ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.11.2005 Справа N 17-1-34-17/02-11228
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу Одеського обласного територіального
відділення Антимонопольного комітету України, м. Одеса (далі
–відділення АМК)
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
31.05.2005
зі справи № 17-1-34-17/02-11228
за позовом відділення АМК
до приватного підприємства “Тетяна і С”, м. Одеса (далі –ПП
“Тетяна і С”)
про стягнення 7700 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
відділення АМК –не з’явились,
ПП “Тетяна і С” –Грицак С.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
Відділення АМК звернулося до господарського суду Одеської
області з позовом до ПП “Тетяна і С” про стягнення 5000 грн.
штрафу за порушення законодавства про захист економічної
конкуренції та 1700 грн. пені за несплату цього штрафу у
встановлені строки.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2004
дану справу було направлено на новий розгляд до суду першої
інстанції з метою з’ясування факту повідомлення відповідача про
необхідність подання інформації відділенню АМК та дослідження
обставин, пов’язаних з визначенням позивачем розміру накладеного
штрафу.
В процесі нового розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги
та просив стягнути з ПП “Тетяна і С” 5000 грн. пені за порушення
законодавчо встановлених строків сплати штрафу, передбаченого
статтею 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції”
( 2210-14 ) (2210-14)
(далі –Закон ( 2210-14 ) (2210-14)
).
За змістом приписів пунктів 8 та 9 статті 3, пункту 4 частини
першої статті 17, частини четвертої статті 50, статті 104
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
до
компетенції адміністративних судів не віднесено спори, де
позивачами є територіальні відділення Антимонопольного комітету
України. Статтею 50 цього Кодексу ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено
перелік позовів, за якими юридичні та фізичні особи, що не є
суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами у
справах за позовами суб’єктів владних повноважень. На даний час
цей перелік є вичерпним, оскільки чинним законодавством не
передбачено інших випадків подання суб’єктами владних
повноважень адміністративних позовів до суб’єктів
господарювання.
Рішенням господарського суду Одеської області від 28.02.2005
(суддя Зуєва Л.Є.) у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті
зазначеного рішення суд виходив з того, що позивачем не доведено
факту вручення ПП “Тетяна і С” запиту про необхідність надання
інформації.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
31.05.2005 (колегія суддів у складі: суддя Мацюра П. Ф.
–головуючий, судді Андрєєва Е.І., Ліпчанська Н.В.) рішення суду
першої інстанції скасовано; позовні вимоги задоволено частково:
з ПП “Тетяна і С” стягнуто на користь відділення АМК штраф у
сумі 1500 грн., а в іншій частині позову відмовлено. Названу
постанову мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується
факт отримання відповідачем запиту відділення АМК, в зв’язку з
чим неподання ПП “Тетяна і С” інформації на такий запит є
порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у
вигляді неподання витребуваної інформації у встановлені строки,
у той час коли розмір накладених на ПП “Тетяна і С” штрафних
санкцій підлягає зменшенню відповідно до пункту 3 статті 83
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі
–ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
відділення АМК просить скасувати постанову апеляційної інстанції
частково та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі,
посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм
матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник
зазначає про відсутність виняткових обставин як підстави для
зменшення розміру застосованих санкцій за порушення
законодавства про захист економічної конкуренції та
необґрунтованість висновку апеляційного суду в цій частині.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце
розгляду касаційної скарги.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними
норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги
з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- 06.06.2002 відділення АМК направило ПП “Тетяна і С” запит
№ 468-03/2002 про надання інформації рекомендованим листом з
повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою:
м. Одеса, вул. Мечникова, 130;
- юридичною адресою ПП “Тетяна і С” є: м. Одеса,
вул. Картамишевська, 40, кв. 113, у той час коли фактичним
місцезнаходженням відповідача є нежитлове приміщення, що
орендується підприємством у м. Одесі по вул. Мечникова, 130;
- зазначений запит був отриманий секретарем ПП “Тетяна і С”
07.06.2002, що підтверджується підписом на поштовому
повідомленні № 106 та не заперечується відповідачем;
- у десятиденний строк виконання вимог припису, визначений
позивачем, тобто до 17.06.2002, витребувану інформацію
відповідач не надав, про причини такого невиконання не
повідомив;
- рішенням адміністративної колегії відділення АМК від
07.08.2002 № 22-рш у справі № 24-03/2002 (далі –рішення № 22-рш)
встановлено порушення ПП “Тетяна і С” вимог пункту 13 статті 50
Закону у вигляді неподання зазначеному відділенню інформації у
встановлені строки та накладено штраф у сумі 5000 грн.;
- у зв’язку з несплатою ПП “Тетяна і С” штрафу у встановлений
строк на підставі частини п’ятої статті 56 Закону ( 2210-14 ) (2210-14)
відділення АМК нарахувало підприємству пеню за періоди з
30.09.2002 по 05.11.2002, з 01.10.2002 по 06.05.2003 та з
22.10.2003 по 24.01.2005 у сумі 5000 грн.
