ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.11.2005 Справа N 12/119-05-2974
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.,
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю “Ірен-Агро”, с. Таірове Овідіопольського району
Одеської області (далі –ТОВ “Ірен-Агро”)
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
31.05.2005
зі справи № 12/119-05-2974
за позовом виконавчої дирекції Одеського обласного відділення
Фонду соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності, м. Дніпропетровськ (далі –Фонд соціального
страхування)
до ТОВ “Ірен-Агро”
про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у
сумі 14926, 08 грн.;
третя особа на стороні відповідача: сільськогосподарське
товариство з обмеженою відповідальністю “Ірен-Агронатурпродукт”,
с. Великий Дальник Біляївського району Одеської області.
Судове засідання проведено за участю представників:
позивача –Корнієнка П. С., Сича О.В., Владимирової Т.Ю. (за
довіреністю Фонду соціального страхування),
відповідача –не з’явилися,
третьої особи –не з’явилися.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 22.04.2005
(суддя Юдова В.З.) позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ
“Ірен-Агро” на користь Фонду соціального страхування 124, 08
грн. недоїмки зі сплати страхових внесків. Рішення суду першої
інстанції мотивовано тим, що заборгованість ТОВ “Ірен-Агро” на
суму 14246,87 грн. зі сплати страхових внесків за 1998-2000 роки
не підлягає стягненню, оскільки Закон України від 18.01.2001
№ 2240-III “Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням” ( 2240-14 ) (2240-14)
(далі –Закон № 2240-III ( 2240-14 ) (2240-14)
) не має зворотної сили.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
31.05.2005 (колегія суддів у складі: суддя Жукова А.М.
–головуючий, судді Величко Т.А. і Бойко Л.І.) змінено рішення
господарського суду Одеської області від 22.04.2005: позов
задоволено повністю; стягнуто з ТОВ “Ірен-Агро” на користь Фонду
соціального страхування 14926, 08 грн. заборгованості зі сплати
страхових внесків. Постанову суду апеляційної інстанції з
посиланням на приписи статті 30 Закону № 2240-III ( 2240-14 ) (2240-14)
мотивовано тим, що строк давності в разі стягнення страхових
внесків, пені та фінансових санкцій не застосовується.
У касаційній скарзі від 29.06.2005 до Вищого господарського суду
України ТОВ “Ірен-Агро” просить скасувати постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 31.05.2005, а справу
передати на новий розгляд до господарського суду Одеської
області. Скаргу мотивовано неповним з’ясуванням судовими
інстанціями обставин справи, оскільки на думку скаржника судами
не встановлено суму заборгованості ТОВ “Ірен-Агро” на момент
передачі страхувальників до Фонду соціального страхування у
листопаді 2001 року, а також ними не досліджувалось правильність
проведеного відповідачем сторнування сум заробітної плати та
відрахувань з фонду оплати праці.
У судовому засіданні 27.09.2005 оголошувалась перерва.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі
–ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і місце
розгляду скарги. Представники ТОВ “Ірен-Агро”,
сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
“Ірен-Агронатурпродукт” в судове засідання не з’явилися.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про наявність підстав для задоволення касаційної
скарги.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- ТОВ “Ірен-Агро” перебувало на обліку і подавала звіти по
коштах соціального страхування в обком профспілки малих
підприємств і вільного підприємництва;
- Фондом соціального страхування було прийнято у листопаді 2001
року на облік ТОВ “Ірен-Агро” як страхувальника за актом
прийому-передачі, причому заборгованість зі сплати страхових
внесків за період 1998-2000 років становила 14246, 87 грн.;
- Фондом соціального страхування було проведено перевірку
нарахування та своєчасного перерахування ТОВ “Ірен-Агро” внесків
на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку
з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням, за результатами якої складено акт від
03.02.2003;
- актом від 03.02.2003 встановлено наявність заборгованості у
ТОВ “Ірен-Агро” зі сплати страхових внесків станом на 01.01.2003
у сумі 14926,63 грн., сплачено страхувальником 555,41 грн.
Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:
- відповідачем не доведено, що ТОВ “Ірен-Агро” виключено з
державного реєстру як юридичну особу;
- у ТОВ “Ірен-Агро” відсутня заборгованість з виплати заробітної
плати персоналу за 2001-2002 роки.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про правовий
режим заборгованості ТОВ “Ірен-Агро” зі сплати страхових внесків
за період 1998-2000 років.
Судом апеляційної інстанції помилково застосовано положення
статті 30 Закону № 2240-III ( 2240-14 ) (2240-14)
до спірних правовідносин
сторін зі справи, що виникли і продовжувались до часу набрання
цим Законом чинності.
Відповідно до частини п’ятої статті 94 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
закон набирає чинності через десять днів з дня
його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим
законом, але не раніше дня його опублікування.
Згідно з пунктом 1 Прикінцевих положень Закон № 2240-III
( 2240-14 ) (2240-14)
набирає чинності з 1.01.2001 року, проте вперше його
було опубліковано в газеті “Урядовий кур’єр” за 28.02.2001 № 38.
Отже, відповідно до вимог статті 94 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
Закон № 2240-III ( 2240-14 ) (2240-14)
набрав чинності лише
28.02.2001.
До часу набрання Законом № 2240-III ( 2240-14 ) (2240-14)
чинності спірні
відносини сторін щодо сплати страхових зборів регулювались
іншими Законами.
Так, стаття 18 Закону України від Закону України від 21.12.2000
№ 2181-III “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі –Закон № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
) набрала чинності раніше,
ніж Закон № 2240-III ( 2240-14 ) (2240-14)
. Закон № 2181-IIІ ( 2181-14 ) (2181-14)
вперше було опубліковано в газеті Урядовий кур’єр” за 21.02.2001
№ 33 і саме з цієї дати положення статті 18 цього Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
набрали чинності.
Відповідно до абзацу першого преамбули Закону № 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
цей Закон ( 2181-14 ) (2181-14)
спеціальним законом з питань
оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань
юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними
цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів),
включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та
внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,
нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються
до платників податків контролюючими органами, у тому числі за
порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає
процедуру оскарження дій органів стягнення. Згідно з підпунктом
18.1.1 пункту 18.1 статті 18 Закону № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
списанню з платників податків підлягає податковий борг (крім
пені та штрафних санкцій), який виник станом на 31.12.1999 року
і не сплачений на день набрання чинності цією статтею.
У лютому 2001 року був чинним пункт 16 частини першої статті 14
Закону України від 18.02.1997 № 77/97-ВР “Про систему
оподаткування” ( 77/97-ВР ) (77/97-ВР)
, відповідно до якого збір на
обов'язкове соціальне страхування було включено до
загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). Цей
пункт було виключено лише Законом України від 16.01.2003
№ 429-IV ( 429-15 ) (429-15)
.
Відповідно до пункту 2 розділу II “Порядок введення в дію Закону
України від 18.02.1997 № 77/97-ВР “Про внесення змін до Закону
України “Про систему оподаткування” ( 77/97-ВР ) (77/97-ВР)
дія цього
Закону ( 77/97-ВР ) (77/97-ВР)
поширюється на відповідні правовідносини у
сфері соціального страхування щодо зборів на соціальне
страхування лише до прийняття законів України з питань
соціального страхування.
Отже, з огляду на послідовність набрання чинності зазначеними
законами судовим інстанціям слід було застосовувати до
заборгованості ТОВ “Ірен-Агро” зі сплати страхових внесків за
період 1998-1999 років припис підпункту 18.1.1 пункту 18.1
статті 18 Закону № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, відповідно до якого ця
заборгованість підлягає списанню.
Проте, попередніми судовими інстанціями не було з’ясовано розмір
заборгованості ТОВ “Ірен-Агро” зі сплати страхових зборів за
період 1998-1999 років, що призвело до неточного визначення
загального розміру заборгованості відповідача.
Відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК ( 2747-15 ) (2747-15)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Отже, фактичні дані про розмір заборгованості ТОВ “Ірен-Агро” зі
сплати страхових зборів за період 1998-1999 років підлягає
встановленню судом першої інстанції за новим розглядом справи.
За змістом приписів пунктів 8 та 9 статті 3, пункту 4 частини 1
статті 17, частини 4 статті 50, статті 104 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
до компетенції
адміністративних судів не віднесено спори, де позивачами є
установи Фонду загальнообов’язкового державного соціального
страхування. На даний час статтею 50 цього Кодексу ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено вичерпний перелік позовів, за якими юридичні та
фізичні особи, що не є суб’єктами владних повноважень, можуть
бути відповідачами у справі за позовами суб’єктів владних
повноважень. Отже спір з цієї справи відноситься до
підвідомчості господарських судів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-7-111-12 ГПК
( 2747-15 ) (2747-15)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
“Ірен-Агро” зі справи № 12/119-05-2974 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 22.04.2005
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
31.05.2005 з цієї справи скасувати.
3. Справу № 12/119-05-2974 передати на новий розгляд до
господарського суду Одеської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь