ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.11.2005 Справа N 17/130пн
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. –головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю “Бахус”, м. Свердловськ Луганської області,
на постанову Луганського апеляційного господарського суду від
11.07.2005
зі справи № 17/130пн
за позовом закритого акціонерного товариства “Індустріальні та
дистрибуційні системи” (далі –ЗАТ “ІДС”), м. Київ,
до товариства з обмеженою відповідальністю “Бахус” (далі –ТОВ
“Бахус”)
про заборону використання знака для товарів та послуг,
за участю представників сторін:
позивача –не з’явився,
відповідача –Кулика А.В.,
В С Т А Н О В И В:
ЗАТ “ІДС” звернулося до господарського суду Луганської області з
позовом до ТОВ “Бахус” та просило заборонити відповідачеві
використовувати назву товару “Акватория” у виробництві води
питної столової газованої (т.1, а.с. 2).
Клопотанням від 24.01.2005 № 38/1-05Ц (т. 1, а.с. 122) ЗАТ “ІДС”
збільшило позовні вимоги, зазначені в позовній заяві від
02.04.2004 № 09/3В, та просило:
- зобов’язати ТОВ “Бахус” вилучити з цивільного обороту питну
столову воду “Акватория”;
- зобов’язати ТОВ “Бахус” вилучити з виробництва та знищити “всю
наявну етикетку” питної столової води “Акватория”.
17.02.2005 позивач подав клопотання № 39/1-05Ц (т. 2, а.с. 1-2),
у якому збільшив позовні вимоги та додатково до вимог,
викладених у позовній заяві від 02.04.2004 № 09/3В, просив:
- винести рішення про знищення виготовлених етикеток з
позначенням “Акваторія”;
- зобов’язати відповідача вилучити з цивільного обороту питну
столову воду “Акватория”.
Заявою від 22.02.2005 (т. 2, а.с. 77) ЗАТ “ІДС” відмовилося від
позовної вимоги щодо вилучення з цивільного обороту питної води
“Акватория”.
Відповідно до клопотання від 14.03.2005 № 55/1-05Ц (т. 2, а.с.
84-85) позивач додатково до позовних вимог, викладених у
позовній заяві від 02.04.2004 № 09/3В, просив суд:
- заборонити ТОВ “Бахус” використання позначення “Акватория” на
товарах 32 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі
–МКТП);
- винести рішення про знищення виготовлених етикеток з
позначенням “Акваторія”;
- зобов’язати відповідача усунути з товару, його упаковки
незаконно використане позначення “Акватория”.
Рішенням господарського суду Луганської області від 12.04.2005
(колегія суддів у складі: Корнієнко В.В. – головуючий, судді
Якушенко Р.Є., Лісовицький Є.А.), залишеним без змін постановою
Луганського апеляційного господарського суду від 11.07.2005
(колегія суддів у складі: Іноземцева Л.В. –головуючий суддя,
судді Журавльова Л.І., Перлов Д.Ю.), позов задоволено частково:
- ТОВ “Бахус” заборонено використовувати позначення “Акватория”
на товарах 32 класу МКТП (“Води (напої)), газовані води, напої
безалкогольні”);
- відповідача зобов’язано в двотижневий термін з дня набрання
рішенням законної сили усунути з товару, його упаковки незаконно
використане позначення “Акватория”;
- в частині позову щодо знищення виготовлених відповідачем
етикеток з позначенням “Акватория” відмовлено;
- в частині вимог щодо вилучення з цивільного обороту питної
води “Акватория” провадження зі справи припинено на підставі
пункту 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Прийняті судові рішення мотивовано необхідністю захисту прав
позивача як власника знаку для товарів і послуг (словесне
позначення “Акваторія”).