Причиною спору зі справи стало питання щодо правомірності
застосування до відповідача заходів майнової відповідальності за
неподання інформації відділенню АМК у встановлені строки.
Відповідно до вимог статті 16 Закону України “Про
Антимонопольний комітет України” ( 3659-12 ) (3659-12)
(у редакції, що
діяла на час виникнення спірних відносин сторін у спорі) Голова
територіального відділення Антимонопольного комітету України,
особа, яка виконує його обов'язки, для реалізації завдань,
покладених на Комітет, мають право, зокрема, вимагати для
перевірки дотримання антимонопольного законодавства необхідні
документи та іншу інформацію.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 17, статями 22 та 221
Закону України “Про Антимонопольний комітет України” ( 3659-12 ) (3659-12)
вимоги уповноважених працівників територіального відділення
Антимонопольного комітету України про надання документів,
предметів чи інших носіїв інформації, в тому числі з обмеженим
доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання
Антимонопольним комітетом України, його територіальними
відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист
економічної конкуренції, є обов'язковими для виконання у
визначені ними строки.
Приписом пункту 13 частини першої статті 50 Закону ( 3659-12 ) (3659-12)
встановлено, що неподання інформації Антимонопольному комітету
України, його територіальному відділенню у встановлені органами
Антимонопольного комітету України, головою його територіального
відділення чи нормативно-правовими актами строки є порушенням
законодавства про захист економічної конкуренції.
Частиною ж другою статті 52 Закону ( 2210-14 ) (2210-14)
визначено, що за
порушення, передбачені пунктами 9, 13 - 16 та 18 статті 50 цього
Закону ( 2210-14 ) (2210-14)
, накладаються штрафи у розмірі до одного
відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що
передував року, в якому накладається штраф. При цьому відповідно
до частини третьої названої статті Закону ( 2210-14 ) (2210-14)
доход
(виручка) суб'єкта господарювання від реалізації продукції
(товарів, робіт, послуг) визначається як сумарна вартість доходу
(виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) усіх
юридичних та фізичних осіб, що входять до групи, яка визнається
суб'єктом господарювання відповідно до статті 1 цього Закону
( 2210-14 ) (2210-14)
.
Таким чином, неподання ПП “Тетяна і С” інформації на запит
відділення АМК від 06.06.2002 № 468-03/2002 є актом невиконання
заснованої на законі вимоги державного органу, що тягне за собою
встановлену чинним законодавством відповідальність.
У вирішенні даного спору місцевий господарський суд дійшов
суперечливих висновків щодо повідомлення ПП “Тетяна і С” про
необхідність подання інформації відділенню АМК. Так, встановивши
факт одержання названого запиту працівником відповідача, суд
першої інстанції зазначив про відсутність належних доказів
отримання запиту від 06.06.2002 № 468-03/2002 саме
відповідачем.
Апеляційна інстанція, зі свого боку, обґрунтовано мотивувавши
свій висновок щодо одержання ПП “Тетяна і С” вимоги позивача
надати необхідну інформацію, з огляду на пункт 3 частини першої
статті 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
зменшила розмір накладених
штрафних санкцій.
З урахуванням того, що відповідач не надав відділенню АМК жодних
відомостей стосовно своєї господарської діяльності Вищий
господарський суд України в даному разі погоджується з висновком
апеляційної інстанції щодо обґрунтованості визначення розміру
штрафу відповідно до пункту 5 статті 52 Закону ( 2210-14 ) (2210-14)
, за
приписами якого якщо доходу (виручки) немає або відповідач на
вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його
територіального відділення не надав розмір доходу (виручки),
штраф, передбачений абзацом четвертим частини другої цієї
статті, накладається у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян.
Водночас апеляційний господарський суд не зазначив жодних
обставин, які могли б бути достатньою підставою для зменшення
встановленої Законом ( 2210-14 ) (2210-14)
відповідальності.
Враховуючи викладене, з огляду на з’ясовані попередніми
інстанціями фактичні дані Вищий господарський суд України вважає
за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі,
змінивши таким чином оскаржувану постанову апеляційного
господарського суду.
Керуючись статтями 111-7 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Одеського обласного територіального
відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
31.05.2005 зі справи № 17-1-34-17/02-11228 скасувати частково.
3. Позов задовольнити. Стягнути з приватного підприємства
“Тетяна і С” на користь Одеського обласного територіального
відділення Антимонопольного комітету України штраф у сумі 5000
грн. та 5000 грн. пені.
Стягнути з приватного підприємства “Тетяна і С” в доход
державного бюджету України 102 грн. державного мита за розгляд
справи у суді першої інстанції та 51 грн. державного мита, що
підлягає сплаті з касаційної скарги.
Стягнути з приватного підприємства “Тетяна і С” на користь
державного підприємства “Судовий інформаційний центр” 118 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Одеської
області.
3. В іншій частині постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 31.05.2005 зі справи
№ 17-1-34-17/02-11228 залишити без змін.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь