Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Перепічая В.С. (головуючого),

Вовка І.В.,

Гончарука П. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Агробудівельник” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2006 року у справі № 1/1049-5/193 за позовом відкритого акціонерного товариства “Західенерго” до товариства з обмеженою відповідальністю “Агробудівельник”

про стягнення суми, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2005 року відкрите акціонерне товариство “Західенерго” звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Агробудівельник” про стягнення 340746 грн. основного боргу, 58280,60 грн. неустойки, 40355,80 грн. інфляційних збитків, 11944,10 грн. 3 % річних, посилаючись на невиконання відповідачем зобов’язань за договорами про інвестування будівництва житлового будинку № 8 від 12.08.2004 року, № 9 від 12.06.2005 року, № 10 від 12.08.2004 року.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.11.2005 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2006 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 340746 грн. заборгованості, 58280,60 грн. неустойки, 40355,80 грн. інфляційних витрат, 11944,10 грн. 3 % річних та судові витрати.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені у справі судові рішення та напарити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що попередніми судовими інстанціями порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов та, залишаючи рішення місцевого господарського суду без змін, попередні судові інстанції виходили з встановленого ними факту невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договорами про інвестування будівництва житлового будинку № 8 від 12.08.2004 року, № 9 від 12.06.2005 року, № 10 від 12.08.2004 року, укладеними з позивачем, в частині своєчасної передачі об’єктів інвестування позивачу. Сторонами у справі укладено договори про припинення договорів про інвестування будівництва житлового будинку та повернення коштів. Сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 340746 грн., оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем перераховано суму в розмірі 242060 грн. на рахунок позивача з призначенням платежу “повернення коштів згідно договору № 8 від 12.08.2004 року”.

При цьому, судами зазначено, що, окрім суми основного боргу, з відповідача підлягає стягненню сума неустойки в розмірі 58280,60 грн. згідно п. 5.2 договорів про інвестування будівництва житлового будинку, що відповідає ст.ст. 549-551 Цивільного кодексу України (435-15) , та суми індексу інфляції і 3 % річних в розмірі 40355,80 грн. та 11944,10 грн. відповідно, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України (435-15) .

Проте, з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми інфляційних збитків та 3 % річних погодитись не можна.

Статтею 625 Цивільного кодексу України (435-15) передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що умовами укладених сторонами договорів про припинення договорів про інвестування будівництва житлового будинку № 8 від 12.08.2004 року, № 9 від 12.06.2005 року, № 10 від 12.08.2004 року та повернення коштів встановлено, що кошти, отримані відповідачем від позивача в рахунок оплати договорів про інвестування, підлягають поверненню позивачу в повному обсязі не пізніше трьох робочих днів з моменту реалізації об’єкту інвестування, але не пізніше шести календарних місяців з моменту підписання даних договорів про припинення договорів про інвестування, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача.

В порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , попередніми судовими інстанціями не встановлено та не зазначено у судових рішеннях, чи були відповідачем реалізовані об’єкти інвестування, коли саме була здійснена їх реалізація, з якого конкретно часу у відповідача виникло зобов’язання за договорами про припинення договорів про інвестування повернути грошові кошти позивачу.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення в частині стягнення з відповідача 40355,80 грн. інфляційних витрат та 11944,10 грн. 3 % річних не можна визнати такими, що постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у відповідності з фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а тому рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду в цій частині підлягають скасуванню з направленням справи в даній частині на новий судовий розгляд.

Оскаржувані судові рішення в частині стягнення основного боргу та неустойки ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права, відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.

При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов’язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Агробудівельник” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 15.11.2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2006 року у справі № 1/1049-5/193 в частині стягнення 40355,80 грн. інфляційних витрат, 11944,10 грн. 3 % річних та судових витрат скасувати і справу в цій частині направити до господарського суду першої інстанції на новий розгляд.

В решті вказані рішення залишити без змін.