ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2005 Справа N 6/67-38.1
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Щотки С.О.
суддів: Подоляк О.А., Мележик Н.І.(доповідач),
розглянувши у відкритому Спеціалізованого державного підприємства
судовому засіданні “Укрспец’юст” та відділу державної
касаційні скарги виконавчої служби Луцького міського
управління юстиції
на рішення господарського суду Волинської області
від 05.04.2005р.
та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 01-08.06.2005р.
у справі № 6/67-38.1
за позовом Акціонерно-комерційного банку
соціального розвитку “Укрсоцбанк”
до Відділу державної виконавчої служби
Луцького міського управління юстиції
та Спеціалізованого державного підприємства
“Укрспец’юст”
треті особи ВДК у м. Луцьку
УДК у Волинській області
про стягнення 16 435,32 грн.
за участю представників:
позивача –Кисельов М.Є.,
відповідача 1 –не
з’явилися,
відповідача 2 –Мегей
Г.Г.,
третьої особи 1 –не
з’явилися,
третьої особи 2 –не
з’явилися,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2004р. акціонерний комерційний банк соціального
розвитку “Укрсоцбанк” звернувся до господарського суду
Волинської області з позовною заявою про стягнення коштів з
відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління
юстиції та спеціалізованого державного підприємства
“Укрспец’юст” Міністерства юстиції України.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на
неправомірність дій відповідачів в частині розподілу коштів,
виручених в результаті реалізації заставленого майна СП
“Прометей-92” згідно кредитної угоди № 36 від 05.11.1997р. та
договору застави (іпотеки) за № 3467 від 05.11.1997р.
Рішенням господарського суду Волинської області від 05.04.2005р.
(суддя Пахолюк В.А.), залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 01-08.06.2005р. (судді
Краєвська М.В., Дух Я.В., Зданкевич З.І.) позов задоволено
повністю. З відділу державної виконавчої служби Луцького
міського управління юстиції на користь Волинської обласної філії
АКБ “Укрсоцбанк” стягнуто кошти в сумі 8 964,72 грн., 89,65 грн.
- в повернення витрат по оплаті державного мита та 64,36 грн. -
в повернення витрат по сплаті послуг за інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу. З спеціалізованого державного
управління “Укрспец’юст” на користь Волинської обласної філії
АКБ “Укрсоцбанк” стягнуто кошти в сумі 7 470,60 грн., 74,71 грн.
- в повернення витрат по оплаті державного мита та 53,64 грн. -
в повернення витрат по сплаті послуг за інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вказаними судовими актами, Спеціалізоване
державне підприємство “Укрспец’юст” та відділ державної
виконавчої служби Луцького міського управління юстиції
звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними
скаргами, в яких просять рішення і постанову суду апеляційної
інстанції скасувати, та постановити нове рішення про відмову в
позові.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши
пояснення представників позивача та відповідача 2, перевіривши
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення,
дослідивши правильність застосування господарськими судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, вважає, що касаційні скарги підлягають
частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
від 29.12.76 № 11 із змінами, внесеними
постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення
є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на
підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з
загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна
частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а
також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші
докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення
повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти
матеріального права, на підставі яких визначено права і
обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду
стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні
висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних
обставин, викладених у його мотивувальній частині, та
відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.
Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова зазначеним вимогам
не відповідають.
Так, судом апеляційної інстанції зроблено висновок про те, що
відповідачем –1 неправомірно перераховані до державного бюджету
кошти від стягнення виконавчого збору та виплачена комісійна
винагорода за реалізацію заставленого майна СДП “Укрспецюст”.
Однак, такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим
виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами, 05.11.1997р. між АКБ
“Укрсоцбанк”, від імені якого діє Волинська філія, та СП
“Прометей-92” була укладена кредитна угода № 36, відповідно до
умов якої банк надав позичальнику кредит на суму 100 000 грн.
строком на три роки. На виконання зобов’язання між СП
“Прометей-92” та АКБ “Укрсоцбанк”, від імені якого діє Волинська
філія, укладено договір застави (іпотеки) № 3467 від
05.11.1997р. незавершеного будівництва бази СП “Прометей-92”.
Відповідно до додаткової угоди до договору застави (іпотеки)
майно застави сторонами оцінено на суму 150 000 грн.
У зв’язку з невиконанням позичальником зобов’язань за кредитним
договором у частині повернення коштів 15.03.2001р. на договорі
застави (іпотеки) № 3467 нотаріусом вчинено виконавчий напис
№ 1095 на суму 103352,59 грн., який передано на виконання до
відділу ДВС Луцького міського управління юстиції.
