ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.11.2005 Справа N 20-5/057
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.С.
–головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю “Атла-Т”, м. Севастополь (далі –ТОВ “Атла-Т”)
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 21.07.2005
зі справи № 20-5/057
за позовом Севастопольського транспортного прокурора (далі
–прокурор) в інтересах держави в особі Севастопольського
міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів України,
м. Севастополь (далі - відділення Фонду)
до ТОВ “Атла-Т”
про стягнення штрафних санкцій у сумі 7 727,60 грн. за
нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2003
році.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 14.06.2005
(суддя Антонова І.В.) у позові відмовлено. Рішення суду першої
інстанції з посиланням на приписи статей 17-20 Закону України
“Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”
( 875-12 ) (875-12)
(далі –Закон ( 875-12 ) (875-12)
), статей 216-217, 238, 239,
241 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
(далі – ГК
( 436-15 ) (436-15)
), пунктів 10-14 Положення про робоче місце інваліда і
про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
(далі - Положення про робоче місце інваліда та про порядок
працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ) (314-95-п)
), пунктів 3 та 4 Порядку
сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями
штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту
інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
28.12.2001 № 1767 ( 1767-2001-п ) (1767-2001-п)
, мотивовано порушенням
відділенням Фонду строків застосування до ТОВ “Атла-Т” штрафних
санкцій, визначених статтею 250 ГК ( 436-15 ) (436-15)
.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 21.07.2005 (колегія суддів у складі: Маслова З.Д.
–головуючий, судді Лисенко В.А., Котлярова О.Л.) задоволено
апеляційне подання прокурора; скасовано рішення господарського
суду міста Севастополя від 14.06.2005; позов задоволено:
стягнуто з ТОВ “Атла-Т” на користь відділення Фонду 6 439, 60
грн. штрафних санкцій. Постанову суду апеляційної інстанції з
посиланням на приписи статей 18-20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
, статті 33
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі
–ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
), пунктів 3 та 5 Положення про робоче місце
інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ) (314-95-п)
,
пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями),
установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду
соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та
використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 28.12.2001 № 1767 ( 1767-2001-п ) (1767-2001-п)
,
мотивовано тим, що відділенням Фонду застосовано до ТОВ “Атла-Т”
штрафні санкції в межах строків, визначених статтею 250 ГК
( 436-15 ) (436-15)
.
У касаційній скарзі від 22.08.2005 до Вищого господарського суду
України ТОВ “Атла-Т” просить скасувати постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
21.07.2005 та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.
Скаргу з посиланням на приписи статті 20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
,
пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями),
установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду
соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та
використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 28.12.2001 № 1767 ( 1767-2001-п ) (1767-2001-п)
,
мотивовано тим, що на момент звернення прокурора до суду за
стягненням з відповідача штрафних санкцій закінчились строки,
визначені статтею 250 ГК ( 436-15 ) (436-15)
.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
належним
чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники ТОВ “Атла-Т”, Севастопольського транспортного
прокурора, відділення Фонду в судове засідання не з’явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними
норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський
суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового
задоволення касаційної скарги.
Попередніми судовими інстанціями зі справи встановлено, що:
- згідно зі звітом ТОВ “Атла-Т” за формою державної статистичної
звітності № 10-ПІ поштова-річна “Звіт про зайнятість інвалідів”
від 02.02.2004 середньооблікова чисельність штатних працівників
на підприємстві відповідача у 2003 році становила 29 осіб;
чотиривідсотковий норматив робочих місць для працевлаштування
інвалідів становив одну особу; у звітному періоді не було
створено жодного робочого місця для працевлаштування інвалідів;
розмір середньорічної заробітної плати становив 7 727,60 грн.;
- розрахунок суми штрафних санкцій за нестворене одне робоче
місце для працевлаштування інвалідів у звітному 2003 році
становило 6439,60 грн., ТОВ “Атла-Т” частково сплачено 644 грн.;
- ТОВ “Атла-Т” не інформувало державну службу зайнятості та
місцеві органи соціального захисту інвалідів у звітному періоді
про вільні робочі місця, на яких могла використовуватися праця
інвалідів;
- ТОВ “Атла-Т” у звітному періоді мало прибуток у сумі 77 300
грн.;
- ТОВ “Атла-Т” було працевлаштовано у 2003 році одного інваліда,
який у звітному періоді працював два місяці.
Судові інстанції розійшлись у висновках про дотримання
відділенням Фонду строку застосування до ТОВ “Атла-Т” штрафних
санкцій, передбачених статтею 20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
. Суд першої
інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк
застосування до відповідача штрафних санкцій, визначений статтею
250 ГК ( 436-15 ) (436-15)
, оскільки вважає 15.04.2004 днем виявлення
позивачем порушення, а днем застосування штрафних санкцій -
14.06.2005, тобто день прийняття судового рішення. Суд
апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, оскільки ним
встановлено, що прокурор звернувся до суду 01.01.2005.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про
правомірність стягнення з ТОВ “Атла-Т” штрафних санкцій,
передбачених статтею 20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
.
Попередніми судовими інстанціями недостатньо повно встановлено
обставини, що входять до предмету доказування зі справи.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону ( 875-12 ) (875-12)
(в
редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин зі
справи) працевлаштування інвалідів здійснюється органами
Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту
населення України, місцевими Радами народних депутатів,
громадськими організаціями інвалідів.
Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про
порядок працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ) (314-95-п)
, підприємства
розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів,
включають їх до колективного договору, інформують центри
зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та
відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення
(пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У пункті 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ) (314-95-п)
визначено, що
підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві
органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та
вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
У постановах від 20.07.2004 зі справи № 2-23/9789-03, від
29.03.2005 зі справи № 13/403 та від 29.03.2005 зі справи
№ 3/118 Верховним Судом України викладено правову позицію,
згідно з якою суди мають з’ясовувати, зокрема, чи повідомляло
підприємство органи працевлаштування про створені робочі місця
для працевлаштування інвалідів; якщо названі органи були
повідомлені, то чи направлялись інваліди для працевлаштування і,
відповідно, з чиєї вини направлені не були працевлаштовані або
їм було відмовлено у працевлаштуванні на вакантні посади. Отже,
працевлаштування інвалідів може здійснюватись органами
працевлаштування інвалідів, визначеними у статті 18 Закону
( 875-12 ) (875-12)
, лише за наявності отриманої від підприємства
інформації про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких
може використовуватись праця інвалідів. Попередніми судовими
інстанціями встановлено, що ТОВ “Атла-Т” протягом 2003 року не
інформувало органи працевлаштування про наявність у нього
вільних робочих місць для забезпечення працевлаштування
інвалідів, а отже суди дійшли правильного висновку про наявність
порушення відповідачем вимог статей 19 та 20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
.
Попередніми судовими інстанціями з цієї справи правильно не
взято до уваги довід скаржника щодо необхідності звільнення його
від сплати штрафних санкцій на підставі припису статті 6 Указу
Президента України від 03.07.1998 № 727/98 “Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
, оскільки штрафні санкції,
передбачені статтею 20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
, є видом
адміністративно-господарських санкцій, а не видом обов’язкового
платежу чи внеском виду загальнообов'язкового державного
соціального страхування.
Попередні судові інстанції дійшли правильного висновку про
необхідність застосування до спірних відносин сторін приписів
статті 250 ГК ( 436-15 ) (436-15)
. Штрафні санкції, передбачені статтею
20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
, є видом адміністративно-господарських
санкцій, правовий режим застосування яких визначено у статтях
238 –250 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
У статті 238 ГК ( 436-15 ) (436-15)
визначено:
“За порушення встановлених законодавчими актами правил
здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання
можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади
або органами місцевого самоврядування
адміністративно-господарські санкції, тобто заходи
організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на
припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію
його наслідків (частина 1).
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх
застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими
актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути
встановлені виключно законами (частина 2)”.
Згідно зі статтею 239 ГК ( 436-15 ) (436-15)
органи державної влади та
органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень
та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до
суб'єктів господарювання, зокрема, такі
адміністративно-господарські санкції:
адміністративно-господарський штраф та інші
адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом
( 436-15 ) (436-15)
та іншими законами.
Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
26.09.2002 № 1434 ( 1434-2002-п ) (1434-2002-п)
:
Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є урядовим
органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та
підпорядковується йому (пункт 1);
Основними завданнями Фонду є... здійснення контролю за
додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм
власності і господарювання нормативів робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів (пункт 3);
Фонд відповідно до покладених на нього завдань... здійснює
контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що
надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання
ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування
інвалідів (пункт 4);
Фонд має право... здійснювати перевірки підприємств, установ,
організацій щодо додержання ними нормативів робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів (пункт 5).
Відповідно до змісту статті 250 ГК ( 436-15 ) (436-15)
адміністративно-господарські санкції, до кола яких відносяться і
штрафні санкції, передбачені статтею 20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
,
можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом
шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через
один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених
законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності,
крім випадків, передбачених законом.
Згідно з пунктом 1 розділу ІХ ГК ( 436-15 ) (436-15)
“Прикінцеві
положення” цей Кодекс набирає чинності з 1.01.2004 року.
Відповідно до припису пункту 4 Порядку сплати підприємствами
(об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до
відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції,
обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1767
( 1767-2001-п ) (1767-2001-п)
, суми штрафних санкцій перераховуються
підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів
Державного казначейства, відкриті в установах Національного
банку за балансовим рахунком № 3510 або в установах комерційних
банків за балансовим рахунком № 2510. Штрафні санкції
сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15.04.року, що
настає за звітним.
З викладених приписів чинного законодавства та встановлених
судовими інстанціями обставин справи випливає, що оскільки
звітним періодом сплати штрафних санкцій у цій справі є 2003
рік, то штрафні санкції мали бути сплачені відповідачем не
пізніше 15.04.2004 року. А отже, припис статті 250 ГК ( 436-15 ) (436-15)
підлягає застосованню до спірних відносин сторін зі справи.
Проте, попередніми судовими інстанціями неправильно застосовано
припис статті 250 ГК ( 436-15 ) (436-15)
, що стало причиною неповного
з’ясування ними фактичних даних про дотримання прокурором та
позивачем вимог цієї норми. Так, день виявлення порушення не
обов’язково збігається з граничним терміном сплати штрафних
санкцій, а початком застосування штрафних санкцій слід вважати
день звернення до суду за стягненням штрафних санкцій.
Згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, фактичні дані про дотримання прокурором та позивачем вимог
статті 250 ГК ( 436-15 ) (436-15)
мають бути встановлені за новим
розглядом справи у суді першої інстанції.
За змістом приписів пунктів 8 та 9 статті 3, пункту 4 частини 1
статті 17, частини 4 статті 50, статті 104 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
до компетенції
адміністративних судів не віднесено спори, де позивачами є
відділення Фонду соціального захисту інвалідів. На даний час
статтею 50 цього Кодексу ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено вичерпний
перелік позовів, за якими юридичні та фізичні особи, що не є
суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами у
справі за позовами суб’єктів владних повноважень. Отже спір з
цієї справи відноситься до підвідомчості господарських судів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
“Атла-Т” зі справи № 20-5/057 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 14.06.2005
та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 21.07.2005 з цієї справи скасувати.
3. Справу № 20-5/057 передати на новий розгляд до господарського
суду міста Севастополя.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь