ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.11.2005 Справа N 8/42
Виший господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. –головуючого у засіданні
(доповідач),
Панченко Н.П. , Плахотнюк С.О.,
розглянувши касаційну відкритого акціонерного товариства
скаргу енергопостачальної компанії
“Миколаївобленерго”
та постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 12.07.2005р.
зі справи № 8/42
за позовом відкритого акціонерного товариства
енергопостачальної компанії
“Миколаївобленерго”
до акціонерного товариства закритого типу
Будівельна компанія “Глиноземпромбуд”
Про стягнення 7 622,40 грн.
за участю представників:
- Позивач: Колодяжна Ю.А. (дов. від 17.01.2005р., № 023/05-75);
- Відповідач: Федоровський В.М. (дов. від 17.01.2005р., № 12)
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство енергопостачальна компанія
“Миколаївобленерго” (надалі –“Позивач”) звернулось до
господарського суду Миколаївської області з позовом про
стягнення з акціонерного товариства закритого типу Будівельна
компанія “Глиноземпромбуд” (надалі –“Відповідач”) 7622,40 грн.
заборгованості за перевищення договірних величин споживання
електроенергії у серпні 2004р.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилався на порушення
Відповідачем умов договору на користування електроенергією від
29.03.2004р. № 396, а також на п. 11 Порядку постачання
електроенергії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів
України від 24.03.1999р. № 441 ( 441-99-п ) (441-99-п)
(в редакції
Постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2000р. № 475),
щодо коригування по результатам місяця максимальної величини
споживання електричної енергії до рівня фактично оплаченої
(надалі –“Порядок” ( 441-99-п ) (441-99-п)
), у відповідності з яким за
результатами розрахункових періодів максимальна величина
споживання електричної енергії була скорегована до рівня
фактично оплаченої і на різницю додатково у рахунки включено
надбавку за перевищення договірної величини у розмірі
чотирикратної вартості перевищення.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
24.03.2005р. у справі № 8/42 у позові відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що відповідно до листа Національної
комісії з питань регулювання електроенергетики від 18.05.2004р.
№ 05-34-11/2219 електропостачальна організація має право
виставити споживачеві рахунок на оплату п'ятикратної вартості
різниці фактичного спожитої і договірної величини лише на
підставі погодженого споживачем (підписаного без зауважень) акта
про перевищення договірних (граничних) величин, тоді як
матеріали справи містять акт про перевищення Відповідачем
договірних (граничних) величин, який складався Позивачем
одноособово.
Не погоджуючись з зазначеним вище рішенням суду, Позивач
звернувся до Одеського апеляційного господарського суду зі
скаргою, в якій просив рішення господарського суду Миколаївської
області від 24.03.2005р. у справі № 8/42 скасувати, позов
задовольнити.
В обґрунтування поданої скарги Позивач зазначив, що судом
невірно застосовані норми матеріального права, не в повному
обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи,
висновки суду не відповідають обставинам справи.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
12.07.2005р. у справі № 8/42 апеляційна скарга Позивача
задоволена частково. Рішення господарського суду Миколаївської
області від 24.03.2005р. у справі № 8/42 скасовано, позов
задоволено частково, з Відповідача на користь Позивача стягнуто
1 852,00 грн., 18,71 грн. держмита та 28,67 грн. витрат на
послуг інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Постанова мотивована тим, що Відповідачем порушено вимоги
договору на користування електроенергією від 29.03.2004р. № 396
щодо обов'язку споживача щомісячно надавати постачальнику
показання розрахункових лічильників, незважаючи ні на які
обставини, що, відповідно до умов зазначеного договору тягне за
собою розрахунок за електроенергію в об'ємі 8000 кВт/рік.
Не погоджуючись з зазначеною постановою Одеського апеляційного
господарського суду, Позивач звернувся до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
12.07.2005р. у справі № 8/42 р. та прийняти нове рішення, яким
стягнути з Відповідача на користь Позивача 144,80 грн.
Подану скаргу Позивач обґрунтовує тим, що відповідно до п. 5
ст. 26 Закону України від 16.10.1997р. № 575/97-ВР “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
(надалі –“Закон Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
) передбачено, що у випадку
споживання електричної енергії понад договірну величину за
розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну
вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм
матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного
судового акту, знаходить що касаційна скарга не підлягає
задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(надалі –“ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
”)
касаційна інстанція, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, перевіряє застосування судом першої чи апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі
встановлених фактичних обставин справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.03.2004р. між
Позивачем та Відповідачем укладений договір на постачання
електричної енергії № 396 (надалі –“Договір”), відповідно до
якого при вирішенні всіх питань, на обумовлених Договором
сторони керуються Законом про електроенергетику, Правилами
користування електроенергією, затвердженими постановою
Національної комісії регулювання електроенергетики України
(надалі – “НКРЕ”) від 31.07.1996р. № 28 ( z0417-96 ) (z0417-96)
та іншими
законодавчими актами України.
Одеським апеляційним господарським судом під час розгляду справи
також встановлено, що Договором встановлений обов'язок споживача
(Відповідач) знімати і надавати по встановленій формі у
енергопостачальну організацію (Позивач) показання розрахункових
лічильників згідно з календарним графіком 12 числа щомісяця, а
також здійснювати щомісячні 100% платежі за електроенергію,
шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним
режимом використання до 12 числа щомісяця; здійснювати у
п'ятиденний строк плату рахунків енергопостачальної організації
при остаточному розрахунку.
Договором також встановлено, що у випадку відсутності платежів у
встановлені Договором строки, сторони керуються договірними
зобов'язаннями, вимогами НКРЕ України, в частині припинення
подачі електроенергії, а на суму заборгованості, відповідно до
Закону України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР “Про
відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”
( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
(п. 4 Договору).
Додатком до Договору від 19.03.2004р. № 1 передбачені обсяги
реалізації електроенергії споживачу, порядок коригування
договірної величини електроспоживання та відповідальність на
випадок перевищення договірної величини.
Згідно з умовами Договору споживач зобов'язаний щомісячно
надавати постачальнику показання розрахункових лічильників,
незважаючи ні на які обставини.
Як встановлено Одеським апеляційним господарським судом,
Відповідач не споживав електроенергію весь літній період 2004
року.
Відповідно до умов Договору, споживач зобов'язаний щомісячно
надавати постачальнику показання розрахункових лічильників,
незважаючи ні на які обставини.
Водночас, Одеським апеляційним господарським судом під час
розгляду справи встановлено, що Відповідач порушив умови
Договору, а саме, не надав дані розрахункових лічильників за
серпень 2004 року, за спожиту електроенергію не розрахувався, а
тому повинен нести відповідальність.
Проте, за дане порушення умовами Договору передбачено здійснення
розрахунку за електроенергію в об'ємі 8000 кВт/год.
Отже, завжаючи на те, що Відповідач дані розрахункових
лічильників за серпень 2004 року не надав, за спожиту
електроенергію не розрахувався, тому Одеський апеляційний
господарський суд дійшов правильного висновку, що Відповідач
повинен нести відповідальність, передбачену Договором, тобто
розрахунку за електроенергію в об'ємі 8000 кВт/год.
При цьому колегія суддів вважає таким, що не заслуговують на
увагу посилання Позивача у касаційній скарзі на рішення
господарського суду Миколаївської області від 26.04.2005р., яке
набрало законної сили та яким з Відповідача стягнуто сума боргу
за активне споживання електроенергії за серпень-вересень 2004
року.
Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, обставини
справи, які відповідно до законодавства повинні бути
підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
Проте, Позивачем не надано ні судам попередніх інстанцій, ні
Вищому господарському суду належним чином завіреної копії
судового рішення, на які Позивач посилається як на підставі
своїх позовних вимог. Позивачем, навіть не зазначено номера
рішення господарського суду, на яке він посилається.
Щодо нарахування п'ятикратної вартості на обумовлену сторонами
кількість електроенергії тягне, то Одеський апеляційний
господарський суд дійшов правильного висновку, що повторну
відповідальність за одне і теж порушення, що не допустимо згідно
з нормами чинного законодавства.
При таких обставинах, рішення місцевого господарського суду
вважається прийнятим з порушенням норм як матеріального, так і
процесуального законодавства, тому підлягає скасуванню.
Керуючись п. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, апеляційний суд приймає нове рішення, яким
позов частково задовольняє - у розмірі 1 852грн. (8000 кВт/год х
0,2315).
Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності,
судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи
Одеським апеляційним господарським судом фактичні обставини
справи встановлено на основі всебічного, повного і об'єктивного
дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим
обставинам і їм надана правильна юридична оцінка.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7
111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
енергопостачальної компанії “Миколаївобленерго” залишити без
задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
12.07.2005р. у справі № 8/42 залишити без змін.