ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2005 Справа N 08/43-05
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому Державного підприємства “Завод ім.
судовому засіданні касаційну В.О. Малишева”, м. Харків
скаргу
на постанову від 28.07.2005
Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № 08/43-05
господарського суду Харківської області
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “ Партнер”, м.
Харків
до Державного підприємства “Завод ім.
Малишева”, м. Харків
Про спонукання до виконання зобов’язань в натурі
за участю представників сторін:
від позивача – Почуев В.А.
від відповідача – Куделко І. М.
В С Т А Н О В И В:
До винесення рішення позивач надав змінену позовну заяву про
відшкодування збитків та правової допомоги, просить стягнути з
відповідача 1 048 т неотриманого металобрухту з розрахунку 500
грн./тона –524 000,00 грн., витрати на отримання довідки про
ринкову вартість металобрухту в сумі 30 грн., витрати на
отримання правової допомоги в сумі 6 300,00 грн., а також
стягнути судові витрати.
Рішенням господарського суду Харківської області від 19.05.2005
частково задоволено позов Товариства з обмеженою
відповідальністю “Партнер” до Державного підприємства “Завод
ім. Малишева” про спонукання до виконання зобов'язань в натурі,
а саме відвантажити позивачу відповідно до договору №
339/22М-289 дп від 02.02.2001 1 048 т металобрухту на суму 62
880,00 грн., штраф та судові витрати. Стягнуто з відповідача на
корить позивача 62 880,00 грн. збитків, 628,80 грн. витрат по
сплаті державного мита, та 118,00 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій
частині позову відмовлено. В частині забезпечення позову шляхом
накладення арешту на грошові кошти відповідача відмовлено.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст. 526
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та
вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства,
а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв
ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивач, зазначає суд, свої договірні зобов'язання виконав,
передав відповідачеві генератор вартістю 81 300 грн., але
відповідач свої зобов'язання виконав частково, відпустив
позивачу металобрухт на суму 46 427,20 грн.
Позивачем не надано доказів понесення ним збитків у розмірі
461 120 грн., а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають
задоволенню.
Віднесення витрат на отримання правової допомоги до збитків
суперечить ст. 612 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
оскільки такі витрати не мають обов’язкового характеру і факт їх
наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з
фактом несвоєчасного відпуску металобрухту.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
28.07.2005 рішення господарського суду від 10.05.2005 в частині
стягнення 62 880,00 грн. збитків залишено без змін. В іншій
частині рішення скасовано, та прийнято нове, яким стягнуто з
відповідача на користь позивача 467 450,00 грн. збитків, 4
674,50 грн. витрат по сплаті держмита за звернення до суду
першої інстанції з позовною заявою, 2 651,65 грн. витрат за
подання апеляційної скарги.
Обґрунтовуючи постанову апеляційний суд посилається на те, що
приймаючи оскаржуване рішення господарський суд Харківської
області в частині відмови в задоволенні позову про стягнення
збитків не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства, а
саме ст.ст. 32, 34, 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, п. 7 ст. 180
ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ст.ст. 203, 612, п. 3 ст. 623 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Зокрема, згідно п. 3 ст. 623 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
збитки визначаються з урахуванням ринкових цін і суд
може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до
уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Помилковим є рішення суду першої інстанції про відмову в
задоволенні позову щодо стягнення витрат на отримання правової
допомоги, оскільки ці витрати нерозривно пов'язані відповідно до
ч. 1 п. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
з
наданням виключно правової допомоги для відновлення порушеного
права.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду скаржник просить її
скасувати посилаючись на те, що при винесенні постанови
апеляційним судом порушено норми матеріального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 530
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання, строк
(термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка
неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідач здійснював планування виконання договору, саме з
огляду на умови договору, виходячи з того, що протягом строку
дії договору позивачем буде виконано його зобов'язання по
порізці та підготовці металолому, який і буде поставлений
позивачу.
