ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.11.2005 Справа N 13/135
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. –головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Запорізької обласної ради
професійної спілки працівників кооперації та інших форм
підприємництва “Єднання”, м. Запоріжжя,
на рішення господарського суду Запорізької області від
11.05.2005
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
15.06.2005
зі справи № 13/135
за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності в особі його
виконавчої дирекції (далі –Відділення), м. Запоріжжя,
до Запорізької обласної ради професійної спілки працівників
кооперації та інших форм підприємництва “Єднання” (далі
–Профспілка)
про стягнення 6 729 грн.,
за участю представників сторін:
позивача –Семеренко Т.І., Щербахи Л.М.,
відповідача –Білюшова В.М., Памирова В.М.,
з оголошенням в судовому засіданні перерви з 27.09.2005 по
08.11.2005,
В С Т А Н О В И В:
За змістом приписів пунктів 8 та 9 статті 3, пункту 4 частини
першої статті 17, частини четвертої статті 50, статті 104
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
до
компетенції адміністративних судів не віднесено спори, де
позивачами є відділення Фонду соціального страхування з
тимчасової втрати працездатності. Статтею 50 цього Кодексу
( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено перелік позовів, за якими юридичні та
фізичні особи, що не є суб’єктами владних повноважень, можуть
бути відповідачами у справах за позовами суб’єктів владних
повноважень. На даний час цей перелік є вичерпним, оскільки
чинним законодавством не передбачено інших випадків подання
суб’єктами владних повноважень адміністративних позовів до
суб’єктів господарювання.
Відділення звернулося до господарського суду Запорізької області
з позовом до Профспілки про стягнення 6 729 грн. боргу
відповідно до пункту 2.4 договору від 14.05.2003 № 21 та пункту
3.2 договору від 24.05.2004 № 21.
До прийняття судом рішення зі справи позивач подав уточнення до
позовної заяви і просив стягнути з відповідача 6 721,14 грн.
боргу (т. 1, а.с. 52-53).
Рішенням названого суду від 11.05.2005 (суддя Серкіз В.Г.),
залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного
господарського суду від 15.06.2005 (колегія суддів у складі:
Коробка Н.Д. –головуючий суддя, судді Юхименко О.В., Яценко
О.М.), позов задоволено частково: стягнуто з Профспілки 6 721,14
грн. відповідно до пункту 2.4 договору від 14.05.2003 № 21; в
іншій частині позову відмовлено. В частині задоволення позову
прийняті рішення мотивовані невиконанням відповідачем договірних
зобов’язань, а відмову в задоволенні іншої частини вимог
мотивовано погашенням відповідачем цієї частини заборгованості.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Профспілка просить судові рішення зі справи скасувати через
неправильне застосування норм матеріального і процесуального
права та в позові відмовити.
Відділення подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило
про безпідставність її доводів та просить рішення місцевого та
апеляційного господарських судів залишити без змін, а скаргу –
без задоволення.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі –ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної
скарги.
