ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.11.2005 Справа N 07/187-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Невдашенко Л.П.
судді Васищака І.М.
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю
“Кросс-п/ф “Зоря”
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 02.08.2005 р.
у справі № 07/187-05
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кросс-п/ф
“Зоря”
до Закритого акціонерного товариства “Харпластмас”
про стягнення 19 625,0 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Супрун О.М. (довіреність у справі),
від відповідача: не з’явився,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Кросс-п/ф “Зоря”
звернулося до господарського суду Харківської області з позовом
до Закритого акціонерного товариства “Харпластмас” і просило суд
стягнути з останнього 19625,0 грн. боргу, пов’язаного з продажем
неякісної продукції за договором № 276 від 08.11.2004р.
Заперечуючи заявлений позов, відповідач посилається на
недоведеність вини відповідача у продажу продукції, яка не
відповідає сертифікату якості та технічним умовам на неї.
Рішенням господарського суду Харківської області від
13.06.2005р. (суддя Інте Т.В.), залишеним без змін постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2005р.
(головуючий, суддя Такмаков Ю.В., судді Барбашова С.В., Бухан
А.І.), у задоволені позову відмовлено за недоведеністю факту
постачання відповідачем позивачу неякісного товару. Доповідач:
Палій В.М.
Судами двох інстанцій також зазначено про неможливість
проведення експертизи поліетиленового жолобу на відповідність
його сертифікату якості, на чому наполягав позивач, заявивши у
суді першої інстанції усне клопотання, оскільки жолоб у
кількості 2400 м. п. був повернутий відповідачу, що виключає
можливість ідентифікувати товар, тобто встановити який саме
товар (жолоб) було повернуто відповідачу. Вказане підтвердив і
представник позивача у судовому засіданні апеляційної скарги,
про що зазначено в оскаржуваній постанові апеляційного суду.
Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, відповідач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з
порушенням норм матеріального права, а саме ст. 678 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, та процесуального права, а саме ст.ст. 42, 43, 33,
41 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та ухвалити нове рішення.
Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому
просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін, а
скаргу без задоволення з мотивів, викладених у відзиві.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи
застосування судом норм матеріального та процесуального права
при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами двох інстанцій встановлено, що між сторонами було
укладено договір поставки № 276 від 08.11.2004р., відповідно до
якого відповідач зобов’язався поставити позивачу жолоб з
поліетилену у кількості 4026 м. п. на загальну суму 19 625,0
грн.
На виконання 5.1.1 вказаного договору позивач здійснив попередню
оплату товару на суму 19 326,0 грн. (а.с.20), а відповідач
–поставив поліетиленовий жолоб. Але у зв’язку з невідповідністю
його технічним вимогам, за домовленістю сторін товар був
повернутий відповідачу на переробку. На суму 299,0 грн.
сторонами був проведений залік зустрічних однорідних вимог.
Вдруге відповідачем був поставлений жолоб більшою товщиною, який
при його опробуванні позивачем виявився неякісним, про що
свідчить акт від 29.12.2004р. про невідповідність 2400
м. п. жолобу сертифікату якості та про непридатність його до
експлуатації. Наведене стало підставою для звернення позивача з
позовом про повернення перерахованих коштів у сумі 19 625,0 грн.
В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
правосуддя у
господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх
учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та
інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої
вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення
ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин
справи.
Судами двох інстанцій використано у повному обсязі свої
повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та
всебічного з’ясування обставин справи, пов’язаних з предметом
доказування у даній справі, а тому не можна погодитись з
доводами касаційної скарги про зворотне.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми
предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права
та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав
позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти
позову.
В силу частин 1, 3 ст. 268 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, якість
товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам,
технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює
вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не
визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання
визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня
якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.
Розділом 3 договору передбачено, що якість товару повинна
відповідати вимогам ТУ та підтверджуватися паспортом якості
(відповідності) та іншими необхідними документами, які
передаються за вимогою покупця (позивача) при передачі товару.
Однак, матеріалами справи не доведено факт того, що позивач
вимагав від відповідача при передачі товару (жолоб) будь-які
документи, які б підтверджували його якість.
Згідно п. 7.1. договору приймання товару проводиться покупцем за
накладними згідно вимогам чинних нормативних актів України.
Отже, суди двох інстанцій дійшли вірного висновку про те, що при
здійсненні перевірки відповідності товару вимогам сертифікату
якості та ТУ, позивачем повинна була застосовуватись затверджена
постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.66р. Інструкція П-7 “Про
порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та
товарів народного споживання за якістю” ( va007400-66 ) (va007400-66)
. Це
також підтверджується змістом надісланої відповідачу претензії
позивача № 57 (а.с.9), в якій він посилався на вказану
Інструкцію, стверджуючи про неможливість використання виробу
(жолоба).
В якості доказу отримання від відповідача неякісного товару
позивач посилається на акт від 29.12.2004р.
Судами двох інстанцій, у відповідності до вимог ст.ст. 33, 34
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, дано належну юридичну оцінку вказаному
акту, і встановлено, що його складено позивачем у порушення
пунктів 19, 22, 29 вказаної Інструкції ( va007400-66 ) (va007400-66)
, зокрема
щодо права осіб у прийманні продукції за якістю, їх
компетентності у питаннях визначення якості, підлягаючої
прийманню продукції, а також щодо змісту складеного акта.
Окрім того, досліджуючи вказаний акт, суди також звернули увагу
на те, що цим актом встановлено брак 2400 м. п. жолоба, тоді як
предметом договору визначена кількість 4026 м. п. , а фактично
поставлено 4218 м. п.
За таких обставин, акт від 19.12.2004р, на який посилається
позивач, обґрунтовуючи даний позов, судами двох інстанцій
підставно визнано таким, що не має юридичної сили з огляду на
допущені позивачем порушення при прийманні товару і складанні
цього акта, а тому він не може бути доказом вини відповідача в
постачанні неякісного товару. Між тим, стаття 679 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
передбачає, що продавець відповідає за недоліки
товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання
товару покупцеві, або з причин, які існували до цього моменту.
Окрім того, відповідно до ч. 5 ст. 268 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
у
разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається
стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець
має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо
товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої
суми.
Аналогічна норма міститься і у Цивільному кодексі України.
Зокрема, ч. 2 ст. 248 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, передбачено, що в
разі поставки продукції більш низької якості, ніж вимагається
стандартом, затвердженими технічними умовами чи зразком,
покупець зобов’язаний відмовитися від прийняття і оплати
продукції, а якщо продукція вже оплачена покупцем, то внесена
ним сума підлягає поверненню.
Між тим, позивач не відмовився від прийняття товару у повному
обсязі. Як встановлено судами двох інстанцій, і про що зазначає
позивач у своєму позові, бракований жолоб був повернутий
відповідачу лише у кількості 2400 м. п. , тоді як загальна
кількість поставленого жолобу складає 4218 м. п.
Окрім того, як зазначено судом апеляційної інстанції, позивачем
не надано доказів відмови від договору у зв’язку з поставкою
товару неналежної якості, як то передбачено частиною 2 ст. 678
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно якої, у разі істотного порушення
вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна
усунути, недоліків, усунення яких пов’язане з непропорційними
витратами
або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи
з’явилися знову після їх усунення) покупець має право, зокрема,
відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за
товар грошової суми.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції,
колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її
обставини були встановлені судами двох інстанцій на підставі
всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів,
висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна
юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування
оскаржуваних рішення та постанови немає.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не заслуговують
на увагу, оскільки фактично зводяться до оцінки доказів та
переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної
інстанції з огляду на вимоги ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Кросс-п/ф “Зоря” залишити без задоволення, а постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2005р. у
справі № 07/187-05 - без змін.
Головуючий, суддя Л.П. Невдашенко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій