ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.11.2005 Справа N 17/278
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. –головуючого у засіданні (доповідач),
Панченко Н.П. , Плахотнюк С.О.
розглянувши товариства з обмеженою відповідальністю “ОІЛЛ”
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
09.08.2005р.
у справі № 17/278 господарського суду м. Києва
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ОІЛЛ”
до Державного підприємство матеріально-технічного
забезпечення залізничного транспорту України
“Укрзалізничпостач”
Про розірвання договору уступки вимоги та повернення грошових
коштів
Касаційну скаргу розглянуто за участю представників сторін:
від позивача - Волинський О.В.
від відповідача –не з’явилися;
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду м. м. Києва від 14.07.2005 року було
вжито заходів до забезпечення позову, а саме накладено арешт на
кошти Відповідача.
Київський апеляційний господарський суд постановою від
09.08.2005р. вказану ухвалу скасував.
Скасовуючи ухвалу господарського суду і відмовляючи у
задоволенні клопотання про забезпечення позову, апеляційний
господарський суд виходив з того, що відповідач є державним
підприємством та заходи до забезпеченню позову утруднять його
роботу.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю
„ОІЛЛ” просить постанову апеляційного господарського суду
скасувати та залишити без зміни постанову господарського суду,
посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального
права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених судом обставин та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 66 Господарський процесуальний кодекс
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд має право вжити заходів до
забезпечення позову в будь-якій стадії провадження у праві, якщо
невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим
виконання рішення суду.
У відповідності до Роз’яснень від 23.08.94р. № 02/5-611 умовою
застосування заходів до забезпечення позову є достатньо
обґрунтоване припущення, що грошові суми, які є у відповідача
(Апелянта) можуть зникнути, зменшитись за кількістю.
05.04.2005 року відділом Державної виконавчої служби
Солом’янського районного управління юстиції було порушено
виконавче провадження № 256/19 по примусовому стягненню з
Відповідача грошових коштів.
25.06.2005 року провадження було відкрите виконавче провадження
№ 88/1 відділом Державної виконавчої служби Київського міського
управління юстиції.
Відповідач - Державне підприємство матеріально-технічного
забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач”
–в добровільному порядку виконувати наказ не бажає, вчинює всі
можливі дії щодо унеможливлення виконання рішення суду, грошові
кошти переказує з одного власного рахунку на інший, що ускладнює
виконання наказу та робить неможливим виконання рішення суду по
справі.
За час примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва
про стягнення коштів з боржника, ВДВС РУЮ Солом‘янського районну
м. Києва було фактично перераховано на рахунок ТОВ “ОІЛЛ“грошові
кошти у сумі 172 093,98 грн. У зв‘язку з безпідставним
затягуванням органами ВДВС виконання судового рішення та
ухиленням Відповідача від добровільної сплати, ТОВ “ОІЛЛ“зазнає
додаткових збитків через неможливість поповнення свого обігового
фонду коштами, що мають надійти на його рахунки від боржника.
Вказані дії Відповідача стала причиною звернення до суду з
проханням про накладення арешту на кошти та безспірною і
обґрунтованою підставою для винесення господарським судом ухвали
про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення
арешту на грошові кошти.
Підприємство Відповідача отримує значний прибуток, однак
виконання рішення суду щодо стягнення коштів є неможливим через
дії Відповідача, які можуть бути припинені тільки шляхом вжиття
заходів до забезпечення позову, тобто накладенням арешту на
рахунки Відповідача.
Згідно вимог чинного законодавства України всі форми власності
та організаційно-правові форми підприємництва є рівними перед
законом.
У відповідності до ст. 4-2 Господарський процесуальний кодекс
України ( 1798-12 ) (1798-12)
правосуддя у господарських судах
здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу
перед законом і судом.
Тому посилання та обґрунтування Відповідача на те, що він є
державним підприємством є безпідставним та таким, що порушує
принцип рівності та законності.
Київським апеляційним господарським судом невірно застосовано
положення ст. 66 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, у зв’язку з чим зазначена постанова підлягає
скасуванню, а ухвала господарського суду м. Києва від
14.07.2005р. залишенню без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9
–111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
„ОІЛЛ” задовольнити.
2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від
09.08.2005р. у справі № 17/278 скасувати.
3.Ухвалу господарського суду м. Києва від 14.07.2005р. у справі
№ 17/278 залишити без змін.
Суддя, головуючий у засіданні І. Плюшко
Суддя Н. Панченко
Суддя С. Плахотнюк