ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2005 Справа N 21/256-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Мележик Н.І., Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь”
судовому засіданні в
м. Києві касаційну скаргу
та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 05.05.2005 року
у справі № 21/256-04
за позовом ТОВ “Керченський стрілочний завод”
до державного підприємства “Придніпровська
залізниця”,
ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь”
Про стягнення 14651,59 грн.,
за участю представників:
позивача - не з’явились,
відповідачів
державного підприємства - не з’явились,
“Придніпровська залізниця”
ВАТ “Металургійний - Калабухова С.В.,
комбінат “Азовсталь”
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
19.01.2005 року у справі № 21/256-04 (суддя Алмазова І.В.) в
задоволенні позовних вимог ТОВ “Керченський стрілочний завод” до
державного підприємства “Придніпровська залізниця” та ВАТ
“Металургійний комбінат “Азовсталь” про стягнення 14651,59 грн.
шкоди відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 05.05.2005 року (судді: Лисенко О.М., Головко В.Г., Чоха
Л.В.) рішення господарського суду скасоване, позовні вимоги
задоволені: стягнуто з ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь”
на користь ТОВ “Керченський стрілочний завод” збитки у розмірі
14651,59 грн., витрати по сплаті державного мита за перегляд
справи по апеляційній скарзі та витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу. В позові до державного
підприємства “Придніпровська залізниця” відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції ВАТ
“Металургійний комбінат “Азовсталь” звернулося до Вищого
господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 05.05.2005 року скасувати, рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 19.01.2005 року у справі
№ 21/256-04 залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог
скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції
неправильно застосовані норми матеріального права та порушені
норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконного
судового акту.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши
пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судом першої інстанції норм
матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає,
що рішення або постанова господарського суду прийняті з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Матеріали справи свідчать про те, що суд апеляційної інстанції в
порядку ст. ст. 43, 47, 43, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
повно та
об’єктивно розглянув в судовому процесі обставини справи в їх
сукупності, дослідив докази, якими сторони обґрунтовують свої
вимоги і заперечення, зокрема: залізничну накладну № 50625343,
згідно якої 15.05.2004 року на адресу позивача надійшов вантаж у
вагоні № 68407576 з рейковими накладками, вантажовідправником
якого є ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь”; рахунок-фактуру
№ 387 від 05.05.2004 року, що свідчить про оплату позивачем
отриманого товару; скаргу від 15.05.2004 року на відмову
перевізника від складання комерційного акту; відповідь
начальника Кримської дирекції залізничних перевезень від
16.05.2004 року про правомірність такої відмови у зв’язку із
надходженням вагону у непошкодженому стані; акт про приймання
продукції по кількості № 33 від 16.05.2004 року та інші.
При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що на станції призначення залізниця 15.05.2004 року видала
вантаж вантажоодержувачу –ТОВ “Керченський стрілочний завод”
згідно ст. 52 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
(далі –
Статут ( 457-98-п ) (457-98-п)
) без перевірки його кількості і стану.
У подальшому, при прийманні вантажу була виявлена недостача
вантажу в кількості 5340 кг, про що були складені акт приймання
продукції по кількості № 33 від 16.05.2004 року та акт
експертизи № ВК-102 від 16.05.2004 року.
Як зазначено в названих актах, приймання продукції здійснювалось
згідно Інструкції про порядок приймання продукції
виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання
по кількості № П-6 ( va006400-65 ) (va006400-65)
і як встановлено судом
апеляційної інстанцій приймання продукції по кількості відбулося
з дотриманням вимог передбачених зазначеною інструкцією.
Згідно з ч. 5 статті 306 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
загальні умови перевезення вантажів, а також особливі
умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин,
зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших
небезпечних речовин тощо) визначаються цим кодексом і виданими
відповідно до нього транспортними кодексами.
Відповідно до статті 105 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири,
транспортні, експедиторські і посередницькі організації та
особи, які виступають від імені вантажовідправника і
вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за
перевезення у межах і розмірах, передбачених цим статутом та
окремими договорами.
Згідно статті 224 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
учасник господарських відносин, який порушив господарське
зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення
господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим
збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Враховуючи наведені вимоги закону, а також той факт, що вагон із
вантажем прибув у непошкодженому стані, доступу до вантажу при
перевезенні не було, господарський суд апеляційної інстанції
дійшов обґрунтованого висновку про покладення відповідальності
на ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь”.
Враховуючи наведене, судова колегія прийшла до висновку про
правомірність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, яка
відповідає положенням ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду
України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями.
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не
знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для її
зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь”
залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 05.05.2005 року у справі № 21/256-04 залишити без змін.
Головуючий, суддя С.Щотка
С у д д і Н.Мележик
О.Подоляк