ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2005 Справа N 5/249
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. - головуючий,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма
„Колос” на постанову Луганського апеляційного господарського
суду від 16.08.2005 року у справі 5/249 Господарського суду
Луганської області за позовом Луганського міжрайонного
управління водного господарства до Товариства з обмеженою
відповідальністю “Агрофірма “Колос”
про стягнення 30 527 грн. 15 коп. ,
за участю представника Луганського міжрайонного управління
водного господарства –Грицюка В.В. (дов. 574 від 03.11.2005 р.),
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2005 року позивач –Луганське міжрайонне управління
водного господарства пред’явив у господарському суді позов до
відповідача –ТОВ “Агрофірма “Колос” про стягнення 30 527 грн. 15
коп. : 26 545 грн. 00 коп. боргу, 3 982 грн. 00 коп. інфляційних
нарахувань.
Вказував, що між ним та відповідачем був укладений договір про
постачання води для сільськогосподарських потреб № 17 від
30.05.2000 року, відповідно до п. 3.3. якого відповідач
зобов’язується сплатити за виконану ним роботу протягом п’яти
банківських днів.
Посилаючись на невиконання відповідачем зобов’язання щодо
своєчасного розрахунку за поставлену ним в період з.06.по
вересень 2000 року воду на суму 26 545 грн., позивач просив
задовольнити його вимоги.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 23.06.2005
року (суддя Бойченко К.І.) позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача борг в
сумі 26 545 грн. 00 коп. , витрати на сплату держмита в сумі 265
грн. 00 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу в сумі 102 грн. 61 коп. В решті позовних вимог
провадження у справі припинено.
Рішення мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов
договору щодо внесення передоплати на виконання передбачених
договором робіт на умовах та в строки, передбачені п. 3.1
договору та здійснення позивачем постачання води відповідачеві в
період з.06.по вересень 2000 року на суму 26 545 грн.
Припиняючи провадження у решті позовних вимог щодо стягнення
інфляційних нарахувань в сумі 3 982 грн. 00 коп. , суд керувався
п. 4 ст. 80 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
та заявою № 353 від 23.06.05 про
часткову відмову від позову.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
16.08.2005 року (колегія суддів у складі: головуючого –Лазненка
Л.Л., Бородіної Л.І., Якушенко Р.Є.) рішення місцевого
господарського суду залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати повністю
постанову апеляційного господарського суду, як прийняту з
порушенням норм матеріального та процесуального права, та
прийняти нове рішення про відмову в позову у зв’язку з пропуском
позивачем строку позовної давності на звернення до суду за
захистом порушеного права, що сплинув у 2003 році.
Заслухавши доповідача, представника позивача, перевіривши
правильність застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого
господарського суду дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково, а постановлені у справі рішення
та постанова –до скасування з передачею справи на новий судовий
розгляд, з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п. 1 Постанови від 29.12. 1976 року № 11 „Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосування до даних
правовідносин.
Постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого
суду не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються
на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому
процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судами,
спірні відносини виникли з договору про постачання води для
сільськогосподарських потреб № 17 від 30.05.2000 року, згідно
п. 2.8 умов якого позивач зобов’язується постачати відповідачу
воду для поливу сільськогосподарських культур, за умови
виконання замовником зобов’язання, передбаченого пунктом 3.1.
щодо здійснення попередньої 100% сплати кожного місяця
замовленого об’єму зрошувальної води за погодженою між сторонами
калькуляцією. Умови розрахунків за поставлену воду договором не
встановлені.
Частково задовольняючи вимоги позивача, місцевий господарський
суд виходив з того, що позивач за відсутності попередньої оплати
та на виконання умов договору по актах здачі-приймання води у
2000 році здійснив постачання води відповідачеві на суму 26 545
грн., відповідач визнав надіслану позивачем претензію від
13.05.2002 року, внаслідок чого у відповідача виникло
зобов”язання по сплаті вартості фактично отриманої води.
Проте, погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки
суд дійшов них без повного та всебічного з”ясування всіх
суттєвих обставин справи щодо отримання позивачем встановлених
ст. 71 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
строку позовної давності на
звернення до суду за захистом порушених прав.
Так, заперечуючи проти позову відповідач стверджував, що право
на звернення до суду з даним позовом виникло у позивача після
складення ними актів приймання –передачі води у 2000 році.
Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
загальний строк для
захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна
давність), встановлюється в три роки.
Задовольняючи вимоги позивача місцевий господарський суд виходив
з того, що оскільки умовами договору № 17 від 30.05.2000 року не
передбачено порядку здійснення розрахунку за поставлену воду,
право на позов виникло у позивача після збігу семиденного
терміну, встановлено ст. 165 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, з дня
пред”явлення ним претензії від 13.05.2002 року до відповідача
про погашення боргу.
Ці висновки не відповідають вимогам ст. 76 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
якою встановлено, що перебіг строку позовної давності
починається з дня виникнення права на позов.
Закінчення перебігу строку позовної давності передбачено статтею
80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
в якості підстави до відмови в позові.
Обставини щодо причин пропуску строку позовної давності та
наявності підстав до поновлення цього строку судами не
досліджувалися.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу, в порушення вимог
ст. 104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
помилок місцевого суду не
виправив, і залишаючи це рішення без змін, виклав у своїй
постанові припущення та суперечливі висновки щодо визнаня
відповідачем претензії про сплату коштів та початку перебігу
строку позовної давності на звернення позивача до суду за
захистом порушених прав та вважав таким днем, - день
пред”явлення претензії до відповідача про сплату коштів за
поставлену воду.
При вирішенні спору, суди попередніх інстанцій не перевірили
обставин щодо дотримання позивачем строку позовної даності на
звернення до суду за захистом порушених прав, внаслідок чого
постановлені у справі рішення та постанову не можна вважати
обгрунтованими відповідно до вимог закону.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за
правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи
та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не
відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають до
скасування, а справа –передачі на новий розгляд до місцевого
господарського суду.
При новому розгляді справи суду належить врахувати наведене,
повно та всебічно з”ясувати всі суттєві обставини справи,
встановити дійсні права та обов”язки сторін, надати належну
оцінку зібраним доказам та постановити законне й обгрунтоване
рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111 10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
„Агрофірма “Колос” задовольнити частково.
Постанову Луганського апеляційного суду від 16.08.2005 року та
рішенням Господарського суду Луганської області від 23.06.2005
року у справі № 5/249 скасувати.
Справу № 5/249 передати на новий судовий розгляд до
Господарського суду Луганської області в іншому складі.
Головуючий: Невдашенко Л.П.
Судді: Михайлюк М. В.
Дунаєвська Н.Г.