У касаційній скарзі відповідач просить судові рішення зі справи
скасувати внаслідок їх прийняття із порушенням норм
матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення
про залишення позову без задоволення.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце
розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними
норм матеріального і процесуального права, заслухавши
представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про необхідність часткового задоволення касаційної
скарги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- ЗАТ “ІДС” є власником свідоцтва України № 20627 на знак для
товарів і послуг (словесне позначення “Акваторія”) за 16, 32, 35
класами МКТП, яке йому видано Державним департаментом
інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України
17.09.2001 (дата подання заявки - 30.12.1997);
- відповідач без дозволу позивача випускає до цивільного обігу
воду питну столову газовану з назвою на етикетці “Акватория”
(російською мовою);
- використання словесного позначення “Акватория” ТОВ “Бахус”
вважає правомірним, оскільки воно є лише однією з складових
частин комбінованого позначення як знака для товарів і послуг за
32 класом МКТП, правову охорону для якого відповідач намагався
отримати, подавши відповідну заявку від 07.06.2002 № 2002064656;
- рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності
Міністерства освіти і науки України від 21.02.2005 № 8591 заявку
ТОВ “Бахус” № 2002064656 відхилено внаслідок невідповідності
заявленого позначення умовам надання правової охорони;
- комбіноване позначення, яке використовується відповідачем, та
знак для товарів і послуг (словесне позначення “Акваторія”) щодо
товарів 32 класу МКТП (“Води (напої)), газовані води, напої
безалкогольні”) є схожими настільки, що їх можна сплутати, що
підтверджується висновком судових експертів.
Причиною даного спору є питання щодо наявності з боку ТОВ
“Бахус” порушення прав ЗАТ “ІДС” як власника зареєстрованого
знака для товарів і послуг.
ЗАТ “ІДС”, керуючись статтею 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, до
прийняття судом рішення зі справи неодноразово змінювало
підставу та предмет позову.
При цьому кожного разу, змінюючи предмет та (або) підстави
позову, позивач мав дотримуватись приписів статей 54 –57 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а суду належало перевіряти відсутність
порушення процесуальних прав відповідача, передбачених статтею
22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, зокрема, щодо можливості подання
доказів щодо нового предмета, підстав позову.
Крім того, з урахуванням особливостей даного спору господарським
судам у кожному випадку належало з’ясувати, яке саме позначення
(“Акваторія” чи “Акватория”) має намір застосувати ЗАТ “ІДС”,
формулюючи позовні вимоги, а також, яких саме товарів (послуг)
ці вимоги стосуються. Зокрема, 32 клас МКТП містить значно
більший перелік товарів, ніж “води (напої), газовані води, напої
безалкогольні”.
Проте судом першої інстанції приписи норм процесуального права в
цій частині не виконано, межі позовних вимог ЗАТ “ІДС” остаточно
не визначено, що, в свою чергу, призвело і до порушення прав
відповідача, до відома якого не було своєчасно доведено вимоги,
викладені в клопотанні позивача від 14.03.2005 № 55/1-05Ц.
Зазначені порушення не усунуто й судом апеляційної інстанції.
В свою чергу, стосовно суті даного спору касаційна інстанція
вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Закону України від
15.12.1993 № 3689-ХІІ “Про охорону прав на знаки для товарів і
послуг” ( 3689-12 ) (3689-12)
(далі –Закон № 3689 ( 3689-12 ) (3689-12)
) право
власності на знак засвідчується свідоцтвом, а обсяг правової
охорони, що надається, визначається наведеними у свідоцтві
зображенням знака і переліком товарів та послуг.
Згідно з пунктами 2, 5 статті 16 Закону № 3689 ( 3689-12 ) (3689-12)
свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші
права, визначені цим Законом ( 3689-12 ) (3689-12)
, а також виключне право
забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо
інше не передбачено цим Законом ( 3689-12 ) (3689-12)
:
- зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і
послуг;
- зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з
наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна
ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;
- позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених
у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання
ці позначення і знак можна сплутати;
- позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і
послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок
такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка
виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна
сплутати.
Пунктом 4 цієї статті Закону ( 3689-12 ) (3689-12)
визначено, що
використанням знака визнається:
- нанесення його на будь-який товар, для якого знак
зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску,
пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений
до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним
нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування
його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт
(вивезення);
- застосування його під час пропонування та надання будь-якої
послуги, для якої знак зареєстровано;
- застосування його в діловій документації чи в рекламі та в
мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.
Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі
зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від
зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не
змінює в цілому відмітності знака.
Статтею 20 Закону № 3689 ( 3689-12 ) (3689-12)
встановлено, що будь-яке
посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16
цього Закону ( 3689-12 ) (3689-12)
, в тому числі вчинення без згоди
власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування
до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника
свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним
законодавством України. На вимогу власника свідоцтва таке
порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний
відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Власник
свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки
незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним
настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених
зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх
можна сплутати.
