ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2005                                      Справа N 34/400

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                        Перепічая В.С. (головуючий),

                        Вовка І.В.,

                        Гончарука П. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну

скаргу   Товариства  з  обмеженою  відповідальністю “Лаура”   на

постанову   Дніпропетровського  апеляційного господарського суду

від   10.06.2005р.  та   на    рішення    господарського    суду

Дніпропетровської області від 22.04.2005р. у справі  за  позовом

Товариства  з обмеженою відповідальністю  “Лаура” до  Відкритого

акціонерного   товариства       “Енергопостачальна      компанія

“Дніпрообленерго”

про   стягнення сум

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали

справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на  неї,

суд

                       У С Т А Н О В И В:

У  вересні  2002р. ТОВ “Лаура” пред'явило в господарському  суді

позов  до ВАТ “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”  про

стягнення  суми основного боргу у розмірі 80 000  грн.,  збитків

від інфляції у сумі 10166,01 грн. та 3% річних у розмірі 2527,35

грн.,  посилаючись  на  неналежне  виконання  договору  поставки

№ 78/2000 від 29.02.2000р.

Позивач  неодноразово подавав до суду уточнення позовних  вимог,

останнім  з  яких  (вх. 15.03.2004р.) заявив до стягнення  60000

грн.  договірної вартості векселя № 65305299440133,  20000  грн.

заборгованості з розрахунків та 25125 грн. збитків від  інфляції

і річних за період з 01.12.2000р. по 01.02.2004р.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням  господарського  суду  Дніпропетровської  області   від

22.04.2005р. (суддя Примак С.А.), залишеним без змін  постановою

Дніпропетровського   апеляційного   господарського   суду    від

10.06.2005р.  (судді Головко В.Г. –головуючий,  Чоха  Л.В.,  Чус

О.В.), у позові було відмовлено.

У   касаційній  скарзі  позивач  простить  скасувати   постанову

Дніпропетровського   апеляційного   господарського   суду    від

10.06.2005р.  та  рішення господарського суду  Дніпропетровської

області  від  22.04.2005р. скасувати і і прийняти нове  рішення,

яким  задовольнити позовні вимоги щодо стягнення  з  відповідача

105125  грн., посилаючись на порушення судами норм матеріального

та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно  до  ст. ст. 161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06  ) (1540-06)
          (діяв  на

період  спірних правовідносин) зобов’язання повинні виконуватися

належним  чином  і в установлений строк відповідно  до  вказівок

закону,  акта  планування, договору,  а  при  відсутності  таких

вказівок –відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння  відмова від виконання зобов’язання і  одностороння

зміна  умов  договору  не допускається,  за  винятком  випадків,

передбачених законом.

Судом  у порядку виконання вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
        

встановлено,  що  позивачем не доведені  обставини,  передбачені

ст.  213  ЦК  УРСР  ( 1540-06 ) (1540-06)
        , не ставив останній  і  питання

повернення  спірного  векселя, заборгованість  в  сумі  65386,55

грн.,  визначена сторонами, була погашена відповідачем платіжним

дорученням № 2949 від 06.08.2001р.

З  огляду  ж  того,  що  за умов договору векселі  виступали  як

платіжні  документи,  а між сторонами не здійснювались  операції

відповідно   до  Положення  про  операції  банків  з  векселями,

затвердженого   постановою   Нацбанку   України   №   258    від

28.05.1999р.,  та  припису ст. 170 ЦК  УРСР  ( 1540-06  ) (1540-06)
        ,  мав

підстави  суд  прийти до висновку, що у спірних  правовідносинах

дисконт не міг мати місце.

Відповідає  матеріалам справи і висновок  суду  про  відсутність

підстав  для  застосування  до правовідносин,  які  виникли  між

сторонами, і положень ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        .

Встановленим   дійсним  обставинам  суд  дав  належне   юридичне

обґрунтування і вирішив спір відповідно до вимог закону.

Підставно  з  таким  вирішенням спору  погодився  і  суд  другої

інстанції.

Доводи   касаційної   скарги   не  спростовують   законності   і

обґрунтованості ухвалених судових рішень.

Керуючись  ст.ст.  111-5, 111-7, 111-9 -  111-12  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський

суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Лаура”

залишити   без   задоволення,  а  постанову   Дніпропетровського

апеляційного  господарського суду від  10.06.2005р.  на  рішення

господарського  суду Дніпропетровської області від  22.04.2005р.

без змін.

Головуючий  В.Перепічай

С у д д і   І.Вовк

            П. Гончарук