ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2005 Справа N 7/152
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. – головуючий,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Приватного підприємства “Юлота” на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
28.07.2005 року у справі № 7/152 Господарського суду
Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Науково-виробничої впроваджувальної фірми
“Роботметалургінвест”, м. Дніпропетровськ, до Приватного
підприємства “Юлота”, м. Дніпропетровськ,
про стягнення безпідставно отриманих 29 000 грн. 00 коп.
за участю представника ТОВ НВВФ “Роботметалургінвест” –Слюнькова
Д.Ю. (дов. № 2/05 від 01.03.2005 р.),
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2005 року позивач –ТОВ НВВФ “Роботметалургінвест”
звернувся до господарського суду з позовом до ПП “Юлота” про
стягнення 29 000 грн.
Вказував, що між позивачем та відповідачем планувалось укладення
договору № 2412 від 24.12.2003 р. на реконструкцію споруд, на
виконання якого платіжними дорученнями № 1864 від 29.12.2003 р.
та № 487 від 09.04.2004 р. ним, позивачем, було перераховано 29
000 грн.
Посилаючись на невиконання відповідачем робіт по реконструкції,
просив стягнути з відповідача 29 000 грн. безпідставно отриманих
коштів.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
11.05.2005 року (суддя: Коваль Л.А.) позов задоволено.
Постановлено стягнути з Приватного підприємства “Юлота” на
користь ТОВ НВВФ “Роботметалургінвест” безпідставно отримані
кошти в сумі 29 000 грн., 290 грн. витрат на сплату державного
мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Рішення мотивоване посиланням на ст. 1212 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
щодо виникнення зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням
майна без достатньої правової підстави.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 28.07.2005 року (колегія у складі суддів: Повловського
П. П. –головуючого, Чус О.В., Логвиненка А.О.) рішення
Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2005
року залишене без змін.
У касаційній скарзі ПП “Юлота” просить скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
28.07.2005 р., посилаючись на порушення судом норм матеріального
та процесуального права, зокрема ст. 1212 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи
та на підставі встановлених в ній фактичних обставин справи,
проаналізувавши правильність застосування апеляційним
господарським судом норм матеріального і процесуального права,
суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до Роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у п.п. 1, 6 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за
їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні
відносини, або виходячи із загальних засад законодавства
України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими у судовому засіданні.
Рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції
відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на
всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій сторони
мали намір 24.12.2003 р. укласти угоду 2412 на виконання робіт
по реконструкції будівлі.
Позивач платіжними дорученнями № 1864 від 29.12.2003 р., № 487
від 09.04.2004 р. перерахував відповідачу кошти у загальній сумі
29 000 грн., в призначеннях платежів вказано: “передплата за
реконструкцію будівлі по договору 2412 від 24.12.2003 р.
(а.с. 5).
Висновок суду першої інстанції про виникнення у відповідача
зобов’язання щодо повернення безпідставно набутого майна
відповідає вимогам ст. 1212 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки
зазначені правовідносини виникають з моменту безпідставного
збагачення набувача незалежно від того, знав він чи міг знати
про безпідставність набуття майна.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
особа, яка набула
майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи
(потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно
набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа
зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно
було набуте, згодом відпала.
Відповідач при розгляді справи не довів відповідно до вимог
ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
обставин на які він посилався як
на підставу своїх заперечень, а саме що відносини між сторонами
виникли на підставі договору № 5/05 від 05.05.2003 р.
З огляду на викладене, висновки апеляційного суду про залишення
без змін рішення місцевого суду щодо задоволення позовних вимог
ТОВ НВВФ “Роботметалургінвест” є правильними, відповідними до
вимог закону, матеріалів та обставин справи.
Посилання касаційної скарги на договір № 5/05 від 05.05.2003 р.
не приймається до уваги, оскільки судами попередніх інстанцій
правильно встановлено, що зазначені кошти були перераховані як
попередня оплата на виконання робіт по договору 2412 від
24.12.2003 р., тому посилання на ці обставини є
необґрунтованими.
Враховуючи, що у відповідності зі ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція, якою є Вищий господарський суд
України, не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази,
доводи касаційної скарги, які стосуються оцінки доказів слід
залишити поза увагою.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що постанова апеляційної інстанції є
обґрунтованою та відповідає законодавству України, доводи
касаційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а
тому судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає
підстав для зміни чи скасування постанови Дніпропетровського
апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного підприємства “Юлота” залишити без
задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 28.07.2005 року у справі № 7/152 залишити без змін.
Головуючий: Невдашенко Л.П.
Судді: Михайлюк М. В.
Дунаєвська Н.Г.