ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2005 Справа N 4/430
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Щотки С.О.
суддів: Мележик Н.І.(доповідач), Подоляк О.А.
розглянувши у відкритому Дочірнього підприємства “Форінтос”
судовому засіданні в
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 07.06.2005 року
у справі № 4/430
за позовом Приватного підприємства “Вельц Експрес”
До Дочірнього підприємства “Форінтос”
третя особа Приватне підприємство “Попович”
про стягнення 7 650,00 грн.
за участю представників:
позивача –Гержан В.В.,
відповідача –Лемець В.В.,
третя особа –не з’явився,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2004 року приватне підприємство “Вельц Експрес”
звернулося з позовом до дочірнього підприємства “Форінтос” про
стягнення заборгованості за виконані послуги в сумі 5490,00
грн., неустойки за понаднормативний простій в сумі 2160 грн.
Позов обґрунтовувався тим, що відповідач не виконав зобов’язання
за договором-заявкою № 329/Р/А від 09.12.2003 р. з оплати
вартості отриманих послуг.
Рішенням господарського суду м. Києва від 18.04.2005р. (суддя
Борисенко І.І.) позов приватного підприємства “Вельц Експрес”
задоволено повністю, стягнуто з відповідача 5490,00 грн.
заборгованості, 2160,10 грн. неустойки, 76,50 грн. державного
мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Рішення мотивоване тим, що позивачем доведено, а матеріалами
справи підтверджено перевезення вантажу за призначенням на
підставі міжнародної товарно-транспортної накладної.
Зобов’язання щодо перевезення вантажу були виконані, проте
відповідач вартість перевезення не сплатив.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
07.06.2005 р. (судді Губенко Н.М., Барицька Т.Л., Ропій Л.М.)
апеляційну скаргу дочірнього підприємства “Форінтос” задоволено
частково, рішення господарського суду м. Києва змінено,
резолютивну частину рішення викладено в новій редакції,
відповідно до якої позов задоволено частково та стягнуто з ДП
“Форінтос” на користь “Вельц Експрес” 5490 грн. основного боргу,
54,90 грн. державного мита, 84,68 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті
позову відмовлено, а також стягнуто з приватного підприємства
“Вельц Експрес” на користь дочірнього підприємства “Форінтос”
10,80 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного
господарського суду, дочірнє підприємство “Форінтос” звернулось
з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову скасувати
в частині відмови в задоволенні апеляційної скарги, прийняти
нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що судом
апеляційної інстанції неправильно застосовано норми
матеріального права та порушено норми процесуального права, що
призвело до прийняття судом незаконного судового акту.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши
пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування господарським
судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального
права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає,
що рішення або постанова господарського суду прийняті з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Матеріали справи свідчать про те, що суд апеляційної інстанції в
порядку ст. ст. 43, 47, 43, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
повно та
об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в
їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх
вимог і заперечень докази.
09.12.2003 року між ДП “Форінтос” та ПП “Вельц Експрес” укладено
договір-заявку № 329/Р/А про організацію перевезення вантажу
автотранспортом за маршрутом: м. Крнов (Чехія) –м. Київ
(Україна).
Згідно з п. 17 договору-заявки № 329/Р/А від 09.12.2003 р. ДП
“Форінтос” зобов’язувалось здійснити оплату за виконані
транспортно-експедиційні послуги на підставі виставленого
рахунку протягом 5 банківських днів після надання оригіналу
міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) з відміткою про
отримання вантажу у 24-й графі. Вартість послуг з перевезення
вантажу, відповідно до п. 13 договору, становить 5490 грн.
За змістом ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання має
виконуватися належним чином. Статтею 629 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач виконав свій
обов’язок за договором щодо доставки вантажу за призначенням, що
підтверджується надісланим ПП “Вельц Експрес” на адресу ДП
“Форінтос” оригіналом СМR, про що свідчить поштове повідомлення
з описом вкладення до цінного листа від 20.10.2004 р.
Проте, скаржник зобов’язань за договором-заявкою № 329/Р/А не
виконав, доказів здійснення розрахунків за виконані послуги в
сумі 5490 грн. не надав.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного
висновку щодо безпідставності посилання ДП “Форінтос” на те, що
ПП “Вельц Експрес” не є перевізником за CMR.
Крім того, договір-заявка є договором транспортного
експедирування, і відповідно до чинного законодавства
експедитору не заборонено залучати до виконання своїх обов’язків
інших осіб.
Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про зміну
рішення та задоволення позовних вимог в частині стягнення
основного боргу є правомірним, відповідає встановленим
господарським судом апеляційної інстанції обставинам справи та
підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Відтак, прийнята апеляційним господарським судом постанова
відповідає положенням ст.ст. 84, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду
України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями.
Водночас, відповідно до ст.ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Інші твердження оскаржувача про порушення і неправильне
застосування господарським судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної
постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим
підстави для зміни та скасування законного та обґрунтованого
судового акту відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу дочірнього підприємства “Форінтос” залишити без
задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
07.06.2005 року по справі № 4/430 залишити без змін.
Головуючий, суддя С.О.Щотка
Судді: Н.І. Мележик
О.А. Подоляк