ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2005 Справа N 1/664-27/266
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. , Мележик Н.І., Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому Львівської міської ради
судовому засіданні в м.
Києві, касаційну скаргу
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 16-17.03.2005 року
у справі № 1/664-27/266
за позовом Львівської міської ради
до спільного українсько-австрійського
підприємства ТОВ “Галінвест”
3-я особа управління комунального майна
Львівської міської ради
Про визнання недійсним рішення зборів учасників
за участю представників :
позивача - не з’явились,
відповідача - Мамонтов Д.В.,
третьої особи - не з’явились,
В справі оголошувалась перерва 19.10.2005 року.
В С Т А Н О В И В:
Львівська міська рада звернулася до господарського суду із
позовом про визнання недійсним рішення Загальних зборів
учасників спільного українсько-австрійського підприємства ТОВ
“Галінвест” (далі –Товариство) від 09.01.2004 року, яким
виключено Львівську міську раду в особі Департаменту економічної
політики та ресурсів із числа засновників Товариства за
невиконання своїх зобов’язань перед товариством та порушення
установчих документів товариства.
Рішенням господарського суду Львівської області від 25.11.2004
року у справі № 1/664-27/266 (суддя Судова-Хомюк Н.М.) позовні
вимоги Львівської міської ради до Товариства задоволено: визнано
недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства від
09.01.2004 року, стягнуто з відповідача на користь позивача
витрати по сплаті державного мита та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
17.03.2005 року (судді: Зданкевич З.І., Кордюк Г.Т., Дух Я.В.)
рішення господарського суду Львівської області від 16-25.11.2004
року у даній справі скасоване, в задоволенні позовних вимог
відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 17.03.2005 року скасувати, а рішення
господарського суду Львівської області від 25.11.2004 року у
справі № 1/664-27/266 залишити без змін. В обґрунтування своїх
вимог скаржник посилається на те, що апеляційним господарським
судом неправильно застосовані норми матеріального та порушені
норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконної
постанови.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
від 29.12.76 р. № 11 із змінами,
внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 р. № 4, від 25.12.92
р. № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі
вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і
змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення
повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх
доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це
обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також
посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права,
на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних
правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду
стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні
висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин
викладених у його мотивувальній частині, та відповідати
застосованим до спірних відносин нормам права.
Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова зазначеним вимогам
не відповідають.
Так, приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позовних
вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що
Департамент економічної політики та ресурсів Львівської міської
ради (далі –Департамент) володіє часткою в розмірі 55%
статутного фонду Товариства, а відтак оскаржуване рішення Зборів
учасників Товариства про виключення Департаменту із числа його
учасників є нелегітимним, оскільки прийняте менше як 60%
голосів.
Разом з тим, судом першої інстанції не враховано наступного.
Виходячи із вимог ст. 51 Закону України “Про господарські
товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
та ст. 143 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, статут товариства з обмеженою відповідальністю має
містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням
частки кожного учасника, склад та компетенцію органів управління
і порядок прийняття ними рішень, порядок передання (переходу)
часток у статутному фонді та інше.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи статуту Товариства
затвердженого рішенням зборів учасників товариства з обмеженою
відповідальністю спільного українсько-австрійського підприємства
“Галінвест” від 17.05.1999 року (далі –Статут) та протоколу № 17
від 14.04.1999 року, управління приватизації майна Департаменту
економічної політики та ресурсів Львівської міської ради взяло
на себе зобов’язання погасити кредиторську заборгованість СП
“Галінвест”, в розмірі, який утворився на момент укладення цього
Договору на умовах і в порядку, встановленому рішенням Зборів
Учасників від 14.04.1999 року, в свою чергу, учасники
Товариства: Львівське головне регіональне управління АК
Промінвестбанк, Управління майном комунальної власності
Львівської облдержадміністрації, Львівська залізниця, ВАТ
“Маяк”, ТОВ “Галичина Інвестиція” передають Департаменту свої
частки статутного фонду.
Згідно ст. 11 Закону України “Про господарські товариства”
( 1576-12 ) (1576-12)
, ст. 117 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
учасники господарського товариства зобов’язані: додержуватися
установчого документа товариства та виконувати рішення загальних
зборів, виконувати свої зобов’язання перед товариством, у тому
числі ті, що пов’язані з майновою участю, а також робити вклади
(оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що
передбачені установчим документом, не розголошувати комерційну
таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.
Учасники товариства можуть мати інші обов’язки, встановлені
установчим документом товариства та законом.
Господарськими судами встановлено, що Департамент прийняті на
себе зобов’язання по погашенню заборгованості не виконав, а
відтак передані йому учасниками товариства частки не набув,
оскільки згідно ч. 3 ст. 147 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
частка учасника товариства з обмеженою
відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у
тій частині, в якій її уже сплачено.
Враховуючи наведене, висновок господарського суду про набуття
Департаментом 55% частки Товариства є необґрунтованим.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про
законність оскаржуваного рішення Зборів учасників, не врахував
наступного.
Виходячи із змісту розділу 5 Статуту Товариства, рішення про
виключення учасника із Товариства приймається одностайністю
голосів при голосуванні на зборах. Збори вважаються
повноважними, якщо на них присутні Учасники (представники
Учасників), що володіють в сукупності більш як 60% голосів,
тобто 60% і один голос.
Як вбачається із протоколу № 24 від 09.01.2004 року, присутніми
на Зборах учасників були: фірма “Ost-Invest-und
Bauprojektmanagement G.m.b.H”, що згідно п. 3.2 Установчого
договору Товариства володіє 35% Статутного фонду та ТОВ
“Галичина Інвестиція”, що володіє 10% Статутного фонду.
З урахуванням наведеного, а також тієї обставини, що передані
ТОВ “Галичина Інвестиція” частки Статутного фонду Товариства у
розмірі 14,8% і Управлінням майном комунальної власності
Львівської облдержадміністрації 0,2% Департамент не набув, через
невиконання взятих на себе зобов’язань перед Товариством, суду
апеляційної інстанцій слід було визначити дійсний процент
голосів наявних при прийнятті рішення про виключення
Департаменту із Товариства на Зборах учасників 09.01.2004 року,
а відтак про легітимність таких зборів.
Відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду або
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин усі ухвалені у справі рішення підлягають
скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене,
всебічно, повно, об’єктивно з’ясувати всі обставини справи,
надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення
для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального
права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір
відповідно до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Львівської міської ради задовольнити частково.
Рішення господарського суду Львівської області від 25.11.2004
року та постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 17.03.2005 року у справі № 1/664-27/266 скасувати, справу
передати на новий розгляд господарському суду Львівської
області.
Головуючий, суддя С.Щотка
С у д д і Н.Мележик
О.Подоляк