ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.11.2005 Справа N 14/341
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Васищака І.М., суддів Палій В.М., Чабана
В.В., за участю представників сторін О.Хорахориної (дов. від
29.09.05) та О. Білецького (дов. від 1.09.04), розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з
обмеженою відповідальністю “Альтер Его ЛТД” на рішення від
29.03.2005 року господарського суду Дніпропетровської області та
постанову від 23.06.2005 року Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі № 14/341 за позовом товариства з
обмеженою відповідальністю “Альтер Его ЛТД” до
сільськогосподарського кооперативу “Родина” і товариства з
обмеженою відповідальністю “Торгпродукт” про стягнення 880 000
грн. та зустрічним позовом сільськогосподарського кооперативу
“Родина” до товариства з обмеженою відповідальністю “Альтер Его
ЛТД”
про визнання угоди недійсною,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 29.03.2005 року господарського суду
Дніпропетровської області (суддя С.Панна), залишеним без змін
постановою від 23.06.2005 року Дніпропетровського апеляційного
господарського суду, в задоволені первісного та зустрічного
позовів відмовлено з підстав недоведеності.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Альтер Его ЛТД” просить
судові рішення скасувати в частині відмови в задоволенні
первісного позову з підстав неправильного застосування
господарськими судами статей 161, 162, 203 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, статті 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та ухвалити нове
рішення, яким первісний позов задовольнити.
Сільськогосподарський кооператив “Родина” проти доводів
касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить
відмовити.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового
засідання, проте товариство з обмеженою відповідальністю
“Торгпродукт” право на подання відзиву на касаційну скаргу не
використало і його представник в судове засідання не з’явився.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
До господарського суду подано позов про стягнення збитків та
зустрічний позов про визнання договору недійсним і
господарськими судами встановлено, що 14.05.2002 року між
товариством з обмеженою відповідальністю “Альтер Его ЛТД” та
сільськогосподарським кооперативом “Родина” було укладено
договір за № 3 на виконання комплексу агротехнічних робіт,
відповідно до умов якого сторони повинні були здійснювати
сумісну діяльність у виробництві, зберіганні, переробці і
реалізації зернових культур з застосуванням прогресивної техніки
та технології.
На виконання вказаного договору сторони уклали угоду від
14.05.2002 року № 1 про збір, відповідно до умов якої,
товариство з обмеженою відповідальністю “Альтер Его ЛТД”
зобов’язалось здійснити збір пшениці з площі 1000 гектарів та
соняшника з площі 500 гектарів, а сільськогосподарський
кооператив “Родина” - підготувати лани та передати їх позивачу
за актом не пізніше трьох днів до початку робіт. Збір пшениці
повинен був виконуватись з 16.07.2002 року по 6.09.2002 року, а
соняшника - з 5.09.2002 року по 5.10.2002 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Альтер Его ЛТД”, на
підставі пункту 1.2 угоди від 14.05.2002 року № 1, мало намір
залучити до збору збіжжя товариство з обмеженою відповідальністю
“Торгпродукт”, уклавши з останнім договір від 17.05.2002 року.
До початку збору врожаю товариство з обмеженою відповідальністю
“Альтер Его ЛТД” та сільськогосподарський кооператив “Родина”
склали акти № 1 від 12.07.2002 року та № 2 від 4.09.2002 року
про виконання зобов’язань сторонами по договору від 14.05.№ 3.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Альтер Его ЛТД”
зазначені дії оцінюються як одностороння відмова контрагента від
договору, а сільськогосподарський кооператив “Родина” стверджує,
що у такий спосіб сторони припинили зобов’язання.
За правилами статті 203 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
у разі невиконання або неналежного виконання
зобов'язання боржником він зобов’язаний відшкодувати кредиторові
завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені
кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не
одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби
зобов’язання було виконано боржником.
З матеріалів справи вбачається, що позивач доказів про витрати,
втрату або пошкодження майна та не одержані доходи суду не
надав, а сам розрахунок завданої шкоди відповідно до пункту 5.8
угоди № 1 від 14.05.2002 року не може вважатися доказом
завдання збитків в розумінні статті 203 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
і статті 612 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів про
відмову в задоволенні первісного позову, оскільки між збитками
позивача у вигляді упущеної вигоди і діями відповідачів
відсутній причинний зв’язок, що виключає цивільно-правову
відповідальність.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд
повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон
пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних
наслідків
Оскільки позивач не надав суду доказів, які б свідчили про
недійсність угоди від 14.05.2002 року № 1, господарські суди
правомірно відмовили у задоволенні зустрічного позову.
Згідно із статтями 33 і 34 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
За змістом статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція переглядає у касаційному
порядку судові рішення на підставі встановлених фактичних
обставин справи і не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції
колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її
обставини були встановлені господарськими судами на підставі
повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки
судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична
оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 29.03.2005 року господарського суду
Дніпропетровської області та постанову від 23.06.2005 року
Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №
14/341 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з
обмеженою відповідальністю “Альтер Его ЛТД” без задоволення.
Головуючий, суддя І. М. Васищак
Суддя В. М. Палій
Суддя В.В. Чабан