ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2005 Справа N 17/46д
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Мележик Н.І., Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому Запорізької обласної федерації
судовому засіданні в більярдного спорту
м. Києві касаційну скаргу
на рішення господарського суду Запорізької області
від 24.03.2005 року
та постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 01.06.2005 року
у справі № 17/46д
за позовом першого заступника прокурора Запорізької
області в інтересах держави
–Міністерства транспорту України в особі
державного підприємства “Придніпровська
залізниця”
до Запорізької обласної федерації
більярдного спорту (далі - Федерація)
приватного підприємства “Дайден” (далі -
Підприємство)
Про визнання недійсним договору про співпрацю
за участю представників:
позивача - Мамонт Т.Л.,
відповідачів:
Запорізької обласної - не з’явились,
федерації
більярдного спорту - не з’явились,
приватного підприємства
“Дайден” - Савицька О.В.,
прокуратури
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.03.2005
року у справі № 17/46д (суддя Шевченко Т.М.) залишеним без змін
постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
01.06.2005 року (судді: Мірошниченко М.В., Кричмаржевський В.А.,
Мойсеєнко Т.В.) позовні вимоги прокурора до Запорізької обласної
федерації більярдного спорту та приватного підприємства “Дайден”
про визнання недійсним договору про співпрацю від 03.03.2002
року укладеного між відповідачами задоволено: визнано недійсним
на майбутнє договір про співпрацю від 03.03.2002 року укладений
між Федерацією та Підприємством, стягнуто з відповідачів в дохід
державного бюджету витрати по сплаті державного мита та витрати
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням та постановою господарських судів
першої та апеляційної інстанцій Запорізька обласна федерація
більярдного спорту звернулась до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить рішення
господарського суду Запорізької області від 24.03.2005 року та
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
01.06.2005 року у справі № 17/46д скасувати та прийняти нове
рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В
обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
місцевим та апеляційним господарськими судами неправильно
застосовані норми матеріального права та порушені норми
процесуального права, що призвело до прийняття незаконних
рішення та постанови.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши
пояснення представника позивача та прокуратури, перевіривши
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення,
дослідивши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального
права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково, виходячи з наступного.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
від 29.12.76 р. № 11 із змінами,
внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 р. № 4 від 25.12.92
р. № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги
процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,
вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх
відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини,
або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом
обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і
відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна
частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші
нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено
права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду
стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні
висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин
викладених у його мотивувальній частині, та відповідати
застосованим до спірних відносин нормам права.
Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова господарських
судів зазначеним вимогам не відповідають, з наступних підстав.
Пунктом 2 ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
на
прокуратуру України покладається представництво інтересів
громадянина або держави в суді у випадках, визначених
законом. Відповідно до ст. 361 Закону України “Про прокуратуру”
( 1789-12 ) (1789-12)
підставою представництва в суді держави є наявність
порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших
державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності)
фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними
і державою.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх
заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах
держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому
саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує
необхідність їх захисту(ч. 2 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 р. (далі
–рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному
конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на
законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме
відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших
інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх
захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси
держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися
зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та
організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою
державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати
свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності
приватних підприємств, товариств. Пунктом 2 резолютивної частини
рішення КСУ визначено, що під поняттям “орган, уповноважений
державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”,
зазначених в ч. 2 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, треба розуміти
орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який
законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.
В пункті 5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що
орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у
спірних відносинах, фактично є позивачем у справі, порушених за
позовною заявою прокурора і на підставі ч. 1 ст. 2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
є стороною в арбітражному процесі, цей орган
здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Тобто, прокурор може бути представником сторони у справі тільки
у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади
або орган місцевого самоврядування, наділені повноваженнями
виконавчої влади.
Заявляючи позов про визнання недійсним договору про співпрацю в
інтересах державного підприємства “Придніпровська залізниця”
перший заступник прокурора Запорізької області необґрунтовано
визначив Міністерство транспорту України, як орган,
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних
відносинах, оскільки суб’єктами вказаних спірних правовідносин є
державне підприємство “Придніпрвська залізниця”, Запорізька
обласна федерація більярдного спорту та приватна фірма “Дайден”.
Державне підприємство “Придніпровська залізниця” є самостійним
господарюючим суб'єктом, управління господарською діяльністю
здійснює через свої органи та посадові особи (ст. 122 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
) і не є органом державної влади чи органом місцевого
самоврядування.
Таким чином, першим заступником прокурора Запорізької області
пред'явлено позов не в інтересах держави, а в інтересах
самостійного суб'єкта господарської діяльності.
Водночас, апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний
перегляд, зазначене не врахував, допущену місцевим господарським
судом помилку не виправив.
Відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду або
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, незаконні судові рішення підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції зі стадії порушення справи у господарському суді.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Запорізької обласної федерації більярдного
спорту задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2005
року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 01.06.2005 року у справі № 17/46д скасувати, справу передати
на новий розгляд господарському суду Запорізької області зі
стадії порушення справи у господарському суді.
Головуючий, суддя С.Щотка
С у д д і Н.Мележик
О.Подоляк