Отже, для правильного вирішення даного спору попереднім судовим
інстанціям належало встановити: чи має місце використання
відповідачем спірного позначення, в якій формі та для яких саме
товарів (послуг); чи є позначення, яке фактично використовує ТОВ
“Бахус”, схожим із зареєстрованим знаком ЗАТ “ІДС”, чи можна їх
сплутати, та (або) чи може це позначення ввести в оману щодо
особи, яка виробляє певні товари чи надає певні послуги.
Лише після з’ясування цих фактичних обставин суд має визначитись
щодо наявності в діях відповідача ознак порушення прав ЗАТ “ІДС”
як власника зареєстрованого знака для товарів і послуг,
встановити конкретний вид порушення з посиланням на відповідну
норму матеріального права, перевірити обґрунтованість заходів
захисту прав, обраних позивачем, та прийняти рішення щодо кожної
з позовних вимог.
Роз’яснення згаданих питань щодо встановлення фактичних обставин
потребує спеціальних знань, а тому господарський суд першої
інстанції дійшов вірного висновку стосовно необхідності
призначення судової експертизи.
У вирішенні питань, пов'язаних з судовою експертизою з даної
справи, господарським судам слід було врахувати викладене в
роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від
11.11.1998 № 02-5/424 “Про деякі питання практики призначення
судової експертизи” ( v_424800-98), рекомендаціях президії
Вищого господарського суду України від 29.03.2005 № 04-5/76 “Про
деякі питання практики призначення судових експертиз у справах
зі спорів, пов’язаних із захистом права інтелектуальної
власності” ( v0076600-05 ) (v0076600-05)
та рекомендаціях президії Вищого
господарського суду України від 10.06.2004 № 04-5/1107 “Про
деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом
прав інтелектуальної власності” ( v1107600-04 ) (v1107600-04)
.
Проте ухвалою місцевого суду від 13.07.2004 на вирішення
експертів поставлено питання стосовно порівняльного аналізу
знака за свідоцтвом України № 20627 (словесне позначення
“Акваторія”) та комбінованого позначення за заявкою відповідача
№ 2002064656. Це питання й було предметом експертного
дослідження (т. 1, а.с. 108-113).
Суд першої інстанції, а в подальшому й апеляційний господарський
суд не звернули уваги на те, що факт подання ТОВ “Бахус” заявки
на реєстрацію знака (за відсутності відповідного свідоцтва) не
впливає на взаємовідносини сторін зі справи.
Між тим обставини, пов’язані з фактичним використанням
відповідачем спірного позначення, залишилися поза увагою
господарських судів та без експертного дослідження, тоді як
наявні в матеріалах справи докази свідчать про відсутність
тотожності комбінованих позначень, які, за твердженням позивача,
використовувало ТОВ “Бахус” (т. 1, а.с. 39; т. 2, а.с. 70,71),
та позначення за заявкою № 2002064656 (т. 2, а.с. 91-155).
Поза увагою та без належної оцінки попередніх судових інстанцій
залишилося також й те, що:
- наведене у висновку експертів зображення знака за заявкою
№ 2002064656 (т. 1, а.с. 110) не відповідає наявному в
матеріалах цієї заявки, копії яких подані до суду Державним
департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і
науки України (т. 2, а.с. 93-94, 147-148, 149-150,151-152,153),
про що, зокрема, свідчать написи “вода питна столова газована”
та “натуральная природная столовая вода”;
- зазначений у висновку експертів (т. 1, а.с. 108) перелік
об’єктів, які надійшли для дослідження до експертної установи,
не відповідає визначеному в ухвалі суду від 13.07.2004 (т. 1,
а.с. 98).
Отже, з огляду на наведене та за відсутності відповідних
досліджень визнані попередніми судовими інстанціями
встановленими фактичні дані про те, що комбіноване позначення,
яке використовується відповідачем, та знак для товарів і послуг
(словесне позначення “Акваторія”) за свідоцтвом України № 20627
щодо товарів 32 класу МКТП (“Води (напої)), газовані води, напої
безалкогольні”) є схожими настільки, що їх можна сплутати, не
можуть вважатися доведеними.
Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди
припустилися неправильного застосування приписів частини першої
статті 47 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового
рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи
та частини першої статті 43 цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини
першої статті 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для
скасування судових рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд
до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити
обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін
належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог
закону.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 –111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
“Бахус” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 12.04.2005
та постанову Луганського апеляційного господарського суду від
11.07.2005 зі справи № 17/130пн скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Луганської області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя В.Джунь
Суддя Б.Львов