22.03.2001р. відповідачем –1 відкрито виконавче провадження по
виконанню виконавчого напису № 1095 від 15.09.2001р., а
23.03.2001р. накладено арешт на предмет застави (незавершене
будівництво бази).
На стягнення новоутвореної заборгованості вчинено ще три
виконавчих написи від 25.04.2002р. № 1399 на суму 55 733,57
грн., від 25.11.2002р. № 3380 на суму 35 586,03 грн., від
17.04.2003р. № 1166 на суму 24 586, 37 грн.
23.06.2003р. Волинською філією СДП “Укрспец’юст” проведено
аукціон з продажу незавершеного будівництва бази СП
“Прометей-92”, на якому воно було продано Кабак О.О. за
стартовою ціною 186 765 грн.
Оскільки на момент продажу заставленого майна у відділі ДВС
Луцького МУЮ на виконанні знаходилось чотири виконавчі написи
нотаріуса на стягнення з боржника на користь банку суми в
розмірі 219 258,83 грн., то 24.06.2003р. Волинська обласна філія
АКБ “Укрсоцбанку” звернулася до заступника начальника ВДВС
Луцького МУЮ з клопотанням про перерахування їй всієї суми
коштів, виручених від продажу предмета застави. Листом від
11.07.2003р. № 22754 ВДВС Луцького МУЮ повідомив, що на користь
Волинської обласної філії АКБ “Укрсоцбанку” буде перераховано
лише 150 000 грн., а залишок суми - розподілений між іншими
стягувачами.
Не погодившись з таким рішенням, 14.07.2003р. банк звернувся до
Луцького міського суду зі скаргою на дії ВДВС Луцького МУЮ.
Рішенням Луцького міського суду від 17.07.2003р. визнано
неправомірною відмову заступника начальника ВДВС Луцького МУЮ в
перерахуванні всіх коштів, отриманих від продажу незавершеного
будівництва бази СП “Прометей-92” та зобов’язано останнього
перерахувати на користь банку 179 294,04 грн.
З присудженої до перерахування суми 18.07.2003р. ВДВС Луцького
МУЮ перерахував лише 170 329,68 грн., спрямувавши 8 964,72 грн.
на сплату виконавчого збору. Крім цього з суми продажу СПД
“Укрспец’юст” утримало 7470,06 грн. (4%) комісійної винагороди.
Статтею 19 Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
передбачено,
що банк має право вимагати задоволення своїх вимог за рахунок
заставленого майна, включаючи проценти за наданий кредит,
відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, а у
випадках, передбачених договором, також неустойку. Крім того, за
рахунок заставленого майна відшкодовуються витрати банку по
утриманню цього майна та інші витрати пов’язані зі здійсненням
забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором
застави.
Вирішуючи зазначений спір, судами першої та апеляційної
інстанцій не в повному обсязі з’ясовані обставини справи щодо
характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами та
належним чином не з’ясовано предмету позову.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що правовою підставою
вимоги щодо стягнення 16435,32 грн. є неналежне виконання
відповідачем-1 рішення Луцького міського суду від 17.07.2003р.,
яким зобов’язано ВДВС Луцького МУЮ перерахувати на користь
позивача 179294,4 грн.
Разом з тим, відповідач –1 вказане рішення суду виконав частково
та перерахував позивачу 170329,68 грн., тобто, виконуючи
зазначене рішення суду, відповідачем недоплачена сума
8964,72грн. Проте, не з’ясовуючи правової природи решти суми,
господарський суд першої інстанції прийшов до висновку про
стягнення на користь позивача 16435,32грн.
Не з’ясування відповідних обставин, судові інстанції
припустилися порушення вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного й об’єктивного розгляду в судовому
процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до вимог ст. 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підставами для скасування або зміни
рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або
постанови апеляційного господарського суду є порушення або
неправильне застосування норм матеріального чи процесуального
права.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що
при прийнятті постанови у даній справі, суд апеляційної
інстанцій не повно з’ясував обставини справи та невірно
застосував норми матеріального та процесуального права, що
призвело до прийняття необґрунтованого судового акту.
Враховуючи вимоги ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно
до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, рішення та постанова, прийняті у даній
справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий
розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене,
всебічно, повно, об’єктивно з’ясувати всі обставини справи,
надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення
для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального
права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір
відповідно до вимог закону.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги Спеціалізованого державного підприємства
“Укрспец’юст” та відділу державної виконавчої служби Луцького
міського управління юстиції задовольнити частково.
Рішення господарського суду Волинської області від 05.04.2005р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
01-08.06.2005р. у справі № 6/67-38.1 скасувати, справу направити
на новий розгляд до господарського суду Волинської області.
Головуючий, суддя С. Щотка
Судді: Н. Мележик
О.Подоляк