Перевіривши повноту встановлення судами першої і апеляційної
інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про необхідність часткового задоволення касаційної
скарги з огляду на таке.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- Відділенням та Профспілкою укладено договори від 14.05.2003
№ 21 та від 24.05.2004 № 21 про організаційне та часткове
фінансове забезпечення повноцінного відпочинку та оздоровлення
дітей у літній період 2003 та 2004 років, відповідно до яких
Відділення зобов’язалося забезпечити помісячне фінансування
витрат на харчування, лікування та культурне обслуговування
дітей у дитячих оздоровчих закладах за рахунок коштів Фонду
(пункт 2.1 договору від 14.05.2003 та пункт 2.1.2 договору від
24.05.2004);
- на виконання зазначених умов договорів Відділенням
перераховано Профспілці в 2003 році 61 300 грн. та в 2004 році -
57 304 грн.;
- згідно з пунктом 2.4 договору від 14.05.2003 та пункту 3.2
договору від 24.05.2004 відповідач мав (у випадку невикористання
коштів Фонду або використання менше затверджених норм)
перерахувати залишок коштів позивачеві до 01.09.2003 та до
10.09.2004 відповідно;
- пунктом 2.5 договору від 14.05.2003 та пунктом 3.3 договору
від 24.05.2004 передбачено подання відповідачем позивачеві звіту
про надходження та використання коштів Фонду, виділених на
оздоровлення дітей;
- Профспілкою подано звіт “Про надходження та використання
коштів Фонду, виділених на оздоровлення дітей у літній період
2003 року”, згідно з яким витрати склали 61 296 грн., а залишок
коштів у сумі 4 грн. повернуто Відділенню (т. 1, а.с. 27);
- відповідно до звіту Профспілки “Про використання коштів Фонду
ЗОВ (в розрізі дитячих оздоровчих таборів), виділених на
оздоровлення дітей у літній період 2004 року...” відповідачем
отримано від Відділення 41 304 грн., з яких витрачено 31 419
грн. та повернуто позивачеві невикористані кошти в сумі 9 885
грн. (т. 1, а.с. 28);
- Відділенням не прийнято до заліку 6 721,14 грн. за літній
період 2003 року та 7,89 грн. за літній період 2004 року;
- заборгованість у сумі 7,89 грн. відповідачем погашена в
досудовому порядку.
Причиною даного спору є питання щодо правомірності використання
відповідачем коштів Фонду та наявності підстав для повернення
позивачеві коштів, які він не прийняв до заліку.
Позивач мотивував свій позов невиконанням Профспілкою договірних
зобов’язань з посиланням на статті 256, 526, 527, 631 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
, інших актів
цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог
–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що
звичайно ставляться.
В свою чергу, правовідносини, які виникають з
загальнообов'язкового державного соціального страхування поза
межами конкретних цивільно-правових угод відповідно до частини
другої статті 1 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(частини
другої статті 2 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
)
не підпадають під дію цивільного законодавства, оскільки не є
цивільно-правовими за своїм характером.
З огляду на наведене попереднім судовим інстанціям для
правильного вирішення даного спору належало:
- з дотриманням вимог статей 22, 78 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
оцінити заяву позивача про уточнення позову та встановити межі
позовних вимог Відділення (відмова судом в задоволенні позову за
відсутності таких позовних вимог або за відсутності відповідного
предмету спору суперечить приписам статей 80, 84 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та не може бути визнана обґрунтованою);
- встановити обсяг вимог позивача за кожним з договорів окремо;
- дослідити виконання сторонами умов кожного з двох укладених
договорів;
- встановити відповідність дій сторін фактичному змісту
договорів;
- встановити та дослідити фактичні обставини використання
відповідачем коштів Фонду, які ним отримано за договорами (за
кожним окремо);
- встановити чи мало місце з боку відповідача невикористання
коштів Фонду або “використання менше затверджених норм”, чи
відбулося нецільове використання коштів;
- встановити за кожним з договорів окремо, чи мав місце та в
якому розмірі фактичний залишок коштів Фонду у Профспілки;
- встановити підстави неприйняття позивачем до заліку витрачених
коштів.
Проте ці обставини попередніми судовими інстанціями не
встановлено та не досліджено. Зокрема, висновок апеляційного
господарського суду про те, що “як вбачається актами проведених
перевірок не було виявлено нецільове використання грошових
коштів Фонди, лише встановлено факт перевитрат коштів Фонду
(коштів, не використаних за цільовим призначенням)” через
внутрішню суперечність не може вважатися висновком суду щодо
встановлення обставин справи.
Отже, попередні судові інстанції припустилися неправильного
застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення суддею за
результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої
статті 43 цього Кодексу( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно всебічного, повного
і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи
в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування судових
рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий судовий
розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно
встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та
доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно
до вимог закону.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Запорізької обласної ради професійної спілки
працівників кооперації та інших форм підприємництва “Єднання”
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Запорізької області від
11.05.2005 та постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 15.06.2005 зі справи № 13/135 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Запорізької області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя В.Джунь
Суддя Б.Львов