ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2005 Справа N 2/137
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі:
Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у
справі),
Бур’янової С.С.,
Ткаченко Н.Г.
розглянувши матеріали Державного підприємства Міністерства
касаційної скарги оборони України “Укрвійськбуд” в особі
філії 1080 Управління начальника робіт”
на постанову від 13.05.2005 р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
та рішення від 16.12.2004 р. господарського суду
Кіровоградської області
у справі № 2/137 господарського суду Кіровоградської
області
за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми
“Анна”,
м. Могилів-Подільський
до Державного підприємства Міністерства
оборони України “Укрвійськбуд” в особі
філії 1080 Управління начальника робіт”,
м. Кіровоград
Про стягнення 24 775,32 грн.
за участю представника сторони:
від позивача –Ноговіцин В.Є., довір.
В С Т А Н О В И В:
Приватна виробничо-комерційна фірма “Анна” звернулася до суду з
позовною заявою до Державного підприємства Міністерства оборони
України “Укрвійськбуд” в особі філії 1080 Управління начальника
робіт” про стягнення заборгованості в сумі 24 775,32 грн.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
16.12.2004 р. (суддя Деревінська Л.В.) позовні вимоги задоволено
частково, стягнено з Державного підприємства Міністерства
оборони України “Укрвійськбуд” в особі філії 1080 Управління
начальника робіт” на користь приватної виробничо-комерційної
фірми “Анна” борг в сумі 18 611,46 грн., в частині позовних
вимог про стягнення пені в сумі 6 163,86 грн. відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 13.05.2005 р. (судді: Чоха Л.В. –головуючий, Лисенко О.М.,
Головко В.Г.) апеляційну скаргу Державного підприємства
Міністерства оборони України “Укрвійськбуд” в особі філії 1080
Управління начальника робіт” залишено без задоволення, а рішення
господарського суду Кіровоградської області від 16.12.2004 р.
–без змін.
Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, Державне
підприємство Міністерства оборони України “Укрвійськбуд” в особі
філії 1080 Управління начальника робіт” звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 13.05.2005 р. і рішення господарського
суду Кіровоградської області від 16.12.2004 р. та передати
справу на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської
області.
На думку заявника касаційної скарги, судами першої та
апеляційної інстанцій було неповно з’ясовані обставини, що мають
важливе значення для вирішення спору, та порушено норми
матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представника сторони, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з
наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідач не
виконав належним чином зобов’язання за договором № 42 від
26.12.2002 р., який вступив в силу 01.01.2003 р., у зв’язку з
чим станом на вересень 2004 р. виникла заборгованість перед
позивачем у розмірі 18 611,46 грн.
Судами також встановлено та вбачається з матеріалів справи, що
ухвалою арбітражного суду від 06.11.2000 р. було порушено
провадження у справі про банкрутство відповідача у даній справі
–Державного підприємства Міністерства оборони України
“Укрвійськбуд”.
Таким чином, як зобов’язання відповідача перед позивачем, так і
строк їх виконання виникли після порушення провадження у справі
про банкрутство.
Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі –Закон ( 2343-12 ) (2343-12)
) грошові зобов’язання, які
виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними
вимогами.
Згідно з абз. 24 зазначеної статті мораторій на задоволення
вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником
грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня
введення мораторію.
Тобто, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та
не поширює на поточну. Це стосується також і правових наслідків
дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, які визначені
ст. 12 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Згідно ч. 4 вказаної статті протягом дії мораторію на
задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі
виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється
стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховуються
неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за
невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і
зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів).
Виходячи з положень ст. 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, вказані приписи
Закону підлягають застосовуванню до конкурсної заборгованості.
У випадку, якщо поширити дію мораторію і на поточну
заборгованість, то тоді така заборгованість не буде підлягати
оплаті в процедурах розпорядження майном та санації боржника.
Це призведе до того, що після порушення справи про банкрутство
жоден з контрагентів не буде співпрацювати з боржником, оскільки
за поставлену продукцію, здійснені роботи та надані послуги під
час провадження справи про банкрутство, боржник не буде
розраховуватись. Такі обставини в подальшому матимуть наслідком
припинення підприємницької діяльності самого боржника, що в свою
чергу зумовлює банкрутство боржника і відкриття щодо нього
ліквідаційної процедури.
У зв’язку з чим, законодавець звільнив поточні зобов’язання
боржника від будь-яких правових обмежень та наслідків, які
настають під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Це стосується як виконавчого провадження, так і санкцій за
невиконання грошових зобов’язань.
Отже, до зобов’язань, що виникли та строк виконання яких настав
після порушення справи про банкрутство підлягають застосуванню
заходи відповідальності за порушення зобов’язань.
Вказане суд апеляційної інстанції не врахував, чим припустився
порушень приписів ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, які
передбачають, що апеляційний господарський суд повторно
розглядає справу та не зв'язаний доводами апеляційної скарги
(подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення
місцевого господарського суду у повному обсязі.
Погоджуючись з стягненням судом першої інстанції поточної
заборгованості боржника –відповідача у справі, суд апеляційної
інстанції одночасно дійшов необґрунтованого висновку про те, що
відповідач звільняється від сплати штрафних санкцій у зв’язку з
відкриттям провадження у справі про його банкрутство.
За таких обставин справи постанову суду апеляційної інстанції не
можна визнати такою, що відповідає приписам чинного
законодавства, тому вона підлягає скасуванню, а справа
–направленню на новий апеляційний розгляд.
Доводи касаційної скарги щодо завищення позивачем вартості
виконаних робіт не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги
з огляду на межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та
повноваження останнього, визначені ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Беручи до уваги вказане та керуючись ст. ст. 1, 12 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони
України “Укрвійськбуд” в особі філії 1080 Управління начальника
робіт” задовольнити частково.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 13.05.2005 р. у справі № 2/137 скасувати.
3. Справу № 2/137 передати на новий апеляційний розгляд до
Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді С.С. Бур’янова
Н.Г. Ткаченко