Крім того, витрати на отримання правової допомоги не можна
віднести до витрат, оскільки такі витрати не мають обов’язкового
характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у
необхідному причинному зв'язку з фактом несвоєчасного відпуску
металобрухту.
Відповідно до ст. 44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
до судових витрат
відносяться також витрати на сплату послуг адвоката.
Представник, який представляв інтереси відповідача у
господарському суді на є адвокатом, а тому витрати на отримання
правової допомоги не можна віднести до судових витрат.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Партнер” та
Державним підприємством “Завод ім. В.О. Малишева” 02.02.2001
укладено договір № 339/22М-289 дп з урахуванням додаткової
угоди № 1 від 24.04.2001 відповідно до умов якого відповідач
поставляє позивачу 1 500 т. негабаритного металобрухту-шаботів
по ціні 60 грн. за 1 т. за загальну суму 81 300,00 грн. при
умові оплати в бартерній формі шляхом поставки генератора
ГП311БМУ2 в кількості 1 одиниці за ціною 81 300,00 грн.
Термін дії договору встановлено до 31.12.2001р.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено
матеріалами справи, що позивач свої договірні зобов'язання
виконав належним чином, поставив відповідачу генератор
ГП311БМУ2, що підтверджується відповідними доказами.
В свою чергу відповідач свої зобов'язання виконав частково,
відпустив позивачу 307,12 т шаботів на суму 18 427,20 грн.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, або
визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати
виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач звернувся до
відповідача з вимогою про виконання зобов'язання, поставки 1 048
т негабаритного металобрухту (шаботи).
Відповідач, частково виконавши договірне зобов'язання, в 2001 р.
припинив виконання зобов'язання з підстав відсутності зазначеної
продукції.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив
до виконання зобов'язання або не виконав його у строк,
встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення
боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора,
він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати
відшкодування збитків.
Пунктом 3 статті 623 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що
збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, суд може
задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги
ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Посилання скаржника на те, що він здійснював планування
виконання договору, саме з огляду на умови договору, виходячи з
того, що протягом строку дії договору позивачем буде виконано
його зобов'язання по порізці та підготовці металолому, який і
буде поставлений позивачу перевірено судом апеляційної інстанції
та відхилено, як необґрунтоване, а тому додаткова оцінка цих
обставин, відповідно до ч. 2 ст. 111-7 не відноситься до
юрисдикції касаційної інстанції.
Колегія суддів вважає, що апеляційний суд повно та всебічно
з’ясував всі фактичні обставини справи і цим обставинам надав
правильну юридичну оцінку.
В уточненні до позовної заяви Товариство з обмеженою
відповідальністю “Партнер” крім заборгованості просить стягнути
відповідно до положень ст. 612 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
витрати на отримання правової допомоги в розмірі 6
300 грн.
Склад судових витрат визначено статтею 44 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. В контексті цієї
норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи
підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені
адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата
підтверджується відповідними документами.
Вказана стаття передбачає відшкодування сум в якості судових
витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише
адвокатом, а не будь-яким представником.
В даній справі інтереси позивача представляв суб’єкт
підприємницької діяльності –фізична особа Почуєв В.А., який не є
адвокатом.
Сума витрат на отримання правової допомоги в даній справі не
може бути віднесена до складу судових витрат у розумінні статті
44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Віднесення позивачем витрат на
отримання правової допомоги суперечить закону, зокрема
положенням ст. 623 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
оскільки такі витрати не мають обов’язкового характеру і факт їх
наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з
оспорюваними збитками.
Зважаючи на викладене, постанова апеляційної інстанції в частині
стягнення витрат на отримання правової допомоги у сумі 6 300
грн. підлягає скасуванню, в іншій частині залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
28.07.2005 скасувати в частині стягнення витрат на юридичні
послуги в сумі 6 300 грн., в іншій частині постанову залишити
без змін.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська