ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.11.2005 Справа N 12/72
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.
суддів: Панченко Н.П. , Савенко Г.В.,
розглянувши ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз
матеріали касаційної України” в особі ГПУ
скарги “Полтавагазвидобування”
на постанову від 02.06.2005 Київського міжобласного
апеляційного господарського суду
та рішення від 07.04.2005 господарського суду
Полтавської області
у справі № 12/72
за позовом ТОВ “Надра”
До ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз
України” в особі ГПУ
“Полтавагазвидобування”
Про стягнення 114878,96 грн.,
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача –не з’явився,
- відповідача –Юхно В.І.,
В С Т А Н О В И В:
ТОВ “Надра” звернулося до господарського суду Полтавської
області з позовною заявою до ДК “Укргазвидобування” НАК
“Нафтогаз України” в особі ГПУ “Полтавагазвидобування” про
стягнення 104223,87 грн. суми основного боргу, 7315,65 грн.
пені, 1771,8 грн. інфляційних, 1567,64 грн. трьох відсотків
річних.
Рішенням від 07.04.2005 господарського суду Полтавської області
у справі № 12/72 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з
ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” в особі ГПУ
“Полтавагазвидобування” на користь ТОВ “Надра” 107563,31 грн.,
1075,63 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та
5700,00 грн. послуг адвоката.
Постановою від 02.06.2005 Київського міжобласного апеляційного
господарського суду у справі № 12/72 рішення від 07.04.2005
господарського суду Полтавської області у цій справі залишено
без змін.
Не погоджуючись з постановою від 02.06.2005 Київського
міжобласного апеляційного господарського суду та від 07.04.2005
господарського суду Полтавської області у справі № 12/72, ДК
“Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” в особі ГПУ
“Полтавагазвидобування” подало до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначені
постанову та рішення та прийняти нове рішення про відмову в
задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідача, представника скаржника, перевіривши
правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими
судами норм матеріального та процесуального права, судова
колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
03.12.2001 між сторонами була укладена генеральна угода № 2085,
згідно умов якої позивач зобов’язався поставити, а відповідач
прийняти та оплатити на умовах, викладених в Угоді товарну
продукцію виробничо-технічного призначення. Поставка товарної
продукції в межах Угоди здійснюється у відповідності до
специфікації та графіку поставок, що підписують уповноважені
представники сторін. Додаток № 1 до вказаної угоди визначає
продукцію, що позивач повинен поставити, а саме: 10000 т
бішофіту очищеного та 5000 т бішофіту.
Додатковою угодою до генеральної угоди № 2085 від 03.12.2001
сторони встановили, що у зв’язку з тяжким фінансовим становищем
та відсутністю у відповідача грошових коштів, розрахунок за
поставлений бішофіт очищений з позивачем частково здійснюється
шляхом передачі нафтопродуктів за цінами, що діють на момент
передачі.
Також судовими інстанціями встановлено, що позивачем був
поставлений бішофіт очищений на загальну суму 188068,4 грн.,
проте відповідач свої зобов’язання належним чином не виконав,
розрахувався за отриманий бішофіт частково, в сумі 83844,53 грн.
Позивачем була направлена відповідачу претензія № 91 від
12.08.2003 з вимогою оплатити суму заборгованості 104223,87
грн., та повторна претензія № 110 від. 29.10.2003.
Згідно п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, щодо цивільних відносин, які виникли
до набрання ним чинності положення ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або
продовжують існувати після набрання чинності. Відповідно до п. 4
Прикінцевих положень Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
до господарських відносин, що виникли до набрання чинності
відповідними положеннями Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і
обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання
чинності цими положеннями.
Відповідно до ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
суб’єкти
господарювання та інші учасники господарських відносин повинні
виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно
до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності
конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до
вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається
одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків,
передбачених законом, а також відмова від виконання або
відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за
іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
, інших актів цивільного законодавства,
а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв
ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, боржник, який прострочив
виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора
зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних від простроченої суми.
Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли до
вмотивованого висновку про задоволення позовних вимог в сумі
основного боргу 104223,87 грн., 1567,64 грн. 3% річних та 1771,8
грн. інфляційних.
Щодо стягнення пені, то суди дійшли обгрунтованого висновку про
те, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню,
оскільки застосування такої штрафної санкції за невиконання
відповідачем своїх зобов’язань Генеральною угодою не
передбачено.
У позовній заяві позивач просить покласти на відповідача судові
витрати по оплаті послуг адвоката.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
відповідно до угоди № 5 від 28.02.2005 адвокат Костенко В.О.
(свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 048
від 27.07.1997) надав позивачу юридичні послуги щодо
представництва його інтересів, а позивач оплатив адвокатські
послуги, про що свідчить платіжне доручення № 78 від 01.03.2005.
на суму 5743,95 грн.
Статтею 44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що до складу
судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї
норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи
підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені
адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх оплата
підтверджується відповідними фінансовими документами. Для участі
адвоката у судових засіданнях його повноваження підтверджуються
договором на надання послуг та адвокатським свідоцтвом.
Відшкодування послуг адвоката на підставі ст. 44 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
можливе лише при наявності: по-перше, представництва
інтересів сторони у суді саме адвокатом, а не юрисконсультом або
представником за дорученням, по-друге, наявність угоди між
адвокатом, або адвокатським об'єднанням на надання послуг при
представництві інтересів в суді та стороною по справі, по-третє,
оплата послуг саме адвоката або адвокатського об'єднання згідно
вищезазначеного договору про надання послуг.
Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що до судових
витрат, які необхідно покласти на відповідача, належить
відшкодування державного мита в сумі 1075,63 грн., 118 грн.
оплати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,
5700 грн. оплати послуг адвоката.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України
дійшла висновку про те, що постанова від 02.06.2005 Київського
міжобласного апеляційного господарського суду та рішення від
07.04.2005 господарського суду Полтавської області у справі
№ 12/72 прийняті з дотриманням норм матеріального та
процесуального права, а тому підстави для зміни чи скасування
вказаних судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” в
особі ГПУ “Полтавагазвидобування” на постанову від 02.06.2005
Київського міжобласного апеляційного господарського суду та
рішення від 07.04.2005 господарського суду Полтавської області у
справі № 12/72 залишити без задоволення.
Постанову від 02.06.2005 Київського міжобласного апеляційного
господарського суду та рішення від 07.04.2005 господарського
суду Полтавської області у справі № 12/72 залишити без змін.
Головуючий суддя С.Плахотнюк
Судді: Н.Панченко
Г.Савенко