Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Муравйова О.В. –головуючого

Полянського А.Г.

Фролової Г.М.

за участю представників:

позивача Лопатишкіна С.Ю., дов. від 09.03.2006 року

відповідача не з’явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у

судовому засіданні Центральному районі м. Миколаєва

касаційну скаргу

на постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 11.04.2006 року

у справі № 18/2-716/1 господарського суду Миколаївської області

за позовом Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Миколаєві

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Самадха”

про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2006 року Центральна міжрайонна державна податкова інспекція у м. Миколаєві звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Самадха” про визнання недійсними установчих документів з дати реєстрації та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість з дня його видачі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що засновник Товариства з обмеженою відповідальністю “Самадха” Марченко А.В., який згідно установчих документів відповідача є його власником, не має ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності відповідача та про те, що відповідач не знаходиться за адресою державної реєстрації. Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статті 15, 18 Закону України “Про господарські товариства” (1576-12) , статтю 42 Господарського кодексу України (436-15) та статті 18, 26, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.02.2006 року (суддя: Моргуленко Т.Є.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 року (судді: Пироговський В.Т. –головуючий, Картере В.І., Лавренюк О.Т.) по справі № 18/2-716/1 господарського суду Миколаївської області, в прийнятті позовної заяви відмовлено на підставі пункту 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Мотивуючи судові рішення господарські суди, зокрема зазначають про те, що спори про визнання недійсними установчих документів господарських товариств, до складу засновників яких входять фізичні особи, не підлягають розгляду в господарському суді. Крім того, з посиланням на статті 1, 21 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) суд зазначає, що положення вказаних вище норм виключають можливість бути стороною господарського спору фізичних осіб за винятком тих випадків, коли така участь прямо передбачена законодавчими актами України. Не погоджуючиcь з постановою, Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 року по справі № 18/2-716/1 господарського суду Миколаївської області, в якій просить постанову та ухвалу у справі скасувати, а справу передати на розгляд до господарського суду Миколаївської області, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (509-12) , статті 21 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , статті 42 Господарського кодексу України (436-15) . Зокрема, заявник зазначає, що з висновком суду про те, що дана справа не підвідомча господарському суду, погодитися не можна.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування норм процесуального права при прийнятті постанови, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Як встановлено господарськими судами, предметом позову є визнання недійсними установчих документів товариства та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, засновниками якого є фізичні особи.

Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) даний спір господарському суду непідвідомчий.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Крім того, колегія зазначає, що з 01.09.2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України ( 2747-15).

Виходячи з положень пункту 1 статті 3 цього Кодексу (2747-15) , справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) в редакції Закону України від 06.10.2005р.

№ 2953-ІV, який набрав чинності 01.11.2005 року, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні загальні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що ухвала та постанова у справі винесені у відповідності з нормами процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 року у справі № 18/2-716/1 господарського суду Миколаївської області залишити без змін.