрало
законної сили, вищезазначений договір купівлі-продажу визнано
недійсним. Позивачем право власності відповідача на нежитлову
будівлю не оспорюється.
Позивач звернувся до суду про відшкодування вартості витрат на
поліпшення нерухомого майна відповідача, які були ним зроблені
до визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 148 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
(який має застосовуватися до даних правовідносин)
добросовісний володілець має право залишити за зроблені ним
поліпшення, якщо вони можуть бути відділені без пошкодження якщо
ж відділити пошкодження неможливо, добросовісний володілець має
вимагати відшкодування витрат зроблених на поліпшення, але не
більше від збільшення вартості речі.
Місцевий господарський суд встановив, що добросовісним
володільцем - релігійною громадою - були зроблені поліпшення
майна відповідача, для визначення розміру вартості яких судом
призначалася будівельно-технічна експертиза. Згідно з висновком
експертизи, вартість виконаних позивачем ремонтно-будівельних
робіт на об'єкті заготпункту складає 92507грн.
З наведених обставин місцевий господарський суд зробив висновок,
що вартість виконаних будівельних робіт підлягає відшкодуванню
позивачу, як вартість невідокремлюваних поліпшень, зроблених
добросовісним набувачем. Втім, апеляційний господарський суд з
таким висновком не погодився, зазначивши, що будівля була
придбана не позивачем, а громадянином Куцином П. П. , а отже,
відсутні підстави вважати, що поліпшення виконані саме Громадою
Християн.
Колегія суддів господарського суду касаційної інстанції вважає
висновки господарського суду апеляційної інстанції такими, що
зроблені без комплексного аналізу доказів у справі з огляду на
наступне.
Відмовляючи в позові з підстав недоведеності обставин справи,
апеляційний суд надав комплексної оцінки проекту розташування
церкви, дозволу на виконання будівельних робіт, експертному
висновку та поясненням експерта стосовно призначення
відремонтованої споруди у системному взаємозв'язку з протоколом
Загальних зборів Громади Християн Віри Євангельської
П'ятидесятників. Також апеляційним судом не було визначено, на
якій підставі позивачем були проведені ремонтні роботи, а
відтак, чи правомірні його вимоги.
За таких обставин Вищий господарський суд позбавлений можливості
ухвалити рішення по суті спору, так як не всі обставини справи є
з'ясованими, а відтак, спір стосується не правозастосування, а
встановлення обставин справи, що не відноситься до компетенції
Вищого господарського суду України. Тому ухвалені у справі
судові акти підлягають скасуванню, а справа –направленню на
новий розгляд до місцевого господарського суду.
При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій
постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази,
дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити
законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи
суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно
перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами
матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому
повно відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9
–111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Громади Християн Віри Євангельської
П'ятидесятників задовольнити частково, рішення господарського
суду Закарпатської області від 24.03.05 та постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 06.07.05 у справі № 4/17
скасувати, справу № 4/17 направити на новий розгляд до
господарського суду Закарпатської області.
Головуючий - суддя Б. Грек
Судді Г. Жаботина
Л. Стратієнко