ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2005 Справа N 4/202
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючий),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційні
скарги Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної
компанії “Нафтогаз України” та Відкритого акціонерного
товариства з газопостачання та газифікації “Херсонгаз” на
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
06.07.2005р. у справі за позовом Дочірньої компанії “Газ
України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”
до Відкритого акціонерного товариства з газопостачання
та газифікації “Херсонгаз”
про стягнення сум
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В:
У травні 2004 року Дочірня компанія “Торговий дім “Газ України”
НАК “Нафтогаз України” пред'явила в господарському суді позов до
Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та
газифікації “Херсонгаз” про стягнення 518782,91 грн.
заборгованості за переданий природний газ згідно з умовами
договору № 10/16-1407 від 25.12.2000р., 44022,21 грн. збитків
від інфляції, 72828,59 грн. пені та 40790,40 грн. річних
відсотків у зв’язку з несвоєчасним перерахуванням коштів.
Згодом позивач зменшив розмір позовних вимог і просив стягнути
44022,21 грн. збитків від інфляції, 72828,59 грн. пені та
40790,40 грн. річних відсотків у зв’язку з несвоєчасним
перерахуванням коштів, посилаючись на те, що у зв’язку з
зарахуванням зустрічних вимог відповідача основний борг
погашено.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Херсонської області від
05.05.2005р. (суддя Янковська І.Є.) позовні вимоги було
задоволено частково, з відповідача на користь позивача було
стягнуто 39444,98 грн. річних та 94279,81 грн. інфляційних, в
решті позову відмовлено.
Відповідач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
06.07.2005р. (судді Коробка Н.Д. –головуючий, Хуторной В.М.,
Яценко О.М.) апеляційну скаргу було залишено без задоволення,
рішення господарського суду Херсонської області від 05.05.2005р.
змінено, позов задоволено частково, з відповідача на користь
позивача було стягнуто 52397,08 грн. суми інфляції та 22982,79
грн. 3% річних, в іншій частині позову було відмовлено.
У касаційній скарзі позивач простить скасувати постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 06.07.2005р.
та рішення господарського суду Херсонської області від
05.05.2005р. і задовольнити позовні вимоги в повному обсязі,
посилаючись на порушення судами норм матеріального та
процесуального права.
У касаційній скарзі відповідач простить скасувати постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 06.07.2005р.
та рішення господарського суду Херсонської області від
05.05.2005р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позові
відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та
процесуального права.
Слухання справи переносилось з 02.11.2005р. на 04.11.2005р. та з
04.11.2005р. на 09.11.2005р.
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних
підстав.
Спір судом вирішувався щодо стягнення 3% річних, інфляційних та
пені за поставлений природний газ і неоплачений відповідачем
своєчасно згідно умов договору.
Суд першої інстанції позов щодо інфляційних та 3% річних
задовольнив у повному обсязі, а у стягненні пені відмовив.
Суд другої інстанції погодився повністю щодо вирішення спору по
суті, але зменшив суму 3% річних та інфляційних виходячи з того,
що стосовно відповідача порушувалась справа про банкрутство і
вводився мораторій на задоволення вимог.
Проте обставини пов’язані з банкрутством відповідача судом
першої інстанції не досліджувались, а суд другої інстанції
посилався на це, але відсутні жодні дані в матеріалах справи, а
отже це питання залишилось нез’ясованим, зокрема, включався чи
ні позивач в реєстр кредиторів і наслідки цього, а також те, з
яких підстав припинялось провадження у справі про банкрутство.
При цьому суд другої інстанції виходив з того, що 3% річних та
інфляційні є санкцією за невиконання зобов’язання, але не
звернув увагу, що грошовим зобов’язанням відповідача перед
позивачем є грошова сума, визначена з урахуванням встановленого
індексу інфляції та 3% річних, а тому визначення вказаних сум як
санкцій є не переконливим.
Не можна погодитись з судовими інстанціями і щодо вирішення
питання строку позовної давності, так як суди не звернули увагу,
що ч. 6 ст. 232 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
передбачає строк (не є
строком позовної давності) у межах якого нараховуються штрафні
санкції, а строк позовної давності в один рік, передбачений
ст. 258 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, протягом якого особа може
звернутися до суду за захистом свого порушеного права і в разі
його дотримання у неї виникає право на суму пені в межах 6
місяців.
Водночас не звернули суди увагу і на те, що за приписом ч. 5
ст. 267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(за обставин доведеності пропуску
строку позовної давності), якщо суд визнає поважними причини
пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Отже враховуючи наведене, ухвалені судові рішення визнати
законними і обґрунтованими не можна.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і в
залежності від встановленого та вимог закону вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги Дочірньої компанії “Газ України” Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України” та Відкритого
акціонерного товариства з газопостачання та газифікації
“Херсонгаз” задовольнити частково.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
06.07.2005р. та рішення господарського суду Херсонської області
від 05.05.2005р. скасувати і справу передати на новий розгляд до
суду першої інстанції, в іншому складі суду.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і І.Вовк
П. Гончарук