ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.11.2005 Справа N 33/28
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів, м. Донецьк (далі - відділення
ФСЗІ)
на рішення господарського суду Донецької області від 13.04.2005
та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
21.06.2005
зі справи № 33/28
за позовом відділення ФСЗІ
до відкритого акціонерного товариства “Племптахозавод
ім. Чкалова”, с. Нетайлове Ясинуватського району Донецької
області (далі –ВАТ “Племптахозавод ім. Чкалова”)
про стягнення штрафних санкцій у сумі 9 686,67 грн. за
нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2003
році.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.04.2005
(суддя Новікова Р.Г.), залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 21.06.2005 (колегія суддів
у складі: Українська Р.М. –головуючий, судді Калантай М.В.,
Кондратьєва С.І.), у задоволенні позову відмовлено. Зазначені
рішення судових інстанцій з посиланням на приписи статті 19
Конституції України ( 254к/96-ВР ), 18-20 Закону України “Про
основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12 )
(далі –Закон ( 875-12 )), статей 218 та 250 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (далі –ГК ( 436-15 )), статті 33
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі
–ГПК ( 1798-12 )) та пунктів 2, 5 та 10-12 Положення про робоче
місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
03.05.1995 № 314 ( 314-95-п ) (далі –Положення про робоче місце
інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів ( 314-95-п )),
мотивовано тим, що, по-перше, відділенням ФСЗІ не доведено факту
направлення уповноваженими органами інвалідів на ВАТ
“Племптахозавод ім. Чкалова”, по-друге, позов заявлено після
закінчення строку застосування до відповідача штрафних санкцій,
і, по-третє, відповідач мав збитки за наслідками 2003 року.
У касаційній скарзі від 05.07.2005 до Вищого господарського суду
України відділення ФСЗІ просить скасувати рішення господарського
суду Донецької області від 13.04.2005 та постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 21.06.2005 зі справи та
прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Скаргу з
посиланням на приписи статей 18-20 Закону ( 875-12 ), пунктів 5
та 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ) мотивовано тим, що ВАТ
“Племптахозавод ім. Чкалова” не інформувало на протязі звітного
періоду державну службу зайнятості та місцеві органи соціального
захисту населення про наявність вільних робочих місць, на яких
могла використовуватися праця інвалідів.
У судовому засіданні 27.09.2005 оголошувалась перерва.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК ( 1798-12 ) належним
чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники відділення ФСЗІ, ВАТ “Племптахозавод ім. Чкалова” в
судове засідання не з’явилися.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про наявність підстав для часткового задоволення
касаційної скарги.
Судовими інстанціями зі справи встановлено, що:
- відповідно до поданого ВАТ “Племптахозавод ім. Чкалова” звіту
“Про зайнятість і працевлаштування інвалідів” за формою
державної статистичної звітності № 10-ПІ поштова-річна за 2003
рік загальна кількість працюючих на підприємстві у звітному
періоді становила 90 осіб; чотиривідсотковий норматив місць для
працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача за
звітний період становив 4 особи інваліда; фактично на
підприємстві працював один інвалід у звітному періоді;
- розрахунок суми штрафних санкцій за нестворені три робочі
місця для працевлаштування інвалідів у звітному 2003 році
становив 9 686,67 грн., яку самостійно ВАТ “Племптахозавод
ім. Чкалова” не сплачено;
- відділенням ФСЗІ не доведено факту направлення у звітному
періоді уповноваженими органами інвалідів на ВАТ “Племптахозавод
ім. Чкалова”, а отже не доведено вини відповідача в недотриманні
нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування
інвалідів.
Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що ВАТ
“Племптахозавод ім. Чкалова” мало збитки за результатами 2003
року внаслідок форс-мажорних обставин.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про
правомірність стягнення з ВАТ “Племптахозавод ім. Чкалова”
штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону ( 875-12 ).
Судовими інстанціями недостатньо повно встановлено обставини, що
входять до предмету доказування зі справи.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону ( 875-12 ) в
редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин зі
справи, працевлаштування інвалідів здійснюється органами
центральним органом виконавчої влади з питань праці та
соціальної політики, органами місцевого самоврядування,
громадськими організаціями інвалідів.
Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про
порядок працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ) підприємства
розроблють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів,
включають їх до колективного договору, інформують центри
зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та
відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення
(пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У пункті 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ) визначено, що
підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві
органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та
вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
У постановах від 20.07.2004 зі справи № 2-23/9789-03( n0060700-04 )
, від 29.03.2005 зі справи № 13/403 та від
29.03.2005 зі справи № 3/118 ( v_118700-05 ) Верховним Судом
України викладено правову позицію, згідно з якою суди мають
з’ясовувати, зокрема, чи повідомляло підприємство органи
працевлаштування про створені робочі місця для працевлаштування
інвалідів; якщо названі органи були повідомлені, то чи
направлялись інваліди для працевлаштування і, відповідно, з чиєї
вини направлені не були працевлаштовані або їм було відмовлено у
працевлаштуванні на вакантні посади. Отже, працевлаштування
інвалідів може здійснюватись органами працевлаштування
інвалідів, визначеними у статті 18 Закону ( 875-12 ), лише за
наявності отриманої від підприємства інформації про вільні
робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись
праця інвалідів. Проте, судовими інстанціями не встановлено чи
інформувало ВАТ “Племптахозавод ім. Чкалова” на протязі звітного
періоду уповноважені органи про наявність на його підприємстві
вільних робочих місць, на яких могла використовуватися праця
інвалідів.
Дані про наявність на ВАТ “Племптахозавод ім. Чкалова” вільних
робочих місць для працевлаштування інвалідів могли бути належним
чином повідомлені відповідачем протягом звітного періоду лише
шляхом подання звітів за формою державної статистичної звітності
№ 3-ПН. Відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення
державної статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про
наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в
працівниках”, затвердженої наказом Державного комітету
статистики України від 06.07.1998 № 244 ( z0464-98 ): звіт за
формою N 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм
власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа
щомісячно;;... у графі 4 (з графи 2) проставляється наявність
вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні,
встановленої місцевими державними адміністраціями відповідно до
статті 5 Закону України “Про внесення змін до Закону України
“Про зайнятість населення”, для працевлаштування громадян, які
потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах
конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів,
студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних
посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під
такими шифрами:... 14 - інваліди. Отже, звіти за формою
державної статистичної звітності № 3-ПН містять вичерпну
інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць
для працевлаштування інвалідів протягом звітного періоду.
Суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск відділенням
TQG2 строку, встановленого статтею 250 ГК ( 436-15 ), для
застосування штрафних санкцій. Проте, судом першої інстанції не
наведено конкретних даних в обгрунтування цього висновку, що
свідчить про порушення судом правил оцінки доказів, визначених
статтею 43 ГПК ( 1798-12 ).
Відповідно до змісту статті 250 ГК ( 436-15 )
адміністративно-господарські санкції, до кола яких відносяться і
штрафні санкції, передбачені статтею 20 Закону ( 875-12 ),
можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом
шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через
один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених
законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності,
крім випадків, передбачених законом.
Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що
у разі відсутності у підприємства облікованого прибутку за
звітний період не допускається стягнення штрафних санкцій на
підставі статті 20 Закону ( 875-12 ). У постановах від
14.06.2005 зі справи № 6/324 ( v_324700-05 ) та від 21.06.2005
зі справи № 1/255 Верховним Судом України викладено правову
позицію, згідно з якою суди не можуть відмовляти у вимозі про
стягнення штрафних санкцій лише з тієї підстави, що за даними
бухгалтерського обліку чи податкової звітності у підприємства
був відсутній прибуток у звітному періоді.
Згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК ( 1798-12 ) касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, судом першої інстанції за новим розглядом справи має бути
з’ясовано наявність чи відсутність факту інформування ВАТ
“Племптахозавод ім. Чкалова” протягом звітного періоду державної
служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту
населення про наявність на його підприємстві вільних робочих
місць, на яких могла використовуватися праця інвалідів.
За змістом приписів пунктів 8 та 9 статті 3, пункту 4 частини 1
статті 17, частини 4 статті 50, статті 104 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) до компетенції
адміністративних судів не віднесено спори, де позивачами є
відділення Фонду соціального захисту інвалідів. На даний час
статтею 50 цього Кодексу ( 2747-15 ) встановлено вичерпний
перелік позовів, за якими юридичні та фізичні особи, що не є
суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами у
справі за позовами суб’єктів владних повноважень. Отже спір з
цієї справи відноситься до підвідомчості господарських судів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК( 1798-12 )
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів зі справи № 33/28 задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду Донецької області від 13.04.2005
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
21.06.2005 з цієї справи скасувати.
3. Справу № 33/28 передати на новий розгляд до господарського
суду Донецької області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь