ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.11.2005 Справа N 218/18-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого
Волковицької Н.О.
Рогач Л.І.
за участю представників:
позивача голова Березанський В.В.
Обозовий О.П. дов. від 01.11.05 р.
відповідачів голова Москалюк В.В.
Сітенок Л.В. дов. від 07.11.05 р.
розглянувши у відкритому Споживчого товариства “Відродження”
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 8.09.2005 Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 218/18-04 господарського суду
Київської області
за позовом Споживчого товариства “Відродження”
до Білоцерківського районного споживчого
товариства
Про визнання договору оперативної оренди та співробітництва
недійсним
В С Т А Н О В И В:
Споживче товариство “Відродження” звернулось до господарського
суду Київської області з позовом про визнання недійсним на
підставі статті 48 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договору
оперативної оренди основних засобів та співробітництва від
01.04.99 р., укладеного з Білоцерківським районним споживчим
товариством.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір з боку
орендодавця підписано 01.04.1999 р., в той час як Білоцерківське
Рай СТ створене лише 25.04.1999 р.
Окрім того основні засоби, що є об’єктом оренди, були передані
позивачу за договором від 03.08.1998 р., який не розірвано та не
визнано недійсним.
Рішенням господарського суду Київської області від
05-11.07.2005р. договір від 01.04.1999 р. визнано недійсним
відповідно до статті 48 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
оскільки він не відповідає вимогам статей 41, 42, 44, 256, 257
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 08.09.2005 р. рішення господарського суду Київської
області скасовано та в позові відмовлено з огляду на те, що
відповідач є власником майна, переданого за спірним договором,
на підставі Постанови ІV конференції споживчої кооперації
Білоцерківського району, а також що сторони фактично виконували
умови договору від 01.04.1999 р., що встановлено рішеннями
господарських судів у справі № 139/4-04 по спору між тими
самими сторонами, в тому числі постановою Вищого господарського
суду України від 08.02.2005 р.
Споживче товариство “Відродження” звернулось із касаційною
скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить
рішення першої інстанції залишити без змін, а постанову
апеляційної інстанції скасувати в зв’язку з порушенням останнім
норм матеріального права, а саме: частини 3 статті 5, частини 2
статті 10 Закону України “Про споживчу кооперацію” ( 2265-12 ) (2265-12)
та статті 4 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
.
При цьому заявник настоює на відсутності у позивача на час
укладання спірного договору права власності на спірне майно та
права підписувати цей договір від імені Білоцерківського РайСТ.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та присутніх в судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи
та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній
справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням)
та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій та вбачається з матеріалів справи предметом спору у
даній справі є договір оперативної оренди основних засобів та
співробітництва від 01.04.1999 р., укладений між Білоцерківським
районним споживчим товариством та Споживчим товариством
“Відродження”, згідно з яким відповідач передав, а позивач
прийняв у строкове платне користування основні засоби, виробниче
обладнання, визначене актом приймання-передачі.
Зазначене майно знаходилось на праві користування / а.с. 87/ у
Промкомбінату Білоцерківської райспоживспілка та на підставі
постанови ІV конференції споживчої кооперації Білоцерківського
району від 27.05.1999 / а.с. 81-82, 128-133/ та актів прийняття
передачі основних засобів від 31.03.1999 /на підставі постанови
Райспоживспілки № 15 від 09.03.99 р. а.с. 83/ та від
29.06.1999р. / на підставі постанови № 1 від 26.04.99 р. а.с.
152/ передано у власність Білоцерківського районного споживчого
товариства в зв’язку з ліквідацією Промкомбінату та
Білоцерківської райспоживспілки.
Згідно частини 1 статті 9 Закону України “Про споживчу
кооперацію” ( 2265-12 ) (2265-12)
власність споживчої кооперації складається з власності споживчих
товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій
та їх спільної власності.
Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої
кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції,
визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок.
Пунктом 2 статті 10 Закону України “Про споживчу кооперацію”
( 2265-12 ) (2265-12)
передбачено, що питання щодо передачі майна
споживчих товариств та їх спілок вирішується загальними зборами,
конференціями та з'їздами відповідних спілок або уповноважених
ними органів.
Отже апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку
стосовно повноважень Білоцерківської райспоживспілки щодо
розпорядження належним їй майном.
Судом також встановлено, що статут Білоцерківського РайСТ
прийнятий у січні 1999 року загальними зборами пайовиків
/а.с.157-162/, яким майно передано скаржнику та зареєстрований у
державному реєстрі суб’єктів підприємницької діяльності 25.04.99
р.
При цьому апеляційним судом спростовані доводи позивача щодо
недійсності угоди, оскільки вона укладена у квітні 1999 року від
імені товариства, яке на той момент ще не було зареєстроване у
державному реєстрі.
Згідно частини 1 статті 8 Закону України “Про господарські
товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
угоди, укладені від імені товариства до
моменту реєстрації визнаються такими, що укладені з товариством
тільки за умови їх подальшого схвалення товариством.
Фактичне виконання умов договору від 01.04.99 р. обома сторонами
підтверджено висновками Вищого господарського суду України,
викладеними у постанові від 08.02.05 р. у справі № 139/4-04 між
тими ж сторонами, а тому відповідно пункту 2 статті 35
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
потребують доведення.
За таких обставин касаційна інстанція не вбачає підстав для
скасування або зміни постанови Київського міжобласного
апеляційного господарського суду, прийняту 08.09.05 р. у даній
справі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову від 08.02.05 р. Київського міжобласного апеляційного
господарського суду у справі № 218/18-04 залишити без змін, а
касаційну скаргу Споживчого товариства “Відродження” без
задоволення.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач